Продаються українські НПЗ
ІНТЕРВЕНЦІЯ
Тарас СМАКУЛА
Триває перерозподіл власності в нафтовій промисловості. І, на жаль, не на користь України. Останніми днями ще два українські НПЗ перейшли у власність чужинців. Перший – “Нафтохімік Прикарпаття” – внаслідок ліквідації ДАК “Держінвест України” належатиме компанії Watford Ltd (Англія). Другий – “ЛиНОС” – за результатами попереднього конкурсу на право власності цього НПЗ отримала дочірня компанія російської Тюменської нафтової компанії, “ТНК-Україна”.
“У нас є шанс відіграти. Я звернувся з листом до Президента, і є його доручення вирішити це питання”, – каже голова ФДМУ Олександр Бондар про ситуацію з переходом у власність 30% акцій НПЗ “Нафтохімік Прикарпаття” (Надвірна), і додає, що Кабмін також поінформований про цю проблему.
Тут узагалі склалася анекдотична ситуація. Через неправильно складений договір надвірнянський НПЗ у зв’язку з ліквідацією “Держінвесту України” автоматично перейде з управління у власність Watford Ltd. “Там такі умови, що якщо змінилися умови договору, то відразу набирає чинності договір купівлі-продажу”, – пояснює Бондар.
Однак у ФДМУ ще леліють думку повернути цей пакет у державну власність, а потім його повторно продати. Якщо цю думку вдасться юридично оформити, то ціна продажу буде визначена експертною оцінкою. “Якщо їх ця ціна влаштує, то вони викуплять, якщо ні, то ми матимемо підстави опротестовувати через суд цю заставу і продавати на відкритому конкурсі або аукціоні”, – так описав Бондар подальший хід подій, зазначивши, що поки що “все рухається в потрібний бік”.
З “ЛиНОСом” нібито справи кращі. 67,41% його акцій попередньо продано дочірньому підприємству російської Тюменської нафтової компанії – “ТНК-Україна”. При стартовій ціні пакета 48,518 млн. грн. вона запропонувала за нього 50 млн. грн. Якщо додати сюди фіксовану вартість інвестиційних та кредитних зобов’язань – 437 млн. грн. – це не так зле. Сюди входить технічне переоснащення “ЛиНОСа” та погашення боргу ВАТ перед банком Westdeutsche LB і Мінфіном (Німеччина). Окрім цього, “ТНК-Україна” повинна забезпечити завантаження виробничих потужностей НПЗ сирою нафтою в обсязі не менше 4 млн. тонн на рік. Бондар сподівається, що продаж “ЛиНОСа” стане другим успішним прикладом великої приватизації в Україні після продажу 30% акцій “Миколаївського глиноземного заводу” в 1999 році.
Може, так і станеться, однак приклад із “Нафтохіміком Прикарпаття” насторожує. Як виявляється, “Держінвест України” уклав подібні договори про заставу пакетів акцій ще трьох підприємств, у тому числі 10% ВАТ “НПК “Галичина” (Дрогобицький НПЗ, Львівська область).
Щодо “Галичини”, заспокоює Бондар, хвилюватися нема чого, оскільки “Держінвест” повернув кредит, тому підстав для неповернення пакета в держвласність немає. У інших двох випадках, відзначив Бондар, також буде проводитися експертна оцінка ціни пакетів з подальшою пропозицією їх викупу. І, як зазначив голова ФДМУ “ціна не дуже сподобається цим компаніям”.
Але, як виявляється, не все так просто. Принаймні на “Галичині”. Її правління поширило повідомлення з проханням до акціонерів не піддаватися на провокації і не звертати жодної уваги на запрошення на позачергові збори 22 липня, яку розсилає так звана ініціативна група. Оскільки “за нею стоїть офшорна (така, що не платить податків) компанія “Варкідж лімітед”, яка, у свою чергу, належить компанії КБ “Приватбанк”.
Таким чином, застерігається в повідомленні, “громадяни Кіпру, Ізраїлю, Росії та інших країн намагаються будь-якими методами прибрати до рук контрольний пакет акцій ВАТ “НПК “Галичина”, змінити керівництво, а зароблені підприємством кошти привласнити”. Як приклад згадується “Нафтохімік Прикарпаття”, з яким ця ж компанія провела подібний “експеримент”.
Попри розбіжності (Бондар говорить про англійську Watford Ltd. і про якихось 10%, на “Галичині” ж згадують офшорну “Варкідж лімітед” і контрольний пакет), швидше за все, йдеться про одну і ту ж компанію і про перерозподіл власності далеко не на користь України.
|
|
