|
Юзьо ОБСЕРВАТОР
Відкритий лист до Юзя Обсерватора від небайдужої громади Львівського національного університету імені Івана Франка
Вельмишановний п. Юзю, як би -м був ректором університету, то, бігме, відписав би Вам шось такого, щоб Ви ніц не зрозуміли, але все пойняли! Але на разі, я ні який не ректор, а й но рядовий си викладач того ж таки університету.
Мушу п. Юзю Вам сказати, що Ви маєте рацію лиш у тім, що нащадки селян, бойків і простих трудящих таки так сотворили си новий “базар”, але не той, де щурі, люди, мухи і фляки сі вживают. А троха інший – де вживаються не тільки бойки і гуцули, але й брати їхні з тамтої Великої України, а й но ше старші.
Ви, п. Юзю, певно гадаєте, шо то так просто си робит: взяв і знизив оцінку.
І вже всьо файно, всі у вишиванках ходят, пісень співают – і все патріотичних (або весільних)... То пораджу Вам, п. Юзю, пройтися ше біля податкової та міліції. А шо! Не вмієш говорити як тре’ - плати більші податки. Їде на дорогому авто якийсь бахур. Зупиняй і штрафуй за карочє і от...сь (як на 1+1 би переклали - “відчепись”)... О, як би тоті податківці разом з міліціантами піднялися б! Та й у бюджеті зайві дірки залатали...
Може то п. Юзьо часто на клюмбі буває і вже му та ненависть до вкраїнських ворогів гет очі позасліпила. Може то ше в університеті тре’ вікна побити... Так Ви там тілько шепніт...
А ше, п. Юзю, мушу Вам сказати, же жаден студей на парах отим маладьожним сленгом не говоре. А як тільки шось і ляпне, то більш-менш порядний викладач на місце його швиденько ставит. Бо то, знаєте, університет хоч і не клюмба, але теж троха в Европі місце відоме. Але я Вам кажу, вже як тоті тинейджери вирвуться на перерву, возьмут си до писка дзиґара і давай сємочки тарабанити і таку то мать згадувати. А Ви, п. Юзю, попри них ходите і си певно думаєте, же то університет їх так вчит... Ну а певно! Офірний цап завше мусі битць. А чи Ви, п. Юзю, нігди не їхали-с ти тернопільською електричкою (чи якою іншою)? Виділи-с ти, шо там тоті селяни разом з бойками та трудівниками читают. Ну певно шо “Факты”. Бо тре’ нам туво, на периферії знати, шо сі в світі діє. Певно п. Юзю думаєте, шо тоті студеї не тих ... трудівників діти? То чо вони мают якось інакше сі поводити, як їхні батьки (ото ті перестарілі камсамольці самі не проти па крутому базаріть).
Ну то прошу п. Юзя дати си на стримання, і йно більше попід університетом не ходити, а йти просто по хатах, як то ті свідки Єгови... Може тоді шось зарадить... А керівництву “Поступу” раджу підняти на шпальтах газети тему формування львівської говірки. Як от у Польщі на сторінках популярної преси обговорюють хто, як і що сказавю… Бо без розвитку – мова вмирає. Спрямуйте цей розвиток у потрібне русло і всьо буде чьотко!
Рядовий невидимого фронту Олько Бздура.
Ну видите, як сей пан оригінально тлумачить покликання газети? Це виявляється газети, а не школи та вузи мають формувати молодіжну говірку! Може ваші спудеї на лекціях і не вживають слів “тіпа блін карочє”, але що вони не щьокають і не чьомукають, то в це годі повірити. Але мене дивує інше, чому середньостатистичний поляк, якого на вулиці перепинила телєвізія, може зліпити штири речення докупи і не заплутатися в них, а наші люди не годні сформулювати грамотно свою думку. Чому їхній поліцай може людською мовою оповісти про дорожньо - транспортну пригоду, а наш як зачне тими канцелярськими бльоками говорити, то голова йде обертом.
Юзю Обсерваторе!
Прочитала ваш “відкритий лист до пана ректора Львівського держуніверситету” за 15 червня 2000 р., в якому пишете, що турбує вас проблема ненормативної, нелітературної вимови студентів вузу, їхнє “шьокання” і “чьокання”, галицький суржик.
