BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 7 липня 2000 року |

Хто порушив Божу заповідь

CIVIC SOCIETY

Трохи незвично ми розпочнемо цього разу рубрику “Наше право”. Однак, коли цей лист матері, котра минулого року втратила сина, потрапив до рук журналіста, важко було бути байдужим. Цього листа Лідія Степанівна Шемечко написала працівнику міліції сержантові ДАІ З., що пострілом обірвав життя 37-річного батька двох дітей (дівчатка 14-и і 4-х років). Відповіді жінка так і не отримала, а правду намагається відшукати вже близько року...

“Не знаю як почати цю розмову, бо груди розриває біль, сльози, камінна туга... За сином, батьком двох дітей. Вже минуло сорок днів, як спочиває він з Богом. Відправили його туди кати, душогуби, пілати, бузовіри, кровопивці, антихристи, не пам’ятаючи Божої заповіді – “Не вбивай”. Після сорока днів Толікові слова (він мені так наснився) – “Мамо, так не плачте, підіть до Тараса, він усе знає, й вам розкаже”. Але я знаю. Ти не розкажеш... Ми не клянемо твоєї дитини, бо вона в тому не винна, але коли ти пригорнеш свою, або будеш її цілувати, згадай, кате, ти осиротив маленьку доньку, яка щодня чекає батька, плаче і питає, коли він прийде. А він не прийде вже ніколи. Свічки, які горіли на його гробі сорок днів і скапували – тебе знайдуть, і ви всі скапаєте...Ти не один причетний до цього. Але навіщо було його вбивати. Коли ви мали його вже в оглядовій ямі, вас трьох – озброєних пістолетами і кийками, а він один не озброєний навіть соломинкою, чому ж ви не наклали йому кайданки. Спочатку ви його замордували, закатували, а тоді ще повезли стріляти. І ти не один. І не було б крововиливу в мозок, в мозкову тканину, і не був би побитий він по руках. У нього руки в синцях, а чому у вас ні в кого не було навіть царапини і на обличчі ані крапки крові? Колись казали, міліція нас береже. А за що ж ви тепер губите нас....Хто з мечем воює, той від меча гине. Ти ж ще маєш батьків, і їм теж не приємно, що їхній син – вбивця. Якщо в тебе є християнська гідність, відпиши, хай Толік спить спокійно. Але наша рана ніколи-ніколи не загоїться, а ваші душі ніколи не будуть мати спокою, ані на небі, ані на землі. А ти ж його, кате, звів з білого світу, замордованого, закатованого, і ти ще повів стріляти, щоб не позлітали мужам нашої влади зірки з погонів, а тобі нагороди. Не тішся, все в Божих руках. Дуже прошу тебе, напиши, або відпиши, або скажи останні слова, бо його кров розлита, нам так і пахне щодня, щохвилини, а слова “За що?” не виходять з голови. А те, як ви фабрикували справу про викрадення машини, знають всі. Ви навіть скликали всю міліцейську рать о шостій годині ранку, для того, щоб була тайна між вами ...”

Здавалося б, після такого листа коментувати щось годі. Але спробуємо відновити події, які трапилися 27-28 липня минулого року у Золочеві.
Християни очікували свята Володимира. А на це свято батькові Анатолія Шемечка виповнювалося 70 років. Аби гречно відсвяткувати, та ще гостей зустріти з Вінниці та Хмельниччини, Анатолій пообіцяв наступного дня прийти додому завчасно. З цим і пішов на роботу, але не повернувся.

Уранці, на Володимира, родина зібралася до церкви. І вже тут люди шепотілися, споглядаючи на Лідію Степанівну. Двоюрідна сестра Анатолія – Галя прибігла до тітки, і потягла її до “побуту”. Саме так у Золочеві називають автопарк ПМК. Там зустріли знайомого Богдана, який і спровадив матір до лікарні. Лідія Степанівна тривалий час працювала тут фельдшером. Тож знала, де звістку отримати, сподівалася, що в якесь відділення Анатолія поклали, можливо, де під машину потрапив чи ще якийсь нещасний випадок. Але тут їй сказали, що Анатолій у морзі. Працівники міліції не пустили матір оглянути тіло, лише зауважили, мовляв, буде дозвіл прокурора, тоді матір і впустять... Лідія Степанівна подалася до районної прокуратури, а тут відповідають, мовляв, прокурор у відпустці, а його заступник виїхав до міліції. Вона до начальника міліції, а у відповідь: він поїхав до Львова у справах. Так і не вдалося зустрітися матері ні з ким з правоохоронних босів.

