"СОКРОВИЩЕ БЛАГИХ": XOP GLORIA НА ФЕСТИВАЛІ CONFITEOR
Не встигли місяць тому хористи “Глорії” повернутися з великого турне містами Німеччини, як відразу ж заходилися готуватися до двох відповідальних виступів на польських музичних фестивалях, один із яких традиційно відбувається у Кракові, а інший – у Старому Сончі. І коли на останню імпрезу – XXII Фестиваль давньої музики – хористи готували величний твір Баха в супроводі оркестру, що цілком вписувалось у програму ювілейного бахівського року й у контекст популяризації музики західної церковної традиції, якій “Глорія” присвятила чималу частину свого виконавського доробку, – то на XII Днях музики краківських композиторів Confiteor хористи, демонструючи універсальність, представили під керівництвом Володимира Сивохіпа музичну традицію східної Православної Церкви.
До програми концерту, що відбувся в костелі Тинського абатства, було включено “Канон покаянен” Арво Пярта для мішаного хору a cappella та “Псалом” і “Молитву” з “Заупокійної” Мирослава Скорика. І надзвичайно важливо, що кожен із цих творів був прем’єрою для польського слухача.
Загалом, так склалося, що навпроти цього концерту у програмі фестивалю Confiteor можна було сміливо ставити особливу позначку “львівський”. І не тільки через участь хору “Глорія” й молодої солістки Анни Ковалко (soprano) та присутність самого маестро Мирослава Скорика. Річ у тому, що й інші композитори, твори котрих звучали того дня під склепінням собору Тинського абатства, мають безпосередній стосунок до Львова. Мова про Христину Мошуманську-Назар і Тадеуша Махля, які обоє народились у Львові. “Епітафію з посвятою Jean Langlais” Тадеуша Махля й Oratio brevis Христини Мошуманської-Назар виконав органіст Маріацького собору Марек Стефанський. Так на контрасті до двох органних творів, написаних суперсучасною мистецькою мовою, справжнім “сокровищем благих” зазвучав акапельний спів Канонів, що спонукають до медитаційної молитви та катарсистичного очищення світлою сльозою.
Враженнями про виступ камерного хору Gloria з кореспондентом “Поступу” поділився голова Краківської організації Спілки польських композиторів і директор фестивалю Confiteor Єжи Станкевич:
– Пане директоре, яким чином до програми Днів музики краківських композиторів було включено українську музику?
– Співпраця з Львівською спілкою композиторів, а власне з Мирославом Скориком і Володимиром Сивохіпом, триває кілька років. Минуло вже шість років, як ми знайомі. Я особисто мав приємність бути присутнім на всіх фестивалях “Контрасти”, куди привозив і репрезентував концерти польської музики з Кракова. І були то різні дуже вагомі презентації: Квартет Краков’я, ансамбль ударних інструментів і багато інших польських виконавців виступили на львівському фестивалі. Але крім того, що я був там присутній як представник Польщі, я дуже тішився з можливості послухати концерти української музики.
Мене дуже інтригувало, що на “Контрастах” збирається багато першокласних українських виконавців і звучать прем’єри творів українських композиторів. Сучасна музика України дуже цікава. Власне, під час тих прослуховувань і зродилася думка надати можливість презентувати в Польщі, Кракові зокрема, найцікавіші з тих речей. З часом ті мрії збулись.
– І хто вже мав змогу взяти участь у вашому фестивалі?
– Найпершим на мою пропозицію відгукнувся камерний ансамбль “Віртуози Львова”. То був його перший виступ у Польщі. Я запросив оркестрантів виступити в Ягелонському університеті у Кракові. Так само піаніст Йожеф Ермінь був із ними, а наступного року він уже приїхав із квартетом Володимира Дуди і грав із ним квінтет. І так помалу завдяки тісній співпраці наших двох фестивалів багато солістів і виконавців із України потрапило до Кракова. Щороку на Днях музики краківських композиторів відбувалися концерт української музики або презентація якогось масштабного українського твору. Так ми “дійшли” до хору “Глорія”. Торік я був на V фестивалі “Контрасти” і в органному залі костелу Марії Магдалени слухав прекрасний концерт, де виконували “Канон покаянен” Арво Пярта і сакральний твір пана Скорика. І то мені надзвичайно сподобалося.
– Сама музика чи те, в який спосіб її інтерпретували хористи?
– І маестро, і виконавці. Зумисне на тому наголошую: Gloria – надзвичайний хор. Тут таких хорів немає взагалі! Ваш ансамбль співаків виходить з інших традицій, має інакше поставлені голоси, і той спів більшою мірою сольний.