По-перше, слід би вам вже знати, що Львівський університет вже скоро рік як не державний, а національний.
По-друге, я згідна, що українська мова дуже засмічена, скалічена. Але, погодьтеся, починати очищувати мову треба із себе. А якщо молодь читатиме ваші “Lvivski observaciji” ( до речі, заголовок чомусь латинськими літерами – невідомо чому, можливо, заради моди?),то що може змінитися у мовному питанні, коли мова вашого стилю нічим не краща від мовлення тих бідних студентів з села, про яких ви пишете? Ось приклад вашого суржика: “я сі тащу”, “телєвізія”, “клюмба”, “булисьмо”, “ахворизми”, “шо”, “начинається”...
Цей перелік можна продовжувати годинами. Повірте, стиль Вєрки Сердючки чи “шільшького хлопа” свідомих людей давно не тішить.
Я закінчила філологічний факультет Львівського національного університету, тому питання норм мови мене хвилює не менше, ніж вас, та навіть більше. А ваші “переживання” за долю української мови видаються нещирими.
Зауваження, які ви висловлюєте у рубриці “Телевізія” щодо того, як дублюють американські та польські фільми українською мовою, мене прикро вразили, бо ви вихваляєтеся відмінним знанням мови оригіналу фільмів, але не маєте жодного поняття про рідну мову, яку самі ж і називаєте “жалюгідною”, бо грубі, нецензурні вислови та польські матюки студія “1+1'’ при дублюванні одного з фільмів вирішила не вживати. Як бачу, і в польській мові ви не орієнтуєтеся, бо спробували б порозмовляти з поляками про “криві” та повороти, вживаючи шановане вами слово “курва”, яке, цитую вас: “не є матюком і соромитися його немає сенсу, бо це те саме, що “крива”,– опинилися б ви далеко після такого спілкування з “перекрученим писком до невпізнання” (за вашим висловом) і надовго позбулися б можливості вимовляти це слово внаслідок травми артикуляційного апарату. Доводжу до вашого відома, що є слово “curvo”, але в італійській мові, що означає “кривий, зігнутий, згорблений”, але аж ніяк не в польській, а тим більше українській мові, яку ви зовсім не маєте наміру шанувати.
Як видно з усіх ваших заміток, критикувати любите, а цікаво, чи вмієте вислуховувати та друкувати критику на себе? Сподіваюсь, що так. І бажаю вам навчитися думати і писати нормативною українською мовою, та припинити бавитися в “обсерватора”.
Богданна.
Шановна пані!
Ви сі вчили в університеті, а я на парафії, і не буду сі з вами сперечав, як ліпше говорити. Бо я є простий хлоп і мене такі зацні пруфесори, як вас, не вчили. Але шо пані з поляками давно не спілкувалася, то зразу видно, бо пересічний поляк, згадує “курву” значно частіше, ніж би вам того хтілося. І мушу вам сказати, що те слово походить з латини і не було напочатку аж таким лайливим, так само як і, перепрошую, “блядь”, яке фігурує в словнику Лаврентія Зизанія, і означало те саме що й “курва”, а саме “блуд”. Яко фільолог мусили б ви чути і про такий трактат з нашої давньої літератури “О блядствующих священниках”, в значенні “заблудлих”.
Я би може ще що додав, але виджу, жи в пані є проблєми з почуттям гумору. Тому коли читаєте мої обсервації прошу лоскати себе пір’ячком попід пахвами. Бігме, жи піде вам легше.
Прошу пана Юзя!
Хочу Вас намовити приїхати до тої Канади. В канадийському кунзуляті покажіт заміст запрошення ту чудну їхну рекламу, де пише за “кобасу по яку варто приїхати”. Кажіт там дати собі їднуразову канадску візу, бо їдете но гет і назад, но тіку за тов кубасов, бо її дуже скоро роблят, на почеканю. Правда, не пише, чи з м’яса замовника, чи самого замовника, але роблят цілотижнево.
