BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 6 липня 2000 року |

Юзьо ОБСЕРВАТОР

Підручники

Яких тільки предметів не вивчають наші бідолашні діти. Вивчають вони тепер ще й “Валеологію”. Видавництво “Алатон” у Києві видало такий підручник для 2-3-іх класів, написаний канцелярською мовою, надзвичайно далекою від живої української. Серед безлічі безцінної інформації надибав я й таке:
“Сало – один із улюблених продуктів харчування українців. У помірній кількості воно корисне для здоров’я. За традицією українці їдять сало із часником, цибулею і чорним хлібом. Свій добробут українці завжди пов’язували із салом”.

Коли я це читав, то думав собі, який же москаль оце написав? І чому саме сало удостоїлося окремої сторінки, а не гречка, пшоно, риба, мед, чи галушки? Адже ці страви не менш улюблені.

Але те, що я прочитав далі мене пройняло: “Сало містить багато вітамінів і корисних речовин, які зміцнюють імунітет і знижують чутливість організму до радіації”.

Так от воно що?! Які ж бо мудрі були наші предки! Вони з давніх часів наминали сало, бо ще тоді передчували радіацію.

В іншому підручнику цього ж видавництва для першого класу я з жахом дізнаюся, що найпоширеніші імена українських малюків - це Майя, Соня, Ліна і т.д. Мова така сама дика й дивна.

Кацапський дуче продовжує нагнітати обстановку. Він вважає, що “положение русских становится крайне опасным: в группе русскоязычных граждан от 15 до 34 лет число безработных превышает 62 процента”. Але ж, вуйку, дайтесі на стриманє! Та ж добре відомо, що відсоток наркоманів, бомжів, алкашів та іншого непотребу найвищий саме серед “русскоязичного насєлєнія”. А все це і є безробітні. Перейдіться центром по скверах. Прислухайтеся до мирної бесіди алкашів на лавочках. Ви рідко почуєте українське слово. Що там казати – в багатьох душа радіє, коли окупант спивається.

Ви всюди заявляєте, що ви корінна нація. Якщо це так, то мали би-сьте мати свій відсоток у всіх прошарках населення. Але чомусь не видно, аби яка “русскоязична” петрушкою чи молоком на базарі торгувала, а якщо й торгує, то хіба сігарєтамі і водачкай. Що кому ближче.

А тим часом дуче свистить, аж гай гуде: “на государственных радио- и телетудиях нет передач на русском язике”. Та такому плюнь ув очі, а він скаже: дощ паде. Або ще ліпше: “Во Львове на 120 тисяч православных прихожан остался только один храм – все передается другим конфессиям”.

А ше дуче сказав, що “призывы к погромам русских приведут к тому, что русские будут организовывать курсы самообороны, просить помощи у своих соплеменников в Восточной Украине”.

А ще в одному з недавніх чисел “Фактов” я прочитав, що русифікація зовсім не така страшна, як нею лякають. “Украинское слово украинским детям намерен подарить новосозданный фонд им. Олексы Гирныка. Но принесет ли оно им радость, если будет отравлено ненавистью ко всему неукраинскому?” – замислюється газета і відповідає: “...вся мировая практика свидетельствует о том, что само по себе соседство язиков не содержит угрозы гражданскому спокойствию”. А тому буцімто не має рації Павло Мовчан, який заявив, що коли ми повністю не українізуємося, то нас чекатиме доля Чечні.

Як бачимо “рускоязичні” нічого так не бояться, як українізації. Хоча здавалося б чого тут боятися? Спробуйте – це зовсім не боляче. Ніхто ж вам голодоморчиків не влаштовує, на Сибіряку не запроторює і на розстріл не відправляє.

Трафунки

Два веселих кумпля – заступник начальника управління прокуратури у Львівській області і працівник СБУ – добре си залили за комір і зачали в кнайпі крити матом. Працівники бару викликали міліцію, прийшов дільничий інспектор, а ті удвох накинулися на хлопа й так віддухопелили, що його до лікарні забрали. Ну їх, звичайно, затримали, відкрили діло і т.д. Але я си не можу збагнути, як то сталося, жи такі збуї попали на роботу в такі солідні організації?

