Нафтово-цвинтарні негоціації
КВАЗІСАМІТ
Северина КЛИМЕНКО
Учора у Львові завершилось засідання консультаційного Комітету президентів України та Польщі. Зрозуміло, і на цьому під час зустрічі з журналістами неодноразово наголошували головуючі на засіданні Секретар РНБОУ Євген Марчук та шеф Бюро національної безпеки РП Марек Сівєц, “досягнуто багатьох із запланованих домовленостей між обома сторонами”.
І наше місто, також зрозуміло, не випадково вибране для пленарних засідань Комітету — 10-12 липня ц. р. Президент України Леонід Кучма готовий тут зустрітися з польським президентом Александром Кваснєвським, якщо той в умовах електоральних перегонів вирішить побувати на проводах українсько-польського батальйону до Косово.
Щодо найбільш інтригуючого питання зустрічі — проблеми спорудження нафтопроводу “Одеса — Броди — Гданськ” — обидва головуючих були настільки дипломатичними, що про подальшу долю будівництва можна тільки гадати. За словами Євгена Марчука, який відомий тепер своєю агресивно-негативною позицією щодо продовження будівництва нафтопроводу, “Україні ще треба багато попрацювати, щоби довести весь проект до пуття. А зробити проект століття, над яким буде реготати вся Європа, ми не маємо права, — вважає Секретар РНБОУ. — Проект є набагато ширший, аніж просто будівництво нафтопроводу. Він передбачає і будівництво нафтотерміналу в Одесі, який готовий лише на 15%, і створення танкерного флоту та переговори з власниками каспійської чи іншої нафти, які б мали завершитися не лише добрими побажаннями, а й конкретними домовленостями та угодами. Щоби проект був прибутковим і цікавим для польської сторони, цієї нафти необхідно як мінімум 20-25 млн. тонн на рік”.
Шеф польського Бюро національної безпеки РП Марек Сівєц, солідаризуючись із колегою, додав: “Польська сторона задекларувала зі свого боку при потребі можливість виділення певних кредитів, а також виявила зацікавлення умовами експлуатування. Цей проект буде успішним лише за умови забезпечення експлуатаційних обсягів — 20 млн. т нафти річно, а отже, вирішення питань, де взяти стільки нафти та хто її буде купувати”.
Закінчення – стор. 2
|
|