Якбисьте не були голодні з дуроги, аби відразу за нею йти, то можете субі пучути щоденне радіо “Міст”, яке майже щовечора читає Ваш рідний “Поступ”, як ксьонз Євангеліє, не викидаючи з гавдиції ані титри, ані коми. Тільку з ріжницею, жи той завше каже від кого то Євангеліє є, а ту не кажут. Але все їдно будете ся чули, як у Львові. Бо то є файно ту пучути ріжні нувини. Закі ся тут спит, то у Львові їх бігают, збирают, пишут і друкуют в “Поступі”. А як у Львові ся спит, то ту їх так мило з него радівум вповідают, бо якраз в Торонто но лиш ся зачинає смеркати. І так в кулко мацєя. А як яка нувина таки пізно зайде, то ніц – шо не всігіют повісти по радіво, друкуют то потім в газеті “Міст”, як огляд нувин за тиждень. Праця Ваших журналістів на марно таки не пропадає!
Ну най би вже був “Поступ в діаспорі попід мостом зі Львова”, хто б то мав за зле, тим більше шо друкуют ту газету саме там, але деяких речей у Вас таки шо нема, то нема: наприклад, інтерв’ю “з представником позаземної цивілізації сузір’я Сиріус, який відповідає на питання Р. Сварчєвского, керівника нетрадиційного центру з Брукліну”. І знимка є! Невідомо тільки, чи то є той представник з Сіріуса, чи Рома із Брукліна. Бо український тижневик в діаспорі для Північної Америки, просто розпирає від щотижневих закликів дивитися “найкращі програми російського телебачення “Итоги”, “Герой дня”, “Сегодня” і тому подібні. А відзначати свята, тільки в ресторані “Москва на Гудзоні”. З’явилася т. з. “українська медична служба” і взялася допомогти бідним хворим в Україні, за платню від їхніх родичів у діаспорі. Має навіть такий знайомий заклик “Свій до свого по своє!”. Тільки ті свої чомусь мають “прийом викликів цілодобово... російською і англійською мовою. “ Аж два своїх відразу!
Якась франца вчепилася того “Моста”, бо поза тим інтерв’ю з уфолюдком, з нумера в нумер друкуйут, як не про невідомого сина Леніна, то про його коханок. Та так ностальгічно, що “генію” твари до пари не було і жодній з близьких Леніну жінок не вдалося змінити його, бо напевне такої жінки просто не було в світі. Дивуйтисі по тому, жи згори дают знимки з похорону композитора, а всередині ті всі хохмацукі гоцки-кльоцки. І клепают то все у тому “найнаціоналістичнішому” Львові, де, як ту розписалася зарубєжная рускоязичная преса, переслідуют їх ущемльонних отечественіків. Чи де в Рязані так дбают за українску рекламу, як у Львові за їхню?
Тож, пане Юзю, приїздіт в то відрядження за кубасов (може зійде, як обмін досвідом), побачите ше і не такі заморсгі дива. Завітаєте до столиці Канади Отави, де, як пише дописувачка до газети “Українські вісті” Юлія Войчишин, якийсь пан Цмоць з українськими професіоналістами за три роки зорганізували дві тисячі і трийці шість виставок! Во сі є де повчити. І на тих виставках були “великі агресивні реклямні виставки державних зв’язків і допомоги в Україні”. Страшно сі роби, пане Юзю, як то тій Україні так агресивно дупумагають. Всі навколо!
Поза тими більшими місцевими дупумічниками, туткай збирают кошти дрібніші незчислені комсомольці і комсомольчики, які встигли перебратися до Канади, поробили купу рузмаїтих дупумогових комітетів, фондів, консультаційних фірм і циганят гроші з наших довірливих післявоєнних втікачів. А ті дают, бо вірят шо то комусь там йде на хосен. Певне шо йде, тільки тим, що закликают їм ті гроші дати. Як будете мали вже тогу канадску кобасу в торбі і ше ся лише часу, то можете розглінутися та зобачити самі тих всіх ошустів. Бо без кубаси до них нема шо йти. А за кубасу можна в них все! То є наш містерійний продукт. Вже давно один шмат гнилої ковбаси навіть попав до класики. І цей кобасовий феномен не перестає переслідувати нас через десятки років.
