BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 27 червня 2000 року |

Великий український проект Григорія Гладія

Після львівських зйомок фільму про Романа Шухевича

РЕЖИСЕР

Галина КАНАРСЬКА

– Вам чи не єдиному представнику з сучасної еміграції вдалося реалізуватись у Канаді як актору, тож як склалася Ваша акторська кар’єра за океаном?

– Я не став багатою людиною, але я забезпечений. Добре собі даю раду в побуті, мені там спокійно. Маю маленьке, за канадськими мірками, дуже маленьке помешкання. Я їжджу на ровері, якщо мені треба їхати кудись далі – мене друзі підкинуть автом, це не проблема. Але я не належу до таких суперзірок, про яких ми звикли читати в журналах, і думаю, що такою зіркою вже не стану. Але навіть за кордоном я залишився актором. – Я знімаюся в голлівудських фільмах у Канаді, але все ж не можу сказати, що пробився. Це надто замкнена система, у яку практично неможливо прорватись. Я – чужинець, і цим все сказано. У мене був період, коли я в основному займався театром. За першу виставу Пінтера “Повернення додому” я отримав нагороду як кращий режисер сезону, а ще – приз асоціації театральних критиків Квебеку. До речі, мав тоді дуже серйозних конкурентів, вони ще й досі не можуть мені цього пробачити: раптом зовсім невідомий хлопець отримав приз! Потім я там поставив Кафку, потім – “Король помирає” Іонеску. І чим більше в мене було вдалих театральних постановок, тим проблематичнішим ставало моє існування. Вони вважають мене диваком.

Опісля були роки, коли я більше займався театром у Швейцарії. Я проводив там майстер-класи, на які збиралися люди в основному від Гротовського: Рена, Мірецка, Зігмунд Молік, Людвіг Фляшин, Інмар Лінд зі Швеції, його учні з Італії, з Гаїті – то була дуже суттєва робота. Але цього ніхто не бачив, це була внутрішня робота. Я працював там над творами Достоєвського, Гоголя, – власне, я там відкрив для себе Гоголя і далі продовжую над ним працювати. А потім був період, коли я займався лише кіно, бо це було матеріально вигідніше – адже театр не дає в Канаді матеріальної стабільності. Можливо, її можна домогтися, займаючись театром дуже інтенсивно, але треба врахувати, що театром у Канаді в основному володіють жінки: 80% режисерів там жінки, а 15% – геї. Серед чоловіків варто назвати Тео Смехальського, учня Гротовського, з яким я працював, але наша співпраця якось не склалася. Також Гротовський рекомендував мене Андре Грегорі, який працював у Нью-Йорку. Але до Андре я не поїхав – він довго на мене чекав, роками...

То був час, коли я інтенсивно працював у кіно та на телебаченні, та згодом зрозумів, що мої можливості там обмежені і що в тих галузях фактично неможливо пробитися. А особливо потрапити до Монреалю, звідки нібито дуже близько до Америки (до Нью-Йорка – як зі Львова до Києва). Але американці, якщо їм потрібен хтось на роль росіянина (там тепер дуже модні фільми про російську мафію), радше викличуть актора з Москви, ніж будуть шукати такого в Монреалі. І таким чином я потрапляю в категорію другорядних акторів. Цю другорядність я відчув дуже дошкульно, ще тепер я її відчуваю. Це нескінченна кількість другорядних ролей. Пробитися на якусь суттєву роль практично неможливо. Останні два роки я більше повернувся до театру, хоча й надалі знімаюся в кіно. Ось таке моє життя.

– Ви повертаєтесь до театру Ля Ві, в якому пережили перший успіх у Канаді?

– Не до Ля Ві. Хочу зробити великий український проект з інтернаціональною групою. Я беру найсуттєвішу українську тему, використовуючи українські думи. Велике місце в цій роботі посідатиме Гоголь, але не лише. Я вже почав формувати цю групу. Я хочу створити альтернативу тому панросійському тоталітаризму, який там існує. Там усе російське! Є навіть “Русская ассоциация актеров”, адже дуже багато акторів з Росії виїхало. Я хочу зробити принципово українську історію. Я запрошую до цього проекту чужинців, людей абсолютно інших традицій. Вони вже вивчають українські пісні, літургію.

