Руйнується ампірний палацик
Христина ХАРЧУК
На верхній Зеленій, у тому місці, де закінчується серпантин, у глибині житлової забудови під номером 102 розташована невелика палацова садиба. Будинок зведений 1829 року за проектом архітектора Йозефа Землера для інженера Яна Пєнчаковського. У 60-их роках XIX ст. палацик цей був перебудований у стилі ампір. Тоді садиба з фільварком, що охоплював територію, яка до 1939 року була власністю міського водопроводу, належала родині Бронських. Разом з територією, на якій розташовані два озерця, відомі на початку XX ст. під назвою “Зелене око”, палацова садиба створювала єдиний архітектурний ансамбль.
Палацик невеликий, одноповерховий, покритий високим двосхилим дахом з червоної дахівки. Стіни головного фасаду членовані подвійними пілястрами. По центру фасаду виступає чотириколонний портик, завершений тимпаном, над яким нависає двосхилий дах. У полі тимпану розміщено двох сфінксів із жіночими головами. Ці скульптури, правдоподібно, належать до творів Павла Ойтеле, який у другій половині XIX ст. працював учнем у майстерні Антона і Йогана Шмізерів.
До наших днів палацик дійшов у зміненому вигляді, зазнавши кількох незначних реконструкцій. Так, 1926 року знесли дерев’яну п’ятигранну веранду на південному фасаді. Графічні рисунки палацика виконали в 1920-х роках архітектор Фелікс Марковський і львівська художниця Юзефа Кратохвиля-Видімська.
З невеликих палацових садиб ця, мабуть, одна з останніх у Львові. На початку Xx ст. через розбудову нових житлових масивів їх... позносили! Не існують тепер садиби на вул. Стрийській, Костя Левицького, Пекарській та багато інших.
Тепер палацик не має конкретного господаря і щораз більше руйнується. Повибивані вікна і двері, з південного боку споруда втратила дах (стирчать лише напівзогнилі від дощу крокви). Усе поросло кропивою і будяком, а вигляд захаращеного сміттям подвір’я просто шокує! Ще 1989 року з будинку виселили мешканців і розібрали перекриття. Львівський письменник Ростислав Братунь за підтримки громадськості врятував будинок від знесення. У 1990-х роках історичну будівлю передали клубу “Карпати”, який, розпочавши будівельні роботи з його відновлення, розкрив фундаменти і залишив їх відкритими. Так вони й стоять донині. У ровах збирається вода і руйнує споруду.
Палацик є пам’яткою архітектури під охоронним номером 924 на підставі рішення облвиконкому від 21.11.88 р. й перебуває на балансі Управління охорони історичного середовища м. Львова. Звісно, що про пам’ятку має терміново подбати управління, бо пройде ще кілька місяців – і через поганий стан несучих конструкцій на підставі чергового інженерно-технічного висновку палацик... буде розібрано (задля міфічної безпеки). Це сумне явище тепер досить поширене у Львові: спочатку пам’ятку доводять до напівзруйнованого вигляду, а згодом розбирають. Звільнену площу використовують для спорудження нових будинків. Усе це призведе до того, що скоро Львів перетвориться у безлике пострадянське місто без пам’яток архітектури, насичене сучасними, не завжди грамотно запроектованими спорудами. Місто цілковито втратить свій вигляд і вже ніколи не зможе повернутися до давньої величі.
|
|
