Перемога оксамитової революції
КРАПКА
Олег КОНИК
У вівторок Конституційний суд України оголосив, що припиняє розгляд справи за двома поданнями 57 і 69 депутатів щодо визнання неконституційними актів, які приймала парламентська більшість в “Українському домі” 21 січня та 1 лютого 2000 року. Таке рішення КС обгрунтував тим, що розгляд викладених у поданні фактів не в компетенції суду.
Нагадаємо, що тоді в нашій державі фактично існували два парламенти: ліва меншість продовжувала безуспішно засідати в приміщенні ВР на Грушевського, а більшість (праві та пропрезидентські фракції) змінила регламент, склад комітетів та керівництва парламенту (крім віце-спікера Віктора Медведчука). Відразу після того меншість активно почала роздмухувати суперечливу ситуацію й назвала документи, які приймалися в “Українському домі”, не чим іншим, як “антиконституційними діями, державним переворотом, узурпацією влади, тяжким державним злочином, за який передбачена кримінальна відповідальність”. А ламати голову було над чим: за деякими джерелами, на момент голосувань кілька десятків депутатів більшості перебували на лікарняному, що чомусь не завадило більшості набрати принаймні 226 голосів для прийняття “суперечливих рішень”.
Тим не менше КС свою справу зробив: найкращим рішенням виявилося його відсутність. Голова КС Віктор Скомороха заявив, що Конституційний суд не займається розглядом політичних справ, а обвинувачення у здійсненні “державного злочину” і “перевороту” в Верховній Раді повинні розглядати правоохоронні органи або суди загальної юрисдикції. За його словами, цю справу вже почала розслідувати прокуратура.
У політичних колах рішення КС одразу ж було назване політичним. До такої думки схилялися як депутати більшості, так і меншості, а різниця в їхніх оцінках відрізнялася лише тим, що “більшовики” називали рішення позитивним, а “меншовики” – негативним.
Леонід Кравчук: “КС не міг прийняти іншого рішення. Це не його питання”.
Дмитро Табачник: “КС знайшов унікальну фабулу і довів, що він є Конституційним судом, а не якоюсь випадково створеною державною інституцією”.
Роман Безсмертний: “Це політично виважене рішення і воно мало бути саме таким”.
Наталія Вітренко: “У цій справі крапку ставити не можна, тому що КС прийняв не правове, а політичне рішення”.
Адам Мартинюк: “Це просто знущання над тим, чим повинен займатися КС і чергове підтвердження його заполітизованості й підвладності”.
Олександр Мороз: “КС не міг винести рішення ні про неконституційність дій більшості, ні про відповідність їх Конституції”.
|
|