– Такий проект потребує фінансування?

– З пропозицією на фінансування я подався до Шевченківської фундації у Вінніпезі. Якщо мені відмовлять, буду звертатись до інших фондів. У Львові я зустрічався з Володею Кучинським і сподіваюся, що дехто з його акторів також візьме участь у цьому проекті.

– Якщо можна, декілька слів про Ваші стосунки з Єжи Гротовським.

– Не можу сказати, що я є відданим послідовником, але Гротовський для мене не помер, я весь час перебуваю з ним у внутрішньому діалозі і все те, що роблю тепер (скажімо, актори почали вивчати “Почаївську Божу Матір” – пісню, яка торкається дуже сокровенних речей у наших традиціях), роблю в цьому внутрішньому діалозі. Я звертаюся до українських дум і плачів, і в цьому безперечний вплив Гротовського. Зовсім недавно я відкрив для себе Наталю Кононеко, американку, яка англійською мовою видала книжку про українських менестрелів – лірників та кобзарів, касту сліпих людей. Це традиція, якої немає ніде у світі. Авторка написала глобальне дослідження. Ми отримали приміщення Української федерації, там чудовий зал (це колишня синагога в центрі Монреаля). І є люди, які свідомо йдуть за мною. Їх дуже захопила ідея “піти в українське коріння” і завдяки цьому відкрити своє коріння. Мене захоплює, що інші люди через українську культуру можуть відкривати себе.

– Ті, що працюватимуть з Вами, фахові актори?

– Переважно. Однак є один чорний, який не актор, але чудово володіє усіми східними техніками боротьби. Я ще не знаю, як його буду використовувати, але мені дуже імпонує його дисциплінованість, він знає такі лабіринти, які мені невідомі. Мені це дуже цікаво. Я вірю, що ця робота допоможе мені зрозуміти багато чого глибинного.

P.S. Чи стане ця вистава одкровенням і для нас, сказати важко. Бо, мабуть, не знайдеться мецената, який би привіз хоч одну виставу Грицька Гладія в Україну. Не вже йому так і судилося залишитись легендою?

POSTUP - ПОСТУП
№108 (552),
27 червня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Маємо ще десять депутатів
·Лазаренко зізнався в відмиванні 9 мільйонів
·Deutschland, Deutschland uber alles!
·Львів обрав традиції
·Доля Росії вирішується без неї

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·КІЛЬКА СЛІВ
·Пільговики зупинили автобуси
·Міський голова - кавалер папського ордену
·Результати голосування
·Вакансійна злива
·Погода наробила збитків

НАША СТОЛИЦЯ
·Кулик образився на Львів
·Галицький виборчий округ в особах
·Багато галасу з нічого
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·Меншини захищає комісар
·Лі Пен згадував молодість, Ялту, вино
·Комуністи "з"їжджалися" вп"яте
·Лазаренко зізнався в відмиванні 9 мільйонів
·В Україну допущено іноземні війська

ПОСТУП У СВІТ
·Третя таємниця
·Життя президента в небезпеці
·Deutschland, Deutschland uber alles!
·Дощова перемога ліберал-демократів
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·МВФ знову сказав "ні"
·Поштовий перерозподіл Європи
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·Вуличні вистави театру "Воскресіння"
·Великий український проект Григорія Гладія

ПІДСУМКИ У ПОСТУПІ
·На виборах перемогла місцева влада
·Президент вважає новообраних депутатів "своїми"
·Результати можуть оскаржити

ПОСТУП В ІСТОРІЮ
·Катерина Грушевська: талан чи доля...

ХРОНІКИ У ПОСТУПІ
·Львівські хроніки з минулих літ

СПОРТ-ПОСТУП
·Залишилося четверо найсильніших
·Чи стане Піт Сампрас усьоме найкращим на Вімблдоні?
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Том Вейтс у Варшаві
·ГОРОСКОП