АРХІВАРІУС
1900
Патріоти
Від Турки пишуть нам: Запитуєм сею дорогою П.Т. патріотів глухої Туреччини: що чувати з нашою “Народною Радою”? Коли єще формально не розвязала ся, а лише вищупліла з браку сил патріотичних по причині слабості предсідателя О.Бориса і смерті містопредсідателя О.Саламона, то може хто молодшій зважить ся взяти провід в свої руки, скличе хоть би лише довірочне зібранє членів і воскресить житє духовне, так дуже потрібне до недалеких подій, на які ладять ся вже другі, а ти, пізний Русине, спишь! Вставайте, хто жиє духом!
1940
Тепла зустріч
з колгоспниками
На автомашинах, велосипедах в сонячний, вихідний день робітники і службовці міста Золочева їздили в гості до колгоспників артілі ім. Ворошилова.
З великою радістю зустріли їх колгоспники. У великому саду, який колись належав поміщику, зібрались гості і нові господарі. Житель села Риків, колишній політв’язень, тепер голова міського споживчого товариства, тов. Стойко розповів присутнім, як змінилось життя селян.
Великий сад, маєток, який належав колись поміщику, тепер віддано селянам-колгоспникам. Багаті зеленню алеї парку, де раніше суворо заборонялось ходити селянам, були заповнені святково одягненими людьми.
1990
Тихіше їдеш –
далі будеш?
Дуже важко вчителям старшого покоління позбутися консервативного мислення і по-справжньому оцінити новаторські підходи до педагогіки. Дехто зрозумів реформу школи однобоко, – хай мовляв завдання докорінної перебудови у школі залишаються на папері.
Цікавим в цьому плані є спостереження ветерана педагогіки Є.Писарчук, яка в одній із своїх публікацій особливий наголос робить на іншу зацікавлену сторону – учня.
Прикро, але у школі нас навчають одного, а в житті діється зовсім інше. То чому ж продовжують нас повчати? Нас треба не повчати, а вчити жити!
|
|