Ну а шо б то була за кубаса без горілки! Як захочете перетворити своє заморське надбання на звичайну закуску, абисьте вважали чим будете тут до неї причащатися. Торгова марка “Гетьман” чисто по-п’яному розбовкує північним американцям, майже державну українську таємницю, як відрізнити свою справжню горілку від підробленої. Виходить, що та підроблена горілка “Гетьман” вже добралася і за океан. Інакше не давали би на сміх споживачам, у своїй закордонній реклямі, спеціяльну знимку, як має виглядати корок фірмово закупореної пляшки та ще й інструкцію як розпізнати підробку.
Як закликає та сама реклама “Гетьмана” – не хочете нашої горілки пити, можете її їсти. На тім жичу всім смачного, а Вам, аби ся щасливо вдало перевезти на поворотній дорозі через львівску митницю свою кубасу, бо шо сі її там прийде їм відкібайцувати, то сумнівів нема.
Мацько Зальондинський
До цього листа прислав нам пан Мацько вирізки з “Українських Вістей” і “Мосту”. В першій газеті зокрема пишеться дослівно таке: “Від першої виставки в 1998 р. з участю тільки 7-ох виставочних столів з одгим доповідачем до 1999 - го р. з участю 20-и професіоналістів... і до цьогорічної 2000-ої виставки з 36-ми виставками... спостерігається зріст зацікавлення” і т. д.
Ну і видите, як їм в Канаді йде тяжко з рахунками? Біда та й годі.
п. Юзьо-Обсерваторови
Високоповажний Пане Юзю!
І знов в мене претенсії до “Поступу” – до статті “Історія вуличного ліхтаря” (18 червня). Відома німецька елєктротехнічна фірма Сіменс-Гальске перетворилась в ній на “Сімені-гальскі”, завод “Контакт” на “Контоакт”, а в Ринку появились металеві “опори”. Може це і помилки набору, але... але пощо вживати росийське слово “фітиль” замість нашого “гніт”? І – наскільки я знаю – про газове освітлення улиць можна говорити не з початку 18-го століття, а лиш значно пізніше. Спірним є також питання про дати пуску першого кінного трамваю у Львові – 1879 (згадана стаття) чи 1888 (Олена Степанів, “Сучасний Львів”, УВ, Краків-Львів, 1943, ст. 160). Но, так чи інакше це було понад сто літ тому...
Але відзначається не лиш коханий “Поступ”. Візьмім “Високий замок” з 10 червня, стаття присьвячена вдові генерала Шухевича, п. Наталі Березинській. Читаємо, що Шухевич виїхав до “Данцінгу”, де був на військові вишколі – цей нещасний “Данцінг” повторюється аж двічі. Можна подумати, що він був на вишколі танців... на “дансінгу”. Має бути Данціг чи евентуально Гданськ.
З поважанням...
Шановний добродію, пане Юзю!
Ваші обсервації завжди є професійні, дотепні, логічні і справедливі. Завжди їх уважно читаємо.
Та крім Вашого “Поступу”, ще ми полюбляємо (як кажуть київські телерадіоговоруни) і слухати Львівське радіо. Отож слухаєм радіо, а там виступає наш подвійний голова обласної адміністрації і обласної Ради, який повернувся з Києва, з наради з питань енергетики.
Пан губернатор Львівської області (як називають його телеведучі з Замкової гори) сказав і кілька разів повторив, що найближчим часом будуть ПРИЙНЯТІ МІРИ для наведення порядку в енергетиці.
Чи не змогли б Ви силою своєї логіки второпати і розтлумачити про які МІРИ говорив пан голова? Нам здалось, що він мав на увазі вимірювання спожитої енергії. Але за нормальною логікою МІРИ, тобто вимірювальні прилади, потрібно встановлювати, а не ПРИЙМАТИ, тобто прибирати, знімати.
То як же нам розуміти керівника області (як він сам себе називає)? Бо, здається, усе в нашій державі (на вищому рівні) робиться навпаки, всупереч нормальній логіці. Тому й маємо, те що маємо.
Орест Григорович
|
|