Та там же має бути сама еліта. Але коли чуєш бесіду студентів юрфаку, то тільки за голову хапаєшся: мат-перемат, а багато хто й на “общєпонятном” сьвіркоче. Що можна від таких майбутніх юристів сподіватися? Або ти зуби виб’є, або до цюпи запроторить.

Скандали

Не вийшло Макдональдзу йому з парком Франка, то став на книгарню “Військова книга” на проспекті Свободи зазіхати. І це після того, що вже й так чимало книгарень позникало, а натомість з’явилися крамниці і кнайпи. Колись на Валовій був гарний букіністичний магазин – віддали його під нібито літературне кафе. Але літературою там якось і не пахне.

Коли Рада прийме новий законопроект щодо української книги, ситуація зміниться і книгарні враз прокинуться з дрімоти. Виникне потреба в нових приміщеннях. Де вони тоді візьмуться? Чи влада вважає, що найкраще буде, коли весь історичний центр перетвориться на суцільний Макдональдз?

І врешті: чому саме Макдональдз здобуває зелену вулицю? Чому б не відкрити швидке обслуговування, як у Києві, де подають наші страви й за помірними цінами?

Так сі називає ужгородська газета, яку мені надіслав наш читач Петро Коваль. В газеті пишеться, як дві африканки майже цілий рік училися ві Львові української мови, і так добре навчилися по-нашому шпарити, що коли їх спрямували на навчання в Суми, мусили звідти драпати назад в Ужгород, бо там усі предмети на кацапській мові. Мусили дівчата через міністерство освіти шукати Україну в Україні. Бо тільки на папері в нас державна мова українська, а насправді – то тільки пшик.

Далі з’ясовується, що рівень життя в Гвінеї значно вищий і плата вища, “люди вільніше висловлюються, більше свободи слова”. “Інколи хочеться бути чорним, – пише пан Коваль. – І жити в Африці. І співати своїх чудернацьких пісень біля багаття в хащах. І бути самим собою. Бо бути українцем в Україні зараз дуже важко”.

Високоповажний пане Юзю!
Звертаюсь до Вас, як одного з тих небагатьох, котрі здатні ще й підіймають свій голос на захист українства, мови, духовності. Хочу поділитися з Вами своїми болями, як громадянин рідного міста, як патріот своєї Батьківщини й народу, як вірний син Христової Церкви. Хочу продовжити тему, яку Ви вже були раз зачепили на шпальтах “Поступу”, але яка, на жаль, так і не отримала гідного продовження.

Десь протягом останніх двох літ наше княже місто та довколишні районні центри спіткало – “на численні прохання львів’ян”! – справжнє нашестя різноманітних шарлатанів із ліцензіями – о диво! – МОЗ України. “Високий Замок” та “Експрес” не встигають друкувати оголошення з настирливими запрошеннями відвідати “лікувальні сеанси” новітніх чудотворців, сила яких, як виглядає з реклами, перевищує чудотворну силу самого Ісуса Христа.

Ось. Приклавши до серця лівицю та благословляючи правицею, дивляться на нас із газетних сторінок “дипломований народний цілитель” України, Магістр Білої магії, психолог Людмила Ясна” та “відомий турецький знахар Ілхам”; возносять руки “відома знахарка і спасителька Валентина” та пильно вдивляється “народний цілитель зі Сходу (м. Самарканд), Магістр Всесвітньої Асоціації Артроніків І.В.Балакірєв”; нагадує про минулі телесеанси “народний зцілитель СРСР, лауреат міжнародних премій, відомий телечарівник століття, що минає, академік Аллан Чумак”; в числі останніх занесло до нас “відому в Україні, Росії, Польщі, Болгарії зцілительку-лікаря Діану” з лондонським дипломом. Та наймоторошніше стає, коли зустрічаєшся з дільчим поглядом “послідовника методів зцілення відомої знахарки Люби, фахівця традиційної та нетрадиційної медицини лікаря Петровича”.

