Нафтово-цвинтарні негоціації
ПОРОЗУМІЛИСЯ
Северина КЛИМЕНКО
Закінчення. Початок – стор. 1
З неприхованим задоволенням Марек Сівєц повідомив українських журналістів, що 7 липня в Пікуличах відбудеться вшанування пам’яті загиблих українських повстанців. І відразу наголосив, що “не можна стверджувати, що все відбувається просто і без будь-яких перепон, оскільки виникли проблеми з написами на могилах українських повстанців. Але ми готові шукати компромісного формулювання. На мою думку, дискусія про “слова” на цвинтарях є дискусією свідомості одного і другого суспільства. Я вважаю, що час, коли проливалася українська і польська кров, минув і зараз необхідно говорити про компроміси.” При цьому він декілька разів, ніби остерігаючи когось, наголосив на тому, що польська сторона відкидає вирішення проблеми у спосіб: ми вам десь там поступимося – то і ви нам десь тут поступіться. “Ми хочемо, щоб кожне дороге для українця місце в Польщі відповідно охоронялось, шанувалось і було відновлене – і так робимо, – на цій фразі Марек Сівєц старався бути якнайщирішим. – Із кожним роком перелік таких місць збільшується, і ми хочемо, щоб відповідно трактувалась польська вразливість на Україні. За останні роки вже багато досягнуто, і, напевно, потрібно більше часу, щоб досягти більшого”.
Євген Марчук, зі свого боку, теж був абсолютно солідарним з польським колегою та додав: “Що стосується місць збереження пам’яті і поховань, то я вважаю, що досягнуто суттєвого прогресу, але на сьогодні ще немає остаточного словесного формулювання напису на цвинтарі “Орльонт”. Я вважаю, що кожна зі сторін, незважаючи на існування чи відсутність домовленостей на державному рівні, повинна сама увічнювати пам’ять, бо це є поступ прогресу (sic! – ред.). Якраз зараз, я вважаю, ми дуже наблизилися до взаємопорозуміння”.
| 
