Дахи, горища та надбудови
Ірина БЖЕЗІНСЬКА
Останнім часом у Львові “модним” стає зводити мансардні приміщення і мати квартиру “у двох рівнях”. У такій ситуації треба зважати на різне, а спершу – на сусідів. На сьогодні уже більше половини житлового фонду є приватизованим, тобто в будинках найчастіше міська рада не є одноосібним власником. Чому ж наші чиновники вперто не визнають дії Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду?
Свого часу Львівська міська рада узаконила надбудови мансардних приміщень, не до кінця з’ясувавши права мешканців. На думку міських депутатів, усе робиться з найкращих міркувань: по-перше – покращити житлові умови окремим громадянам ( найчастіше тим, хто і так не обділений житловою площею), а по-друге – за рахунок власника мансардного приміщення зробити ремонт даху будинку (а сьогодні це дійсно проблема, враховуючи господарність ЖЕКів). Тепер усе просто – райадміністрація відповідного району видає дозвіл на реконструкцію даху – і всі у виграші.
Але як відомо, згідно із Законом України “ Про приватизацію державного житлового фонду “ стаття 10 пункт 2: “Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (комори, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.”
Варто навести ще один абзац із пункту 19 “Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями”, затвердженими Постановою Кабміну № 572 – “Переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій власниками квартир, наймачами і орендарями може проводитися лише з метою поліпшення благоустрою квартири за відповідними проектами без обмежень інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.“ Мирослав Сеник, директор Департаменту житлового господарства Львівської міської ради зазначає: “Проблема надбудов пов’язана з проблемою джерел на капітальний ремонт. У квартирну плату входять кошти на технічне обслуговування будинку і поточний ремонт. А капітальний ремонт проводиться за кошти бюджету.”
Андрій Левик, начальник юридичного відділу Департаменту житлового господарства стверджує: “За законом, місцями загального користування є ті місця, які визнано лише за спільною згодою всіх власників квартир. В іншому разі такі питання вирішуються в судовому порядку.
Для прикладу можна навести один випадок, коли справа розглядається у суді. Галицька райадміністрація видала дозвіл на можливість розширення квартири №12 будинку №3 на вул. Вишиваного за рахунок площі горища. Про капітальний ремонт питання уже не стоїть – власник сусіднього помешкання за власні кошти , (неодноразові звертання до ЖЕКу не давали результату) відремонтував частину даху, що обійшлося приблизно 1000 грн., а зараз вимагає, щоб ЖЕК відшкодував йому ці витрати, на що до сих пір не отримав відповіді. До того ж, згідно із висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, несучі стіни житлового будинку №3 на вул. Вишиваного мають горизонтальні та діагональні тріщини шириною 3-6 мм. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю постановила зробити висновок щодо існуючого стану будинку – у випадку непредставлення згаданих документів до 10.12.99 дозвіл на розширення квартири №12 в будинку №3 на вул. Вишиваного буде анульовано. Також буде запропоновано Галицькій райадміністрації анулювати розпорядження № 1403 від 14.12.99.
Інспекція анулювала своє рішення. Справа є на розгляді у суді, котрий має винести остаточне рішення. До речі, коли мешканці сусідньої квартири теж подали на дозвіл щодо надбудови, райадміністрація “попросила” взяти дозвіл у всіх сусідів.”
Володимир Трушкевич, директор благодійного фонду “Європейський вибір” вважає, що у цій справі, в принципі, можна закинути Галицькій райадміністрації те, що видала дозвіл на надбудову без проведення технічної експертизи, але, скоріш за все, формальна довідка від проектувальника надбудови є (без наявності проекту дозвіл не видається, хіба би ...), отже, винним може виявитись проектувальник, який стверджуватиме, що на момент виконання проекту ніяких тріщин не було. На користь такої схеми поведінки говорять і наведені дати: 14.12.99, а проект робили приблизно в першій половині 1999, тому встановити технічну кондицію будинку на момент проектування не вдасться. Хіба би були акти технічної перевірки, датовані періодом проектування, або раніше. Але такі акти, якщо вони є, зберігаються в “надрах системи”, яка не зацікавлена в їхній наявності, тому знайти їх без ретельного розслідування неможливо, а ретельного розслідування не буде, бо немає “формальних підстав” (обвалу, поранених, трупів, Боже борони). Що стосується сусіда, який за власні кошти відремонтував дах, то тут є кілька питань:
1. Чи перед ремонтом даху було укладено угоду з власником будинку, або з уповноваженим ним органом (ЖЕКом) про те, що він виконає роботу, яку має виконувати ЖЕК, з відшкодуванням ЖЕКом обумовленої в угоді суми? 2. Чи є документальне підтвердження витрат на ремонт (чеки, рахунки)? 3. Чи є акт прийняття виконаних робіт? 4. А головне – чи був дозвіл з боку власника на проведення таких робіт?
Якщо відповідь на п.1 негативна, то ми маємо черговий приклад наслідків незнання законів (якщо ЖЕК не виконував своїх обов’язків, то треба було звертатися в суд, а не займатися “самобудуванням”). Що ж стосується позиції ЖЕКу, то вона цілком зрозуміла – тягнути час, аби у випадку чого (вони також не впевнені, яке буде з цього приводу рішення можливого суду), було нереально точно встановити який стан даху до ремонту, так і відразу після нього.
Звернутися до суду можна і зараз, але тоді треба відповідати на питання п.2 та п.4. До того ж у виконаній роботі можна знайти якісь відхилення від норм і, в принципі, справу можна повернути так, що сусід зіпсував дах, який до ремонту перебував у відмінному стані і ремонту взагалі не потребував.
Якщо сусід сподівається на те, що мешканці будинку напишуть у цій ситуації колективного листа на його підтримку, де стверджуватимуть, що дах вимагав ремонту, то суддя задасть лише такі питання: хто з них останній раз туди лазив і чи був на це дозвіл ЖЕКу, чи дотримувались при цьому правил техніки безпеки, і чи має підписант необхідну для винесення оцінки про технічний стан даху кваліфікацію. Як це не прикро, але ЖЕК “виграв по очках” і залишається лише з гіркотою згадати завершальну фразу зі старого анекдоту ( цитую мовою оригіналу):”Рєбята! Учітє мат. часть.”
Але цікавим є питання: хто ж це вирішив робити надбудову у будинку, який розвалюється? Можлива відповідь: хотів відразу після ремонту продати цю квартиру. Але тоді насувається наступне питання: як він збирався квартиру в такому будинку вигідно продати? Ось це питання ставить під сумнів фактичну аварійність, ах, даруйте, “вєтхість” вказаного будинку.
Варто додати одне – у Львові вже є “сумна практика”, коли будинок не витримував надбудови. Тож, можливо, не варто так ризикувати як довір’ям мешканців до влади, так і будинком.
|
|