Наступного дня шеф Анатолія домігся, аби віддали тіло матері. За попередньою експертизою тоді встановили, що Анатолія було вбито впритул пострілом із пістолета.

Розповідає Лідія Степанівна: “На території міліції я зустрілася із одним начальником... А він мені: “Ти бандита виховала...”. Та хіба ж мій син був бандитом?... Він щось знав, так як довгий час працював водієм у голови райдержадміністрації. І про міліцію знав, і про інше...”

Згодом стали відомі й інші обставини, які тлумачать як одну із версій, що висувають рідні. Працівники міліції Володимир К. та Богдан Ш. були на техогляді в сільгоспхімії. Обоє були напідпитку. Перед інцидентом Анатолія бачили у кав’ярні. Як з’ясовується згодом, він погрожував їм обом, що нібито загрожувало їхньому життю. Потім з невідомих причин він перескочив два метри сітки і вскочив в оглядову яму, ховаючись, бо вкрав стару напівзіржавілу машину.

У паперах йдеться, що Анатолій погрожував їхньому життю, а чому вони не мали жодної подряпини, ані навіть на їхній формі не було обірвано жодного ґудзика. Люди кажуть, що бачили, як його мордували біля кафе “Лаванда”, що біля вокзалу, де стояла “вкрадена” машина. Кажуть, що був сторож, коли волокли його до тої ями. І тоді викликали Ш. Заступник прокурора сказав, що на щастя о третій ночі на території ПМК був начальник Ш. Цікаво, що ж він там робив? Слідчий стверджує, що йдеться взагалі про іншу людину. Зазначається, що о 23 годині викрали машину. А лише о другій ночі було повідомлення, де все-таки вона є. І ще. Якщо Анатолій так загрожував життю працівників міліції, що його аж довелося вбити, то чому не викликали підкріплення. Адже поряд був пост ДАІ, але чомусь туди ніхто нічого не повідомив.

Як стверджують, Анатолія сильно били, а потім застрелили. Працівник міліції З., який випустив кулю, був добрим колегою Анатолія. Згодом через людей він пропонував Лідії Степанівні гроші на пам’ятник, але мати відмовилася від такої подачки. Цікавий факт, який згадала мати – Анатолій мав при собі ключі від багатьох автомобілів ПМК, однак працівники міліції забрали їх, а коли вже забирали тіло Анатолія з моргу, хтось, за словами Лідії Степанівни, підкинув під сина ключі від його власного автомобіля, себто відчепив їх од в’язанки. Той хтось – добре знав як загиблого, так і автомобілі, якими керував Анатолій.

Однак офіційна версія, яку подає Золочівський РВ УМВСУ у Львівській області цілком суперечить тій, що подано вище. Як повідомив начальник цього райвідділу, майор міліції Роман Колодзінський, 28 липня о 2 годині у чергову частину Золочівського РВ УМВС за телефоном “02” надійшло повідомлення від громадянина П.Меліша, начальника Золочівського відділу земельних ресурсів, про те, що невідома особа незаконно заволоділа його службовим автомобілем УАЗ-452 (д.н 17-99 ОНА), який був припаркованим на вулиці Степана Бандери міста Золочева, біля магазину “Піраміда”. Під час цієї крадіжки сам він був ззаду зазначеного автомобіля і розмовляв із знайомим. На місце події черговий РВ УМВСУ у Львівській області вислав слідчо-оперативну групу. Меліш пояснив, що з 23-ї години сам намагався знайти викрадений автомобіль зі своїм колегою, але безрезультатно, – тож повідомив на “02”.

