Коли слова стають синонімами
Мораторій накладено не на російськомовне, а на аморальне
УХВАЛА
Тетяна НАГОРНА
Відсьогодні набуває чинності резонансна ухвала Львівської міської ради “Про захист звукового середовища м.Львова”, – вчора секретар Львівської міської ради Василь Білоус нарешті підписав текст документу, що за нього ще 29 червня проголосувала більшість депутатів і який у проекті був покликаний обмежити присутність у звуковому середовищі міста російськомовних пісень.
Парадоксально, та ця ухвала, яку підготувала і прийняла міськрада на дерусифікаційній хвилі, здійнятій трагічною загибеллю (чи то пак убивством) Ігоря Білозіра, наробила в медіа значно більше галасу, ніж навіть сам факт смерті композитора. Російські засоби масової інформації (недалеко, зрештою, втекли і київські) відразу ж заходилися на всі лади лаяти український націоналізм і на весь світ волати про міфічні утиски російської меншини в нашій західній столиці. Впродовж минулого тижня мало які випуски новин обходилися без “синхронів” автора проекту ухвали, депутата Львівської міської ради та, за щасливим збігом обставин, шеф-редактора нашого видання Ореста Друля. Власне, його формулювання “ввести тимчасовий мораторій на трансляцію та виконання російськомовних пісень на вулицях, площах і у громадському транспорті” спричинило такий ажіотаж.
Нагадаємо, що на сесії 29 червня у процесі обговорення депутати міської ради вирішили змінити формулювання і затвердили вже дещо завуальований текст. Відтоді про мораторій на російськомовні пісні не йдеться, принаймні офіційно дискусія точиться виключно навколо терміну “вульгарні іншомовні пісні”, що їх депутати позбавили права на існування у звуковому середовищі нашого міста. З трьох слів, узятих у попередньому реченні в лапки, сумніву не викликало тільки останнє. Які критерії визначення вульгарності пісні, і яка установа візьметься це робити, чому йдеться лише про іншомовні пісні, адже українськомовна вульгарність така ж неприйнятна? – ось лише кілька тих питань, які виникали навіть при побіжному ознайомленні з текстом міськрадівської ухвали. Словом, і цей документ згодом зазнав редакційних змін. Підписаний учора Білоусом текст розшифровує поняття “вульгарність”: чинності набуває мораторій на публічне виконання пісень “аморального змісту і низької естетичної якості”.
На жаль, “Поступу” не вдалося довідатися, чи така фраза не буде викликати образливих асоціацій у львівському консуляті Російської Федерації, – впродовж цілого вчорашнього дня на Патона,7 не відповідали на дзвінки. З думкою автора проекту ухвали ознайомитися було легше.
“Проект був чеснішим документом: текст ухвали, що набула чинності, доволі розмитий. Спочатку йшлося про тимчасовість цього надзвичайного заходу та про російськомовну пісню, яка нині забиває, фактично, весь звуковий простір Львова і своїм рівнем різко дисонує з його середовищем, – говорить автор проекту цієї ухвали. – Та якщо ухвала виконуватиметься, то мету буде досягнуто. Російськомовна пісня, не вмерши зовсім, зникне з широкого вжитку і займе належне їй місце у звуковому середовищі нашого міста”.
Автор проекту, до речі, не має жодних ілюзій щодо того, що правоохоронні органи, які зобов’язані трактувати порушення названої ухвали за 182-ю статтею Кодексу про адміністративні порушення і накладати штраф у розмірі близько 50 гривень, відразу ж візьмуться до роботи: “Без активної позиції громади Львова ця ухвала – порожній звук. З досвіду знаю, що в абсолютній більшості випадків господареві каварні досить зауваження, щоби поміняти касету чи радіостанцію у приймачі”.
Не беремося вгадувати, на активність якого штибу сподівається пан Орест, але за дотриманням мовного законодавства у Львові віднедавна самозобов’язалися стежити і створені під егідою місцевої організації УРП “загони українізації Львова”, до яких сьогодні вступило понад 90 осіб. Зараз активісти загонів ведуть переговори з начальником Львівського управління УМВС Богданом Шкарадою про легалізацію загонів українізації шляхом надання їм статусу народних добровільних дружин. Першою акцією, яку організували українізаторські загони, стало відзначення громадських закладів, у яких, на їхню думку, так чи інак присутня російська мова, яскраво-червоними наліпками з чорним написом: “Московська отрута! Обережно – русифіковано!” – що їх наклеювали на вікна газетних кіосків, книгарень, крамниць тощо.
Наразі подальший розвиток подій навколо мовного питання у Львові прогнозувати важко, та інтерес до нашого міста світової громадськості не вщухає. Вчора вивчати справжню ситуацію в місті приїхали працівники політичного відділу Амбасади США в Україні, зокрема другий секретар Посольства Мейв Дваєр.
|
|
