BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 30 червня 2000 року |

Юрій Василенко: "Інтерес до української культури з кожним роком зростає"

УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ

Перебуваючи у Москві разом із трупою театру ім. М. Заньковецької, кореспондент “Поступу” Світлана РУДЄВА зустрілася із заступником генерального директора Культурного Центру України у Москві Юрієм ВАСИЛЕНКОМ.

Для довідки. Культурний Центр України у Москві є першим і поки що єдиним Культурним Центром України за кордоном. Він був створений постановами урядів Москви та України 1993 року. Протягом п’яти років тривала реконструкція (а, точніше, відбудова) його приміщення на місці старого магазину “Українська книга”, що на Арбаті. Офіційно свої двері Український Дім (як часто називають цей Центр) відчинив 27 листопада 1998 року. На його відкритті був присутній тодішній голова уряду України Валерій Пустовойтенко. Цікаво, що подібного Культурного Центру Росії в Києві де-факто поки що немає. А його будівництво тільки-но розпочалося.

– Пане Юрію, Культурний Центр України існує у Москві вже два роки. Стільки ж приблизно часу минуло з того дня, як Ви перебралися сюди з Києва. Чи відчуваєте Ви якийсь дискомфорт, мешкаючи у столиці Росії?

– Якщо чесно, нема коли прислухатися до себе. Дуже багато роботи.

– І чим ви займаєтеся?

– Тим, чим повинен займатися Культурний Центр. Насамперед – пропагандою на теренах Російської Федерації (зокрема, у Москві) досягнень української культури, інформаційною діяльністю. Крім того, ми працюємо з українською діаспорою, налагоджуємо контакти з українськими осередками, які розкидані по території всієї Російської Федерації.

– І багато таких осередків є?

– Дуже багато. Останнім часом процес утворення українських громадських організацій активізувався. Якщо півтора року тому їх було біля тридцяти, то сьогодні їх уже – п’ятдесят. До речі, ми безпосередньо спостерігаємо процес створення нових українських організацій. Зокрема, зовсім недавно у нашому Центрі відбулася презентація української громади “Криниця” з міста Пушкіно, яка була утворена у травні цього року. Цікаво, що представляв цю громаду представник офіційної влади – голова Пушкінської адміністрації.

– А чи є в Москві українські школи?

– На жаль, нема. Є лише недільні класи або гуртки. Досі українська громада не спромоглася скористатися усіма можливостями, які надає московський уряд. Так сталося, передовсім, через власну інертність, слабенькі організаційні здібності тих людей, які беруться за цю справу. А також через певну інертність самих українців, які проживають на теренах Російської Федерації.

– Якщо я Вас правильно зрозуміла, московський уряд жодного спротиву для створення українських шкіл не чинить?

– Більше того, у школі № 124 московським урядом виділено повне забезпечення на 100 дітей (йдеться про ставки для педагогів та вихователів). Але, на жаль, усе це не використовується. Об’єднання українців у Москві проявляє крайню пасивність. І фактично, крім одного музичного гуртка, який сьогодні вже належить більше Центру, Об’єднання українців Москви нічого створити не спромоглося.

– Які фонди є у розпорядженні Культурного Центру?

– На жаль, можливості Центру багато в чому обмежені і територіально, і фінансово. Адже він є на самофінансуванні. І крім того, змушений сплачувати уряду Москви велику орендну плату (до 130 тис. дол. на рік) за ще невикуплену частину приміщення. Річ у тім, що не всі приміщення Центру є власністю України. Певну їхню частину Україна взяла у довгострокову оренду.

Проте ми передплачуємо літературу, українську періодику, маємо невеличку, але досить повноцінну довідкову бібліотеку. Крім того, зроблено повноцінного каталоги української бібліотеки в Москві, з якою Центр співпрацює. Треба зазначити, що протягом останніх півтора року було зроблено близько 40 книжкових виставок на різну тематику, у тому числі і нових книжкових надходжень в Україні. Таким чином, Центр має змогу забезпечити кожного, хто до нас звернеться, будь-якою пов’язаною з Україною книжкою, включаючи фонди Головної державної російської бібліотеки. До речі, українською бібліотекою в Москві користуються не тільки українці, а й багато російських науковців, які досліджують українську тематику. Є багато й таких людей, які цікавляться Україною в плані розвитку її економіки. Багатьох людей бізнесу, наприклад, приваблюють безпосередні зв’язки з українськими колегами. І ми намагаємося надати їм допомогу у налагодженні цих контактів.