Близько 3-ї години ночі члени слідчо-оперативної групи у районі вулиці Промислової зауважили автомобіль, схожий на викрадений. Номери збігалися. Обігнавши викрадений автомобіль, працівники міліції вжили необхідних заходів щодо його затримання, частково перегородивши проїжджу частину дороги патрульним автомобілем ДАІ. Один із працівників світловим жезлом і свистком почав зупиняти викрадену машину, два інших, витягши табельну зброю, перегороджували неблоковану частину дороги. Викрадач пригальмував, але, коли працівник міліції, що зупиняв машину, почав переходити дорогу, йдучи до кабіни водія, щоб встановити його особу, водій різко рвонув машину з місця на міліціонера. Працівник міліції ледве встиг відскочити, а викрадач спрямував машину на працівників, що блокували дорогу. Такі дії водія спричинили загрозу для життя працівників міліції. Згідно з п.6 ст.151 Закону України “Про міліцію” члени слідчо-оперативної групи застосовували вогнепальну зброю, пошкодивши три колеса викраденого автомобіля. Крадій, від’їхавши метрів сто п’ятдесят, вискочив з кабіни і почав втікати у напрямку автопарку ПМК, перелізши через паркан. Один із членів слідчо-оперативної групи почав його переслідувати, а двоє інших спробували перекрити йому шлях для втечі. На попереджувальні оклики і постріли втікач не реагував, а коли зрозумів, що втекти не вдасться, кинувся на переслідувача, схопивши його за руку, у якій була зброя, приведена у бойову готовність. Боротьба між ними йшла не на життя, а на смерть, що призвело до фатального пострілу, у результаті якого обірвалося життя. Як зауважив начальник Золочівського РВ УМВСУ у Львівській області Роман Колодзінський, за попереднім висновком інспекції із особового складу УМВСУ у Львівській області застосування табельної вогнепальної зброї працівниками Золочівського РВ УМВСУ є правомірним, а прокуратура Золочівського району за даним фактом проводить перевірку.

Ось такі дві протилежні версії того, що трапилося. Однак життя Анатолію вже не повернеш. Лідія Степанівна Шемечко звернулася із скаргами до обласної прокуратури, а також до першого заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України Євгена Марчука, після чого скарги були передані до Генеральної прокуратури України. У них, зокрема, йдеться про вимагання кримінальної справи відносно Анатолія Шемечко за ознаками скоєння злочину, передбаченого ст. 81 ч.4 ККУ для подальшого розслідування слідчим відділом прокуратури області. Окрім того, йдеться про прийняття законного рішення та притягнення винних осіб у смерті Анатолія Шемечка до кримінальної відповідальності: начальника ДСБЕЗ Ш., лейтенанта ДАІ К., та сержанта ДАІ З.(під час побиття З. пострілом у потилицю впритул розстріляв Анатолія Шемечка). Оскільки, 17.08.1999 року прокуратурою Золочівського району, слідчим І.Бордяковським, було відмовлено у порушенні кримінальної справи за фактом убивства Анатолія Шемечка і закрито порушену відносно нього кримінальну справу за ст.81 ч.4 ККУ на підставі ст.6 п.8 КПК України. Але вчинення інкримінованого злочину Анатолію Шемечкові не доведено.
Прокоментувати даний випадок ми запропонували юристу Львівського Центру юридичного захисту Сергію Ткаченкові.

Матеріал ґрунтується на даних редакції та поясненнях Шемечко Л. С. Згідно із ст. 49 КПК України потерпілий, а відповідно захисник його інтересів (адвокат) може ознайомитись з матеріалами кримінальної справи з моменту закінчення попереднього слідства. Тому висновки, коментарі слід вважати умовними.
По-перше, треба відзначити факт тяганини під час розслідування даної кримінальної справи, адже подія відбулася в ніч з 27 на 28 липня минулого року, а рішення у справі не прийнято досі.

По-друге, виглядає, що під час розслідування порушені вимоги ст. 22 КПК України про всебічне, повне і об’єктивне дослідження матеріалів справи, а також ст. 64. 94 КПК України, які передбачають приводи та підстави для порушення кримінальної справи та обставини, які підлягають доказуванню в кримінальній справі.

Кримінальна справа була порушена за фактом крадіжки автомобіля за ст. 81 ч. 4 КК України і в серпні закрита у зв’язку із смертю Шемечка А. Відповідно відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом загибелі Анатолія Шемечка. Обидва рішення скасовані прокуратурою Львівської області. Таким чином у даний час розслідують кримінальну справу за фактом крадіжки автомобіля. А справи за фактом загибелі А.Шемечка не існує, як немає справи відносно будь-якої особи причетної до загибелі Анатолія.

