Майстер культових ремесел
ІКОНОПИСЕЦЬ
Леся КОСАНЯК, завідувач Дрогобицької картинної галереї
На празник Всіх Святих України у львівській церкві Пресвятої Богородиці Покрови отців Селезіян відбудеться презентація запрестольної ікони “Пресвята Богородиця Цариця і Заступниця України”
Роман Василик – із тих свідомих українців, які не тільки душею вболівають за національне мистецтво, а й власним життям та творчістю додають йому сил. Його багаторічна праця в царині малярства, збереження давніх традицій спонукають думати, що “Червона книга” ремесел в Україні – ще “зло”, але вже не “безнадійне лихо”.
Роман Василик народився 1947 р. в с. Бариші на Тернопільщині, одинадцятим у багатодітній сім’ї. Отож звична для України сільська біда – злидні – добре йому знайома. У 1964 р. він закінчує навчання в десятирічці й подається до Ужгородського художнього училища. Через чотири роки закінчує його з відзнакою. У 1968 р. вступає до Львівського інституту прикладного та ужиткового мистецтва (спеціалізація “Інтер’єр”), де під час навчання очолює студентське наукове товариство.
Та обдарований і працьовитий Роман Василик утверджувався у вузі важкувато. І то не через брак викладацького хисту, а через “неблагонадійність” – адже його батько Яким, висланий 1945 р. з сім’єю з рідної Перемиської землі, був у Січових Стрільцях, потім – в УПА, за що відсидів 10 років у Сталінському ГУЛазі, брат Павло теж був репресований як учасник визвольних змагань, нелегальний священик забороненої тоді Греко-Католицької церкви, згодом – єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії. Продовжуючи родинні традиції, скромний і тихий Роман Василик спричинюється до небаченого раніше “ворохобства” у вузі – створення осередку Народного Руху, проведення низки національно-державницьких акцій за участю студентів (вертепні дійства, “живий ланцюг” Львів – Київ 1990 р., голодування-протест студентів на майдані Незалежності в Києві).
Від 1974 р. Роман Василик викладає у Львівській академії мистецтв. З 1988 р. обіймає посаду завідувача кафедри проектування інтер’єру, з 1988 – декана факультету інтер’єру та обладнання. Виступає ініціатором створення на факультеті нових кафедр: реставрації, промислової графіки, сакрального мистецтва. Останню створено у складі відділення реставрації, консервації та зберігання творів декоративно-ужиткового мистецтва у 1995 р., відтоді її й очолив професор Роман Василик. Тут готують фахівців з художнього оздоблення храмових споруд, навчають основам технології храмової поліхромії (фреска, мозаїка), техніки виконання ікони на дошці. Викладання ведеться, з одного боку, з урахуванням багатої спадщини віків, традицій українського сакрального мистецтва, а з іншого боку, використовуються всі досягнення формотворчого процесу, композиційно-естетичних якостей технологій, а також законів богослов’я на сучасному рівні розуміння. Працівники кафедри сакрального мистецтва поставили собі за мету відродити перервану традицію сучасних жанрів сакрального мистецтва: металопластики, священицького одягу, золотого шитва, сницарства, книги тощо.
Упродовж всієї адміністративної та педагогічної діяльності в ЛАМ Роман Василик не полишав наукової і творчої роботи. Він розробив понад 50 об’єктів в Україні й поза її межами, брав участь у багатьох наукових конференціях, круглих столах, семінарах, у тому числі й міжнародних. Готує до друку підручник з міністерським грифом “Історія і теорія сакрального мистецтва”, виступає з лекціями на факультеті міжнародної школи сакральної архітектури про Державному університеті “Львівська Політехніка”, читає курс лекцій з питань сакрального мистецтва у Львівській богословській академії. А ще на поклик демократичних процесів працює у депутатській групі “Крим з Україною”. Окрім того, є членом Комісії з питань будівництва, реконструкції та оздоблення сакральної архітектури, членом редакційної колегії часопису “Київська церква” видавництва отців Василіан. Не цурається й облюбованого ним малярства і створює низку ікон, які зачудовують витонченою технікою, випромінюють добро, теплоту і людяність.
Для міста Вулвергамптон (Англія) Роман Василик виконав іконостас церкви Володимира і Ольги (1993), який сам і спроектував, для міста Берточищі (Польща) виконує ікони намісного ряду іконостасу, ікони “Деісус”, “Христос на троні”, “Богородиця” та “Іван Предтеча” (1999). Для єпархіальної каплиці в Коломиї створює проект іконостасу та малює шерег ікон (1994), для музейно-меморіального комплексу садиби Патріарха Йосипа Cліпого в селі Заздрості на Тернопільщині Роман Василик виконує проект комплексного оформлення (1995) і створює запрестольну ікону “Пресвятої Богородиці Покрови” (1998), намісні ікони іконостасу (1998), іконографічні портрети Патріарха Йосипа Сліпого та Митрополита Андрея Шептицького (1999). Його пензлю належать також запрестольна ікона для Святопокровського монастиря Студиток у Львові (1997) та запрестольна ікона “Пресвята Богородиця Цариця і Заступниця України” (2000), презентація якої відбудеться 16 липня у церкві Св. Покрови отців Селезіян у Львові.
Крім іконопису, чималий доробок Р. Василика й у проектуванні та оздобленні інтер’єрів: “Середньовічний Львів” і панно “Засновник Львова Данило Галицький” (Львівський пивзавод), панно “Музи мистецтва” (с. Пониковиця), оформлення приміщень Військово-морських сил України в Севастополі.
Примітка. Стаття викладає суб’єктивну думку автора, яку відділ культури “Поступу” категорично не поділяє, керуючись у своїй діяльності ще й досі актуальним гаслом, що може бути витлумачене як класична формула “золотого перетину”, чи то пак конституційно гарантована свобода висловлювань: “Наслідки публікації можуть не збігатися з намірами”. Вже одне те, що цей послужний список не містить мистецтвознавчого аналізу, заслуговує на увагу. І подяку читачів, парафіян.
|
|