– У привітальному слові на фуршеті з нагоди закриття фестивалю Confiteor ви також назвали хор “Глорія” хором солістів. Це слід сприймати як зауваження чи комплімент?
– Ця оцінка містить схвальний сенс. Адже вокальна матерія, якість емісії голосу, спільність усіх тих голосів тощо і дають підстави назвати цей колектив незвичайним хором. Вважаю, що кожен із вокалістів міг би співати відповідну партію індивідуально, причому робити то досить успішно. А тут ці красиві голоси ще і так вдало підібрано в один букет, з’єднано в одну барву, в один колір, в один тембр – і то, власне, свідчить про велику роботу й успіх диригента! Це поєднання дає незвично ефектне забарвлення звучання і таку чистоту звуку, що його справді можна назвати кришталевим. Чим підкорює слухача Gloria? Не силою, не масою, а тільки прозорістю і ясністю... Той звук “несамовито” вичищений технічно, тому здається, що він бринить так прекрасно і легко.
– То це заслуга природи чи наслідок кшталтування?
– Очевидно, що то все залежить від вокальної техніки. І очевидно, що в усіх співаків вона добре поставлена завдяки диригентові. Крім того, гадаю, що тут має місце і природний фактор, вроджений дар співу. Бо то голоси людей слов’янського народу, які від природи мають добру емісію. Тому у Православній Церкві хор простих аматорів, котрі співають під час богослужінь, вражає прекрасно поставленими голосами. Навіть сільські церковні хори спроможні гарно співати літургію великим звуком і з басовою основою. Я думаю, що з того грунту, власне, і виростають техніка та виконавська майстерність хору “Глорія”.
– Чи вони аж такі унікальні?
– Цю техніку зустріти можна дуже рідко. Принаймні в Польщі таких прикладів немає, бо переважно такий спів пов’язаний із традиціями церкви східного обряду.
– На фестивалі Confiteor було представлено багато творів релігійної тематики. Це концептуальна засада програми Днів музики краківських композиторів?
– Нам залежало, щоби була представлена не тільки одна релігійна традиція, щоби не було чогось одного домінантного. Адже в культурі і традиціях Польщі завжди було дуже багато народів і тенденцій. Тут мешкали і православні, й татари, і євреї, і ті всі спільноти впливали на культуру. Моєю ідеєю було відтворити все це у програмі фестивалю. Звісно, найширше маємо представлену традицію римо-католицького костелу. Але були і твори з походження гебрейсько-юдейської інспірації, був навіть один мусульманський твір для струнного оркестру арабської композиторки з Бейрута пані Хіби аль-Кавас. І власне, до того букету бракувало нам дуже і дуже музики з традиції східної Православної Церкви, що випало доповнити хору Gloria. Ішлося про те, щоб усі ті тенденції взаємодіяли в екуменічному сенсі так, як на тому наголошує і багато над цим працює Папа Римський Іван Павло II, який поїхав аж до Святої Землі, до Єрусалима, щоби з’єднати весь релігійний світ. І дуже важливо, що саме наші Дні музики відбувалися під патронатом митрополита Краківського ксьондза кардинала Францишка Махарського. Він знав дуже добре нашу програму, знав інтенції та засади, на яких готувався фестиваль. Він благословив нас і прийняв патронат над тими всіма дуже різними культурними напрямками та релігіями.
– На ваш погляд, із концертів фестивалю Confiteor можна помітити, наскільки давні релігійні традиції співзвучні сучасній музиці?
– Confіteor. Вірую в Єдиного Бога... – найвище визнання віри нашої релігії. Тими словами моляться покоління. Також ці слова промовляють композитори та музиканти. Проте вони користуються універсальною і кунштовною мовою мистецтва, яка може висловити набагато більше. Крім значення, ця мова може принести релігійний досвід, найвища форма якого – релігійні пережиття. Чи музика наших часів може дати релігійні переживання? Композитори промовляють власною мовою, своїм найбільш особистим виразом і експресією, звертаючись безпосередньо до Найвищого, мовою Credo, Stabat Mater, Requiem, Te Deum, багатством ліризму та глибокого драматизму Псалмів, індивідуальним образом “Останніх візій”. Промовляють мовою абстрактною чи тою найпростішою і не позбавленою маестрії, традиційною, буденною мовою музичної молитви. Саме такими і були ті твори, що їх привіз на фестиваль Confiteor камерний хор Gloria.
|
|