Мати загиблого, Шемечко Л. С. потерпілою стороною у справі не визнана і як потерпіла не допитана.

Шемечко Л. С. заявила, що з трьох працівників міліції причетних до загибелі її сина, один був іншою особою, ніж стверджує слідчий –працівником міліції, в обов’язки якого не входить пошук викрадених авто та затримання крадіїв. Але слідством ця обставина не з’ясована. Шемечко Л. С. з цього приводу не допитана.

Версія працівників міліції про затримання викраденого автомобіля має ґрунтуватися на конкретних доказах. Тобто мають бути наявні відбитки пальців Шемечка А. У салоні автомобіля знайдено докази саме наміру викрасти автомобіль, а не скоєння угону тощо. Має бути з’ясовано слідчим шляхом, чи перебували на роботі особи, що нібито затримали Шемечка, який нібито викрав автомобіль, чи були вони членами оперативно-слідчої групи. Якщо до інциденту вони були в кав’ярні, то яким чином отримали повідомлення про крадіжку авто. Адже спостерігаємо, що повідомлення про крадіжку автомобіля і сам інцидент, коли загинув А.Шемечко, трапилися одночасно.

Навіть візуально на обличчі Шемечка наявні сліди гематом (синців від ударів). Це може свідчити про побиття Шемечка перед тим, як він був застрілений пострілом у потилицю, але в такому випадку спростовуються твердження працівників міліції про опір, вчинений Шемечком одному із них, оскільки інші “перекривали шлях для втечі”. Схоже, що був певний термін часу для побиття Анатолія Шемечка, нанесення тілесних ушкоджень на обличчі та тілі, проведення попереджувальних пострілів, перевертання тіла Шемечка і пострілу в потилицю. І весь цей час двоє з трьох осіб, що почали переслідувати Шемечка, “перекривали шлях до втечі” останнього з місця події.

Ці обставини повинні бути дослідженні під час розслідування справи, а вказані протиріччя спростовані шляхом проведення слідчих дій, у тому числі відтворення ситуації та обставин для встановлення перебігу подій та терміну часу, призначеного експертизою, на висновках якої мають ґрунтуватися висновки слідства.
Підготувала Зоряна Іленко

POSTUP - ПОСТУП
№114 (558),
7 липня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Росія на межі розпаду
·Українські корови теж хворіють
·Депутати знову ділили майно Союзу
·Європа атакує Echelon
·Колотнеча за землю
·Для кого наша пісня від Бога?

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·КІЛЬКА СЛІВ
·Пікетування триває
·Нове покоління реформаторів
·Українські корови теж хворіють
·Наркотичний бум
·Річниця виживання
·Збитків - на мільйон
·Медиків побили цигани

НАША СТОЛИЦЯ
·Містечкові вибори
·Львів"яни підтримують мораторій
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЙ
·Депутати знову ділили майно Союзу
·Гарант наполягає на імплементації
·Президент підтримав Тернопільщину
·Остарбайтери мають закон
·Авто з номерним знаком "Павло"

ПОСТУП У СВІТ
·"Моссад" лякає страйком
·Наркотична самооборона
·Європа атакує Echelon
·У бій вступають камікадзе
·Мілошевич бажає стати диктатором
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·А тебе вже перевіряли щодо корупції?
·Nissan отримає компенсацію від Британії
·Росія на межі розпаду
·"Галичина" і Йорданія спільно перероблятимуть нафту
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·Для кого наша пісня від Бога?
·Шляхетна хвороба, якою хворіють до смерті
·Скарби Української Церкви, врятовані Почесним Крилошанином

ТВОЕ ПРАВО У ПОСТУПІ
·Хто порушив Божу заповідь

ОСОБИСТІСТЬ У ПОСТУПІ
·70 років чистого сумління

ПОСТУП З ПРОДОВЖЕННЯМ
·Майстер і Маргарита

СПОРТ-ПОСТУП
·Німеччина - господар Чемпіонату світу 2006 року
·Le jour de gloire est arrive! Знову...
·СПОРТ-БЛІЦ
·В активі львів"ян - два "срібла"

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·ЗІРКОВІ ПЕРЕТВОРЕННЯ
·ГОРОСКОП