Крім того, маємо ідею створення стаціонарного українського театру та стаціонарної української бібліотеки. Відтак, тиснемо на уряд Москви зі всіх боків. І вже було прийнято проміжне рішення, згідно з яким ті приміщення, які нададуть Московському театру “На Перовской”, виконуватимуть функцію українського театру. У нас є талановита пара акторів, Юрій Яценко та його дружина Лариса Парис, навколо яких міг би згуртуватися великий колектив. Але поки що Центр не має ані матеріальних, ані фінансових можливостей для забезпечення повноцінного репетиційного процесу. Якщо б нам зменшили орендну плату (хоча б вдвічі), незабаром у наших планах з’явилася б ідея української постановки силами тих артистів-українців, які живуть у Москві.

– Які заходи були проведені підвладним Вам Культурним Центром протягом останніх двох років?

– Їх понад півтори сотні. У тому числі й кілька наукових конференцій на різні тематики з участю провідних учених як України, так і Росії. Крім того, нам вдалося провести три презентації досягнень української діаспори на теренах РФ. Зокрема, у минулому році презентував свою роботу Центр культури і мистецтва м.Сочі. Цьогоріч відбулася подібна презентація молодої Іванівської української діаспори. А до Дня Незалежності плануємо відкрити виставку нашого земляка, українця, художника Віктора Жмака, який закінчив свого часу архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту, а зараз працює головним архітектором м. Іваново. Це дуже талановита людина. Його картини виставляють і продають у всьому світі.

– Відомо, що Український Дім запрошує багатьох митців і з України?

– Тільки лауреатів Шевченківської премії і народних артистів у нас виступило більше десяти: Раїса Недашківська, Ніна Матвієнко, Неоніла Крюкова, Валерій Буймістер, Богдан Ступка, провідні українські тенори Олександр Гурець, Олександр Дяченко, Андрій Романенко та багато інших. Крім того, на нашій сцені виступали провідні камерні оркестри України. Двічі виступав камерний ансамбль “Київські солісти”, керований Богданом Которовичем. Приїжджали до нас з гастролями й київський Молодий театр та Житомирський обласний. Останній ми чекаємо і цього року. Ну а сьогодні у нас на сцені театр ім. М. Заньковецької…

– Який глядач приходить на виступи українців?

– Для Москви це дуже велика проблема – зібрати глядача. Це місто зорієнтоване на сучасні рекламні заходи, які вимагають,зрозуміло, дуже великих коштів. Тому ми пішли шляхом налагодження особистих контактів із засобами масової інформації, зі всіма українськими осередками і на наші заходи запрошуємо всіх персонально. Цікаво, що із залученням глядачів на державні заходи, проблем немає. Наприклад, на останньому Шевченківському вечорі був повний аншлаг. Не було жодного вільного місця, люди стояли у проходах. Переповненою була зала й на День Незалежності та минулорічний День Конституції.

Що ж стосується концертів та вистав, не пов’язаних зі святкуванням якихось знаменних дат, то на них глядача зібрати набагато важче. І навіть українська діаспора не має великої зацікавленості до них. Не зважаючи на те, що заходи ці(за дуже рідкісним винятком, коли участь в них беруть російські актори чи колективи), безкоштовні.

– А для кого Ви запрошуєте московських акторів?

– Якщо взяти перелік видатних московських акторів, то багато з них або українці за походженням, або одержали освіту в Україні. Наприклад, Людмила Гурченко, Юрій Мазурок, Роман Віктюк, Петро Скозначенко, Борис Медюк, Олександр Ворошилов, Анатолій Зайченко, Світлана Степченко, Ірина Бестрицька, Леонід Земненко, Єгор Козенко, Василь Лановий та багато ін. Тому ми сміливо залучаємо до своєї концертної діяльності і московських виконавців, якщо в їхньому репертуарі, звичайно, є українські твори. Так, наприклад, у минулому році на нашій сцені зіграв свою моновиставу “В поисках живой души” за творами М. Гоголя, А. Платонова та М. Булгакова народний артист Росії Олександр Філіпенко.

– А за яким принципом взагалі Ви обираєте артистів, запрошуючи для виступу на сцені Культурного Центру?

– Міністерство культури свого часу ставило перед нами чітке завдання (яке ми й виконуємо): в цьому Центрі повинно бути представлене високе мистецтво і високий виконавський рівень.

– І, звичайно ж, українська тематика?

– Обов’язково.

