Як Нептун падав у воду
Незвична прем’єра опери Моцарта Idomeneo так само незвично і закінчилася. Щоправда, не тою незвичністю, якої сподівалися організатори.
Історія царя Ідоменея з острова Кріт заплутана. Бог моря Нептун карає його за гріхи жорстоким завданням: цар мусить убити і принести в жертву богам першого ж, кого зустріне після їхньої розмови. За це бог подарує життя самому Ідоменею. Але першим, кого зустрічає Ідоменей, є його власний син, і тому він не збирається виконувати поставленої богом умови. Флейти зловісно попереджають слухача про небезпеку. Обдурений Нептун лютує і насилає на неслухняного царя морське чудовисько та чуму як кару.
Постановка Idomeneo у Баден-Бадені – це остання з опер Моцарта у бароковому стилі і перша спільна робота фестивалів Зальцбурга і Баден-Бадена у межах фестивалю Герберта фон Караяна, який минулого тижня проходив у Німеччини. Але постановники, очевидно, теж не дуже добре домовилися з богами, бо перед самою прем’єрою у “найбільшому оперному театрі Німеччині” щось зламалося, і 40000 літрів води вилилося на сцену. Значна частина розчарованих глядачів тут же роз’їхалася, але організатори не склали зброї й упродовж однієї ночі героїчно висушили сцену. Кажуть, до цього долучилася вся дирекція, бігаючи по сцені з фенами.
Таким чином, наступного дня сонце зійшло над напівзаповненим глядачами залом театру у Баден-Бадені. Ідеально виконані декорації у модерному стилі і вдале поєднання їх із класичним звучанням музики, вишколені музиканти, – все, здавалося б, пророкувало успіх. У кінці увертюри прочинилися задні двері, відкривши інший вимір сцени: стилізований сільський краєвид у сонячному промінні. Ілія, дочка троянського царя, розповідає передісторію: Ідоменей послав її разом із полоненими на Кріт, де вона закохалася у його сина. Але Нептун не заспокоюється і посилає мешканцям Кріту все нові і нові випробування. Врешті Ідоменею стає зрозуміло, що він мусить прийняти рішення. Але Ілія не дає коханому померти і в останній момент сама кидається поміж нього і батька. Тут можуть зарадити вже тільки боги, і вони справді втручаються, тому все завершується переможною інтронізацією щасливої пари.
Ідеальний матеріал для опери, але цього разу інтерпретація його, на думку критиків, не особливо вдала: надто досконала, надто стилізована, надто холодна і нежива. Хоча, можливо, це ще вдасться виправити до серпня, коли оперу можна буде ще раз побачити під час музичного фестивалю у Зальцбурзі.
Н. С.
|
|
