Чи прийме дерусифікований Львів комуністів?
ВЕРСІЇ
Сергій СМІРНОВ
Одразу дві події зворохобили наше місто. Спочатку Волинський обласний суд 27 червня виніс рішення, згідно з яким Львівське обласне управління юстиції зобов’язане поновити в реєстрі об’єднань громадян запис про реєстрацію Львівської обласної організації Компартії України від 6 січня 1999 року. Потім, у переддень Купала, у Львові з’явилися листівки загонів дерусифікації Львова “Обережно, русифіковано”.
Важко сказати, наскільки взаємопов’язані ці дві події, однак одне очевидно: диму без вогню не буває. Неможливо припустити, щоби національно свідомі політичні партії, які ще близько півроку тому закликали львів’ян не пропустити комуністів і вимагали заборонити діяльність Компартії на теренах Львівщини, а згодом – і всієї України, раптом пропустили такий удар політичних опонентів.
Погоджуючись із тим, що питання мови – ключове для нашого міста, особливо з огляду на останні події, які зачіпають практично всі сторони львівського життя – від побуту аж до діяльності правоохоронних органів, – мусимо визнати, що головний акцент при цьому робиться все-таки не на українізації, а на припиненні русифікації міста і країни.
Відтак ми знову маємо два пов’язані факти: відновлення на Львівщині комуністичної організації, яку громадяни ідентифікують із породженням російської ідеологеми, та боротьбу з російськомовними проявами львівського буття.
Остання стала надбанням не тільки львівським, але й загальноукраїнським, а згодом охопила і простори колишнього СРСР. Російські канали та видання з небаченим азартом висвітлюють як рішення Львівської міської ради про заборону виконання “вульгарних іншомовних пісень” (а тепер візьмуться за “з аморальним змістом”) у громадських місцях, так і побутові дрібниці львівського повсякдення, у слізливо-обурених тонах розповідаючи про ганебну поведінку львівських ура-патріотів стосовно російськомовної меншини. Виглядає, що за таких умов говорити знову про відмову реєструвати комуністичну організацію у Львові буде просто недоречно. Складається ситуація, за якої нагнітання львівської русофобії стає вигідне самим росіянам, котрі згодом здобудуть підтримку громадськості в Україні та за її межами.
Ще один факт. Створені під час віча та “неофіційно” очолені представником Української республіканської партії, загони дерусифікації дивним чином спромоглися на виготовлення доволі якісних наліпок “Московська отрута”. Варто зазначити, що Степан Середа, який кандидував нещодавно до Верховної Ради, власну кампанію силами тієї ж УРП провів набагато скромніше. Невже так пророчо готувалися загодя до акту “таврування москалів”? Доцільно при цьому згадати, що це вже друга акція такого штибу. Перша відзначалася більшою емоційністю і, так би мовити, спонукальністю до виконання законів: фарбою обписували стіни та вітрини кав’ярень. Таких написів, як і враження дискомфорту, позбутися було набагато важче, ніж “інтелігентно” зроблених наліпок, що відриваються за кілька секунд.
Тож відкритим залишається питання, чи є якийсь зв’язок між відновленням реєстрації комуністичного осередку у Львові та проведенням відносно “м’якої” дерусифікації, яку на загал російськомовні засоби масової інформації подають як прояв “печерного націоналізму”?
|
|