– Але театр ім. М. Заньковецької привіз нині російську класику…

– Ми відгукуємося на все, що відбувається в Росії і безумовно поважаємо найкращі досягнення російської культури. А також відзначаємо такі дати як, наприклад, 200-річчя від дня народження Олександра Пушкіна. І те, що театр ім. М. Заньковецької привіз саме російську класику, є певною мірою політичним знаком – добра і злагоди між нашими державами. Уся наша діяльність спрямована, насамперед, на зміцнення дружніх контактів між двома великими слов’янськими народами.

– Власне, вчора після львівської вистави “Ідіот” у кулуарах москвичі нарікали, що заньківчани привезли російську класику, тоді як їм було б цікаво подивитися щось українське.

– Звичайно, всяка добра справа, як медаль, має дві сторони: лицьову та зворотню. Я думаю, що на наступні приїзди заньківчанам потрібно порадити привезти саме українську класику. Ми справді спостерігаємо, що не зважаючи на те, що деякі політичні кола намагаються стримати ці процеси, а преса друкує велику кількість негативних матеріалів про життя України, інтерес до української культури з кожним роком зростає. До слова, кілька українських рок-груп починають досить успішно торувати собі дорогу на російську сцену, і ми хочемо, певною мірою, стимулювати ці процеси, надати їм більшої динаміки.

– Учора представники Українського посольства згадували той резонанс, який викликали у Москві події, пов’язані зі смертю Ігоря Білозіра…

– На жаль, найменша похибка з боку українських властей в Україні дуже інтенсивно використовується тут засобами масової інформації і подається як дуже масштабна й недружелюбна акція щодо Російської Федерації. Хоча, я впевнений, що це не так. Якщо і є якісь інциденти, то вони є абсолютно локальними і пов’язані, передовсім, із відсутністю культури у певних верств населення. У даному випадку певних верств населення міста Львова.

– Чи щось подібне могло трапитися у Москві проти українців?

– Я вдячний москвичам, з якими ми співпрацюємо і які бувають у нас вгостях. До речі, в Центрі за цей час побувала майже вся московська еліта. А наприкінці червня ми готуємо зустріч провідних політологів України з відповідними інституціями Москви. І я думаю, що така співпраця підтверджує доброзичливе ставлення до України і українців.

– Вибачте за прискіпливість, але багатьох львів’ян буде цікавити питання, яка мова панує на спільних українсько-російських зустрічах?

– Насамперед, нас цікавлять результати культурного обміну. Результати того, наскільки наша культура, її зміст, якість і досягнення доходять до росіян і мешканців столиці Росії. Тому ми максимально намагаємося пропагувати нашу мову і проводити урочистості саме українською мовою. Але там, де на заходи збирається велика російськомовна аудиторія, ми, звичайно ж, адаптовуємо заходи під цю аудиторію і тоді поруч із українською звучить російська мова.

POSTUP - ПОСТУП
№110 (554),
30 червня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Львів готується до чергового візиту президентів
·Конституцію змінять за Президентом
·Де поділися документи канцлера?
·Вуха львів"ян трохи відпочинуть
·Акт 30 червня 1941 року

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·КІЛЬКА СЛІВ
·Науковцям допоможе влада
·Побавимось у політику?
·Виявлено наркопритон в "Індії"
·Комп"ютеризація освіти
·На ринках буде порядок
·Труп у контейнері, а немовля - на вулиці

НАША СТОЛИЦЯ
·Історія і християнство
·"Белзькі дзвони"
·Львів готується до чергового візиту президентів
·Акт 30 червня 1941 року
·Змарнований рік
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·Конституцію змінять за Президентом
·В Україні буде помісна церква?
·День Незалежності буде помпезним
·Російська маніловщина з чеченським підтекстом

ПОСТУП У СВІТ
·Еліан повертається
·Шпигунська вежа
·Де поділися документи канцлера?
·Регіони готові до війни
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Продаються українські НПЗ
·DAEWOO нарешті продали
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·Трошки оптимізму, або Деякі рефлексії глядача з виставки "Парсуна"
·Гастролі заньківчан у Москві
·Відважна ініціатива

ІНТЕРВ"Ю У ПОСТУПІ
·Юрій Василенко: "Інтерес до української культури з кожним роком зростає"

АРТ-ПОСТУП У СВІТ
·50 років RORORO
·Сучасне мистецтво ховає сталінізм
·Як Нептун падав у воду
·CHEF-D"OEUVRE

ТВОЕ ПРАВО У ПОСТУПІ
·Побутовий конфлікт чи кримінальна справа

СПОРТ-ПОСТУП
·"Абеле Шав"єре, відрубай собі руки!"
·Італія - у фіналі!
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Що їдять моделі?
·ГОРОСКОП