І приймають їх у нашому княжому місті радо, створюючи всі умови для “плідної праці” над запрошенням людських душ і тіл. Часописи, які, здавалося б, мали сприяти відродженню духовності та дбати про повернення християнських цінностей, знівельованих агресивним атеїзмом минулих десятиліть, від номера до номера рекламують цих шарлатанів, вміщуючи листи “вдячних пацієнтів” із різноманітними бздурами про чудесні зцілення. А просторі зали закладів, які мали б бути справжніми вогнищами культури, – кінотеатри “Львів”, “Галичина”, ім. Коперника, БК “Сільмаш”, Драмтеатр ЗахОК та ін., в т.ч. навіть Будинок учителя, – перетворено в місця проведення “шабашів”.

І що ж “лікують” чи, власне, “зцілюють” оті “дипломовані” маги-екстрасенси? Ну, зі зняттям “порчі”, “зглазу”, “прокляття”, “чаклунства”, “приворотів” і такого іншого – все зрозуміло: це, як кажуть, сам чорт велів. Та поряд з цим вони беруться за речі, які непідвладні навіть сучасній світовій медицині і з якими могла впоратися лише божественна сила Ісуса Христа. Ось порівняймо арсенал згаданих “чудотворців” із євангельськими свідченнями.

Почнемо із заклику: “Хто з Господом в душі та мукою в серці, прийдіть до мене!” і “отримаєте полегшення душі та тіла”. Чи не перегукується це з Христовим: “Прийдіть до Мене всі втомлені і обтяжені, і Я облегшу вас!” (Матей, 11:28)? До речі, практично всі згадані вище “цілителі” запевняють нас, що діють з Божого благословення: “Не я творю дива, а Господь, і тільки Його, а не моє ім’я прославляти треба, Його, а не мене відчувати всім серцем, Йому, а не мені дякувати за неймовірні зцілення”. Або ж: “Пані Ясна знову з вами, з вірою у Всевишнього, з надією та любов’ю до вас. Людмилі Ясній дано чужу біду руками розвести. Людмила Ясна лікує за вірою в Триєдине начало Буття” (що за казуїстика?!).

Отож, “Валентина дистанційно впливає на хворих методом біоенергоінформотерапії і знаходить у них уражені хворобою місця”. Ну, чим не оздоровлення Ісусом на відстані, скажімо, слуги сотника (Матей, 8:5-13)?
Балакірєв запевняє, що “за лічені хвилини або за трохи триваліший час на очах у всіх відновлюється слух і зір”. Чи не повторення численних Христових чудес із оздоровлення сліпих (Матей, 9:27-30; Лука, 18:35-43) та глухонімих (Марко, 7:32-35)? Далі магістр-артронік твердить, що після його впливу “паралізовані хворі починають ходити”. Чи не повторення оздоровлення розслаблених у Капернаумі (Матей, 9:2-7) та при Овечій купелі (Іван, 5:5-9)?

Ще інші пропонують “лікування хвороб шкіри” (чим не зцілення Христом прокажених? (Матей, 8:1-4; Лука, 17:12-14)), лікування неплідності, сексопатологічних та гінекологічних захворювань (чим не оздоровлення жінки, хворої на багатолітню кровотечу (Марко, 5:25-34)) або ж божественний вплив на родичку Марії-Діви Єлизавету, коли у старості завагітніла та, “котру звуть неплідною”? (Лука, 1:36). Чи не кожен з них нахабно заявляє, що перед його силою “відступають недуги, які роками мучили тіло і душу, до людей повертається бажання жити”. А “цілитель зі Сходу” пропонує навіть “корекцію долі” та “очищення карми”.

Можна й далі наводити численні аналогії, але чи змінить воно щось у світогляді тих нещасних, котрі вдаються до послуг цих новітніх “слуг Ваала”? А що таких нещасних маємо багато, свідчить те, що ці псевдоцілителі аж ніяк не збираються покидати наше місто – очевидно, все ж користуються попитом. На тлі цього не дивно спостерігати величезні тлуми “паломників” у коридорах монастиря отців-студитів, які бажають позбутися “нечистої сили” через посередництво отця-екзорциста Василя Вороновського.

