"Бог є слово, і ми є слово"
Олег КОМАРЧУК
Минулого понеділка Владика Любомир Гузар запросив до своєї резиденції на Святоюрській горі львівських письменників і людей, причетних до літературної справи, щоб обговорити шляхи виходу з духовної кризи, яка, за його зізнанням, є підгрунтям кризи економічної, соціальної та політичної. Запросив саме письменників, оскільки “письменник має дар відчути краще і показати”.
На запрошення Владики відгукнулися як знані літератори, так і представники молодшої генерації. Зокрема, там були подружжя Ігор та Ірина Калинці, Роман Федорів, Микола Ільницький, Андрій Содомора, Роман Лубківський, Віктор Неборак і багато інших, котрі разом представляли три літературні групи: Спілку письменників України (СПУ), Асоціацію українських письменників (АУП) і групу незалежних письменників.
Розпочавши зустріч, Владика сказав, що “поет, письменник і священик – люди покликання, а покликання – це відповідальність і перед Богом, і перед людьми”. “Але ми не досить усвідомлюємо важливість нашого завдання і тому багато втрачаємо”, – з сумом констатував Владика Гузар і надав можливість кожному з присутніх висловити, “що його болить і що можна зробити”.
Треба сказати, що окремі виступи несли певну гостроту. Так, пані Ірина Калинець резонно намагалася з’ясувати, “як Церква бачить боротьбу, і чи це має бути активна позиція”. Чому б, особливо в селі, їй не взяти під свою опіку бібліотеки, які вже майже позакривалися. “Село нині в розпусті – те село, з якого ми черпали наші сили”, – бідкався Роман Федорів, оскільки “священик приїхав і поїхав”. А “ми, письменники, – ніхто. Зараз так ніхто не бідує, як письменник”, – сказав пан Федорів і зі сльозами на очах додав, що у своєму видавництві “людині, котра три роки пропрацювала над романом, він не може дати ні копійки”. Пан Шкраб’юк, сказавши, що моральний занепад нашого народу ніколи не був такий тривалий, як зараз, вказав на чотири його причини: пияцтво, розпусту, насильство та секти. “Якщо Церква не критикує, отже, мириться”, і тому їй “слід розробити програму”.
Загалом, зустріч виявилася доволі конструктивною. Підсумовуючи її, Владика Гузар поставив три питання, на які треба буде відповісти під час наступних зустрічей (зустріч із письменниками була не останньою; також Владика хотів би зустрітися з художниками, композиторами й іншими творчими людьми): це – “якими ви хочете бачити 1) священиків, 2) Церкву і 3) себе”. “Ви слуги слова, не писаного і друкованого, а живого. Бог є слово, і ми є слово”, – сказав Владика і закликав давати відповіді на те, що сьогодні діється, у віршах, романах тощо. Причому “відповіді мають бути не поверховими, а відповідями з нутра”.
|
|
