Відшкодування для остарбайтерів
Бундестаг ухвалив закон про створення компенсаційного фонду
ТРЕТІЙ РАЙХ
Любко ПЕТРЕНКО
Дебати в німецькому суспільстві навколо проблеми відшкодувань примусовим працівникам Третього Райху та колишнім в’язням концтабору, що тривали близько 15-ти років, нарешті закінчилися законодавчим оформленням. Бундестаґ переважною більшістю голосів ухвалив закон про створення Фонду “Пам’ять, відповідальність, майбутнє”, який займатиметься розподілом грошей між півторамільйонною армією жертв нацизму.
Закон, як і передбачалося, прийняли до середини липня. “За” нього проголосувало 556 депутатів нижньої палати німецького парламенту, 42 були “проти” і 22 “утрималися”. Таким чином, головна юридична перешкода тому, щоб колись обділені німцями ( а серед них 400 тисяч українців) отримали свої довгоочікувані 10 мільярдів марок, подолана. Як уже не раз зазначалося, кожен колишній в’язень концтабору може претендувати на 15 тисяч марок компенсації, а підневільний остарбайтер – на 5 тисяч.
Але ще залишаються проблеми матеріального характеру. До компенсаційного фонду вносять свої вклади уряд ФРН і німецькі фірми (кожен по п’ять мільярдів), і якщо державні гроші вже фактично у скарбниці, то частка приватних фірм поповнюється вкрай повільно. І це зрозуміло, бо який бізнесмен легко й радісно роздаровуватиме за так свій статок. З-поміж причетних до справи 200 тисяч фірм, виділили кошти поки що лише три тисячі. Але варто зазначити, що ті, хто пожертвував, були досить щедрими, тому на неурядовій частині конта вже лежить 3,1 млрд. марок.
Міністр фінансів Ганс Айхель, виступаючи перед депутатами Бундестаґу після ухвалення закону, закликав “відстаючих” підприємців рівнятися на тих, що вже заплатили. А головний представник німецького уряду у справі компенсацій Отто граф Лямбсдорф був значно різкішим у висловлюваннях. Він гостро розкритикував скупість деяких німецьких фірм і навіть запропонував оголосити відмовникам “публічний осуд”. Разом з тим Лямбсдорф висловив тверду впевненість, що громадяни України, Польщі, Чехії, Росії та Білорусі отримають свої виплати ще до кінця цього року.
Втім деякі бізнесмени резонно зауважують, що нема сенсу давати гроші в Фонд “Пам’ять, відповідальність, майбутнє” до того часу, поки в судах деяких країн (переважно США) не закриються справи, порушені за позовами жертв нацизму. Бо де гарантія, що позивачі не захочуть отримати компенсації вдруге, вже через суд. Річ у тому, що на американо-німецьких переговорах щодо цієї проблеми, які завершилися на початку червня, так остаточно й не узгодили питання про встановлення “судового імунітету” для фірм, які внесуть свої гроші в Фонд. Представники уряду США виправдовують свою непоступливу позицію тим, що не мають права чинити тиск на “святая святих” американської системи – судові інституції. От через такі безглузді міжнародні колізії якийсь український дідо так і не дочекається зайвої копійки до мізерної пенсії.
|
|