Звичайно, я далекий від того, щоб стверджувати, що всі ці згадані “цілителі” не наділені “чудотворними властивостями”. Так, диявол має страшну силу і щедро наділяє нею своїх слуг. Відомо також, що чудотворними властивостями володіли такі шановані Церквою особи, як Косма і Дам’ян, Кир та Іван, Пантелеймон і Єрмолай, Сампсон і Диомид, Мокій і Аникита, Талелей і Трифон та багато-багато інших. Та вирізняє їх від сучасних “цілителів”, серед іншого, й те, що вони були “безсребренниками”, тобто виконували Божу настанову: “Даром ви взяли – даром давайте” (Матей, 10:8). Сучасні ж жадають за свої послуги немалі, як на наш час, гроші.

Я не є богословом і не можу втручатись у церковні справи, але не можу й мовчати, з болем спостерігаючи за мовчанкою Церкви, якій призначено боротися за спасіння людських душ. Де громовий голос у цій справі наших єпископів, наших священиків-душпастирів? Практично нечутно. Вдалося віднайти лиш невеличку проповідь о. Івана Галімурки з кривчицького храму св. Іллі, вміщену в журналі “Сівач” (№ 4 за 2000 р.) – виданні, яке практично не потрапляє до рук загалу. Проповіді ж, виголошувані у храмах, здебільшого відірвані від проблем сьогодення і зводяться в основному до переповідання своїми словами євангельських текстів. Як же вони поступаються агресивній поведінці і проповідям різноманітних “свідків Єгови”, баптистів, адвентистів та “іже з ними”, яким створено якнайсприятливіші умови! Де ж пастирські листи наших єпархів?

Гроші “не пахнуть” і роблять все – рекламу у престижних виданнях, місця проведення сеансів у престижних залах, інші необхідні сприяння. І це в нас – у Львові! Та чи можна служити одночасно і мамоні, і Богові?
“Камо грядеши”, Україно?!
Святослав Смук.

POSTUP - ПОСТУП
№113 (557),
6 липня 2000 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Буде так, як каже Строгий
·Референдум - ліки проти санкцій?
·"Електромережі" вчать клієнтів
·Дешеві євровізи
·Берлінський успіх "Укриття"

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·КІЛЬКА СЛІВ
·Буде так, як каже Строгий
·Хай каються християни
·Ходити пішки корисно
·"Електромережі" дисциплінують клієнтів
·Паспорт замість намордника

НАША СТОЛИЦЯ
·Трибуна сесії - не кафедра учителя
·Право на казку літньої ночі
·Після вузу - на навчання до Польщі
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЙ
·Берлінський успіх "Укриття"
·Перемога оксамитової революції
·Лазаренко ще не злочинець
·Тимошенко хоче стати міністром ПЕК
·Журналістів штрафуватимуть на 2250 грн.

ПОСТУП У СВІТ
·Гусінського запрошують до Конгресу
·Хакери атакують
·Референдум - ліки проти санкцій?
·Ольстер знову запалав
·США зблизили Москву з Пекіном
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Війна проти банків?
·Європа та Америка воюють за ром
·СВІТ

РЕВЮ В ПОСТУПІ
·REVJU
·ЗАМАХ НА КОМІСАРА БОНЦЯ

АРТ-ПОСТУП
·Три дні, щоб подумати про сучасне місто
·Сер Стенлі Спенсер
·Шедеври хочуть жити чесно
·Як же обійтися без Шекспіра?
·50 років RORORO

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·Юзьо ОБСЕРВАТОР

НОСТАЛЬГІЯ
·Місто похованих мрій

СПОРТ-ПОСТУП
·У Львові стартував міжнародний турнір ЄТА
·В активі українців - 5 нагород
·"Карпати" знову програли "Ниві"
·Львів приймає найкращих борців
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Віагра на сцені
·ГОРОСКОП