BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 30 червня 2000 року |

Гастролі заньківчан у Москві

ТЕАТР

Світлана РУДЄВА

Ця подія, як для нашого часу, справді унікальна. Невеличкій групі акторів театру ім. М. Заньковецької на чолі з режисером А. Бабенко вдалося повезти в Москву дві своїх вистави: добре знаного львів’янам “Ідіота” за Ф. Достоєвським та “Дядю Ваню” за А. Чеховим, прем’єра якого відбулася місяць тому.

Міні-гастролі стали можливими завдяки ініціативності самих акторів, зокрема Н. Шепетюк і Т. Жирка. Кошти збирали буквально по копійчині. Так, дорогу територією України зафондувала Львівська залізниця, інший шмат дороги та добові профінансував “Приватбанк”, а львівський горілчаний завод та фірма “Галка” допомогли із організацією фуршету.

Багато зусиль для здійснення цього проекту доклало й керівництво Українського Дому в Москві. Щойно о п’ятій ранку артисти ступили на перон Київського вокзалу, а біля вагону їх уже зустрічав заступник директора Культурного Центру України Юрій Василенко. А неподалік чекали три мікроавтобуси, які відвезли трупу до 5-поверхової будівлі Українського Дому на Старому Арбаті, що виросла майже два роки тому на місці старої Української книгарні.
Облаштована вона за найновішими стандартами справжніх “євроремонтів”. Усе в ній вишукане, доречне й зручне. І ніхто з акторів не очікував, що цих кілька днів, проведених у Москві, житиме в окремому “люксусовому” номері.

Активну участь у підготовці міні-гастролей театру ім. М.Заньковецької в Москві взяв відомий режисер Роман Віктюк. Перед приїздом заньківчан він давав інтерв’ю московському телеканалу, щосили рекламуючи вистави Алли Бабенко, з якою він знайомий ще з часів роботи у львівському ТЮГу.

Перший день проминув у виснажливих репетиціях аж до півночі. Аллі Бабенко вдалося “переробити” свої камерні (розраховані на маленьку кількість глядачів та обмежений, майже інтимний, сценічний простір) вистави під велику, зовсім не театральну (більше схожу на клубну), сцену Культурного Центру. І в тому, що їй удалося це зробити з мінімальними “жертвами”, можна було переконатися вже наступного вечора на “московському” варіанті львівського “Ідіота”.

Перед виставою слово взяли представники дирекції Українського Дому та Українського посольства. Їх виступи відповіли майже на всі запитання: чому до Москви привезли вистави за творами саме російських класиків? Адже події у Львові, викликані смертю Ігоря Білозіра, мали неабиякий резонанс у Москві. Російське телебачення транслювало львівські “походи на москалів” і це схвилювало багатьох. Тому й слова радника посольства України в Росії Євгена ЛЕВАДИ сприймалися абсолютно однозначно: “Те, що заньківчани сьогодні приїхали саме з Достоєвським і Чеховим, украй символічно. Їх приїзд є уособленням партнерства між Україною і Росією в галузі культури”.

Отже, жалі, подібні до тих, які висловила вже після вистави Галина ЛІСНА (доцент Дипломатичної Академії Міністерства закордонних справ Росії та Московського державного лінгвістичного університету, яка прийшла на виставу разом зі своїми студентами-лінгвістами відразу ж після іспиту з української мови), сприймалися вже зовсім по-іншому. “Багато людей, яких запрошували сьогодні на виставу, були здивовані, чому львів’яни привезли саме ці дві вистави, – сказала п. Галина. – Для москвичів цікавим був би український, а не російський театр. Як мені казали: Достоєвського ми краще в оригіналі подивимося. Отже, роблячи такий замах, організаторам гастролей треба було враховувати, що московська публіка дуже вибаглива. Щоб її здивувати, треба привозити або постановки дуже високого рівня, або щось екзотичне. Український театр для московського глядача, на мою думку, досить екзотичний, бо росіяни все-таки не знають української літератури. Саме тому їм був би цікавий український репертуар”.

Звичайно, ця думка заслуговує на увагу, але дивляться ті ж москвичі й Достоєвського, й Чехова англійською, німецькою, італійською мовами. Тим більше, що заньківчани “не халтурили”. І більшість глядачів, яка прийшла отримати естетичне задоволення, не розчарувалася. Після вистави москвичі зізнавалися, що їхнім театрам (кількість котрих нині настільки величезна, що якою б вулицею не пішов, обов’язково натрапиш на один із них) не вистачає власне цікавих акторів. Ось чому так багато говорили саме про акторські роботи, найбільш цікавими з яких, на думку присутніх, були Настасія Пилипівна Л. Остринської та Рогожин Г. Шумейка.

