Франція переписує футбольну історію
або Як "трикольорові" стали чемпіонами Європи
ЄВРО-2000
Роман ДОРОШ
Закінчення. Початок – стор. 1
Фінал. Франція – Італія – 2:1 (0:0, 1:1, 1:0 – у додатковий час).
2 липня. Роттердам. 50000 глядачів. Суддя – Андрес Фриск (Швеція).
Франція: Бартез – Тюрам, Блан, Десаї, Лізаразю (Пірес, 85) – Дешам, Вієйра, Зидан, Джоркаефф (Трезеге, 76) – Дюгарі (Вільтор, 58), Анрі.
Італія: Тольдо – Каннаваро, Неста, Юліано, Мальдині – Песотто, ді Б’яджо (Амброзині, 65), Альбертині, Фіоре (дель П’єро, 53) – Дельвекіо (Монтелла, 85), Тотті.
Голи: 0:1 Дельвекіо, 56', 1:1 Вільтор, 90', 2:1, Трезеге, 103'.
Отож, “трикольорові” великими силами пішли вперед. Але це дало простір італійцям для контратак. Сам дель П’єро міг двічі збільшити рахунок і остаточно “поховати” Францію. Тим часом у чемпіонів світу нічого серйозного не виходило. Хіба що запам’ятався удар найкращого цього вечора гравця французів Анрі, але Тольдо, хоч і з труднощами, та зміг-таки парирувати м’яч.
“Скуадра адзура” знову втрачає можливість збільшити рахунок. Цього разу Амброзині не використав зручний момент. А спроби Вільтора, Анрі і Трезеге зрівняти рахунок успіху не приносили. Чудово грав італійський захист. Здавалося, все. Навіть більшість французів уже не вірила в диво, змирившись із перемогою Італії. Організатори Євро вже почали готуватися до нагородження. Та все “зіпсував” Вільтор, який за 30 секунд до кінця доданого Фриском часу створив неможливе. Він подарував Франції нічию і додатковий час. Усі італійські гравці перебувають у стані шоку. Вони не можуть повірити в те, що сталося. Та нічого не поробиш. Додатковий час.
Тепер у дію вступило правило “золотого гола”. Двічі ним міг “скористатися” дель П’єро, але двічі його підводила неточність. Звичайно, італійці не могли оговтатися від удару на 94-й хвилині, тому й не дивно, що вони більше, ніж французи, помилялись. Італійці вирішили дочекатися післяматчевих пенальті й усією командою відтягнулися назад. Але, на жаль для “тифозі”, це їх не врятувало. На 13-й хвилині першого додаткового часу прийшла розв’язка. Все почав Альбертині, який невдало скинув м’яч на Піреса. Той віддав передачу у штрафний майданчик на Трезеге, і Давід свого шансу не втратив, завдавши феноменального удару. Тольдо ради цьому м’ячу вже не міг дати. Отож, як і минулого чемпіонату, все вирішив “золотий гол”. Цікаво, що й тоді також спершу чехи відкрили рахунок, а потім німець Біргофф зрівняв його і забив “золотий” гол. У французів знайшлися два свої Біргоффи, котрі вийшли на заміну. Це – Вільтор і Трезеге. Тож сталося те, що і мало статися. Переміг атакуючий футбол.
Відразу після закінчення фіналу підтвердили своє рішення залишити збірну Франції Дешам і Блан. Вони йдуть переможцями. І це справді правильно. Адже чого домоглася на цій першості збірна Німеччини зі своїми “пенсіонерами”?.. Треба вміти вчасно піти, а німці цього не зрозуміли.
А тим часом уся Франція цілу ніч святкувала перемогу хлопців Роже Лемера. Тепер у французів є великий послідовник Еме Жаке. Інколи дивишся, як святкують перемоги своїх збірних у Європі, й задумуєшся, чи дочекаємося ми чогось подібного від нашої збірної? Адже так би хотілося посвяткувати цілу ніч перемогу своєї національної команди.
|
|
