Мемуари "ватиканського Кісинджера"
РИМ
Адам СИНИЦЬКИЙ
У Римі опубліковані мемуари Агостино Казаролі – цього “Кісинджера Ватикану” – папського міністра зовнішніх справ і куратора так званої “східної політики”. Постать померлого в 1998 році (у 83-літньому віці) кардинала протягом десятиліть огортав ореол таємничості, як і його “делікатні місії” під час частих візитів до Східної Європи в розпал холодної війни.
Мемуари мають назву “Мучеництво терпіння”. Казаролі оповідає у книжці про великий період часу – від 1963 року, коли він став куратором “східної політики”, до 1989, позначеного падінням Берлінської стіни, що символізувало крах комуністичного ладу у Східній Європі.
Казаролі народився в 1914 році у сім’ї кравця. 1940 року вступив на службу до Ватикану, де протягом 40-50-х формуються його життєві принципи. Саме тоді Казаролі визначає ситуацію з Церквою на Сході Європи як abominatio desolatius (безодня відчаю) і вбачає своє покликання провадити місіонерську діяльність саме в цьому регіоні.
У Москві тоді ще урядував Сталін, а в Римі – непримиренний антикомуніст Папа Пій ХІІ. За такої ситуації будь-які контакти були просто неможливі. Та вже в 1963 році, з приходом Івана ХХІІІ та хрущовської “відлиги” зав’язалися перші спроби діалогу. У 1965 році на запрошення Архієпископа Празького Юзефа Берана Казаролі відвідує Чехословаччину, де домагається поліпшення ставлення до “служителів культу” з боку влади. Тоді ж йому вдається зустрітися з Бераном у готелі. Вони майже не розмовляли, писали один одному записки – номер прослуховували російські спецслужби. “Це було вагоме мовчання, що поставало в письмовому діалозі”, – згадує Казаролі про цю зустріч.
У 1964 році Казаролі працює в Угорщині, де знаходить “практичне порозуміння” з тодішнім кардиналом, опозиційним режимові, Йожефом Мінджентою. Саме Казаролі вдалось організувати зустріч із Папою Іваном ХХІІІ дружини Хрущова Ради, “першої з часів Жовтневої революції персони радянського простору”, як пише мемуарист, з якою зустрівся Святий Отець.
|
|