Наступного дня заньківчани показували “Дядю Ваню”. Актори вже більш упевнено почували себе на “чужій” сцені. І успіх був шалений. Щоб там не казала А. Бабенко, яка, як режисер, дуже рідко буває задоволена власними виставами, але актори грали, як ніколи, цілісно й майстерно.

Віктюк, бачив майже всі її вистави, (в тому числі й “Ідіота”). “Дядю Ваню” дивився вперше, і якраз у Москві. “Насамперед мене здивувало те, – поділився враженнями Роман Віктюк, – що коли головним героєм нинішнього часу є хаос, а сам час паплюжить людину, Алла Григорівна й колектив, зайнятий у виставі, мають сміливість розмовляти з людьми з позиції гармонії, а не дисгармонії.
Незважаючи на те, що в повітрі віє дисонанс і його акорди сильно впливають на розум і на серце людини, музика вистави надзвичайно гармонійна. Відчувається, що в грудях цих людей б’ється людський спокій. І це мене вразило. Приїздять львівські актори і не зважаючи ні на що, з тією ж українською нотою та відкритим серцем виходять на сцену і говорять про те, що є добро, що є Україна й українці, які живуть так, як вони вважають за потрібне. Вони – вже нове покоління. У їх рухах, інтонації голосу наявна гармонія. В жодній мізансцені, в жодній паузі та поведінці нема ненависті. Люди люблять одне одного. І саме про це, мені здається, й “прокричав” Антон Павлович Чехов”.
Недаремно ж присутнього на виставі чехознавця й режисера Віктора ГУЛЬЧЕНКА найбільше вразив у цій виставі акторський ансамбль: “Театр, який має таких акторів, – сказав він в інтерв’ю, – є перспективним. Мені сподобалося, як актори вміють грати те, що в Чехова називається підтекстом. А новаторство Алли Бабенко, коли обігруються не тільки діалоги, а й ремарки, теж дуже дотепні і доречні. Я бачив багато постановок “Дяді Вані”, але подібний акторський успіх мала лише італійська постановка Штайна, в якій була дуже гарна Соня. Я тоді, пригадую, і свою статтю назвав “Соня”. Але в заньківчанському “Дяді Вані” і Соня, і Олена Андріївна, і Войницький, – усі без винятку актори чудові. Загалом – це чудово!”

До речі, Віктор Гульченко настільки був вражений акторськими роботами А. Сотникової, Н. Шепетюк, В. Яковенка, Т. Жирка, М. Максименка,
Я. Муки, Г. Давидової та К. Хом’як, що виявив бажання поставити разом із ними на сцені театру ім. М. Заньковецької свою виставу. Що ж, це був би непоганий проект, але для його здійснення треба докласти неабияких зусиль. Адже, якщо для Москви антрепризні вистави та цілі антрепризні театри звичне явище сьогодення, то для Львова й запрошення одного режисера – вже подія.

POSTUP - ПОСТУП
№110 (554),
30 червня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Львів готується до чергового візиту президентів
·Конституцію змінять за Президентом
·Де поділися документи канцлера?
·Вуха львів"ян трохи відпочинуть
·Акт 30 червня 1941 року

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·КІЛЬКА СЛІВ
·Науковцям допоможе влада
·Побавимось у політику?
·Виявлено наркопритон в "Індії"
·Комп"ютеризація освіти
·На ринках буде порядок
·Труп у контейнері, а немовля - на вулиці

НАША СТОЛИЦЯ
·Історія і християнство
·"Белзькі дзвони"
·Львів готується до чергового візиту президентів
·Акт 30 червня 1941 року
·Змарнований рік
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·Конституцію змінять за Президентом
·В Україні буде помісна церква?
·День Незалежності буде помпезним
·Російська маніловщина з чеченським підтекстом

ПОСТУП У СВІТ
·Еліан повертається
·Шпигунська вежа
·Де поділися документи канцлера?
·Регіони готові до війни
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Продаються українські НПЗ
·DAEWOO нарешті продали
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·Трошки оптимізму, або Деякі рефлексії глядача з виставки "Парсуна"
·Гастролі заньківчан у Москві
·Відважна ініціатива

ІНТЕРВ"Ю У ПОСТУПІ
·Юрій Василенко: "Інтерес до української культури з кожним роком зростає"

АРТ-ПОСТУП У СВІТ
·50 років RORORO
·Сучасне мистецтво ховає сталінізм
·Як Нептун падав у воду
·CHEF-D"OEUVRE

ТВОЕ ПРАВО У ПОСТУПІ
·Побутовий конфлікт чи кримінальна справа

СПОРТ-ПОСТУП
·"Абеле Шав"єре, відрубай собі руки!"
·Італія - у фіналі!
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Що їдять моделі?
·ГОРОСКОП