Німеччина - адвокат України
FREUNDSCHAFT
Любко ПЕТРЕНКО
Україна вітала німців щиро й сердечно, з хлібом-сіллю на вишиваному рушничку. А чому б ні, адже нині Німеччина – наш другий за обсягами торгівельний партнер (після Росії). Тож, і цього разу німецький міністр закордонних справ Йошка Фішер не міг поскаржитися на холодний прийом у Києві. Навіть, незважаючи не те, що напередодні Німеччина остаточно відмовилася купувати для свого Бундесверу наші АН-70, віддавши перевагу європейському проектові Airbus, який хоч на 30 мільйонів доларів дорожчий, але їм здається, що надійніший. Після того німецькому гостеві залишилося для розмов із українським керівництвом лише питання комплексного розв’язання проблеми виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС.
Візит Йошки Фішера в Україну в самій Німеччині фактично не помітили. Кілька тижнів тому, коли Фішер мандрував балтійськими країнами, вся німецька преса тільки й слідкувала за ним. А тепер: поодинокі газети написали про український візит у колонці інформаційних повідомлень. Хоча самого Фішера в цей час частенько згадували з приводу його критичних заяв стосовно Австрії та в контексті запланованого на сьогодні з’їзду “Партії зелених”. Тож, про якісь українські інтереси Німеччини можна говорити лише з певною долею скепсису.
Зрештою, Фішера як урядовця мало хто може сприймати серйозно. Ще на так давно він, типовий екс-хіппі, організовував екстраваґантні акції протесту, лягав із партійними колегами на колії перед потягом, що віз атомні відходи, вів демонстрантів на поліційні кордони, різко критикував будь-яку дію уряду Гельмута Коля. І ось два роки тому він став міністром – ситуація вимагала радикальної зміни іміджу. Що це означало для Фішера: він не постає ще й досі в уяві пересічного німця в іпостасі справжнього урядовця, а в очах екзальтованої частини своїх товаришів він нібито став зрадником інтересів екологічного руху.
Як у цій ситуації мав поводитися Фішер під час свого українського візиту, де основною була чорнобильська тема, де основними вимогами Києва було надання грошей на будівництво нових реакторів на Хмельницькій і Рівненській АЕС? Звичайно, лідер німецьких “зелених” запропонував інші варіанти для компенсації енергетичних потужностей після закриття ЧАЕС: насамперед – побудову мережі газових електростанцій. “Дуже дякуємо за таку “мудру” пораду, – зіронізувала українська сторона, – бо в нас того газу, просто нема куди подіти”.
Фішер зрозумів, що від атомної енергетики Україна не відмовиться, тож, у розмові з нашим прем’єром Вікторм Ющенком стосовно чорнобильської проблеми намагався “перевести стрілку” в бік берлінської конференції донорів проекту “Укриття”, яка розпочнеться 5 липня. Ющенко ж резонно зауважив, що ті донори десь загубили 75 млн. доларів, бо з необхідних 768 млн. поки що зібрано 393, ще 300 млн. от-от дозбирають, а де решта – невідомо. Таким чином, розмова в німецькій столиці буде довга й напружена.
Нашого президента Леоніда Кучму Фішер запросив 11-12 липня до Ляйпціґа на українсько-німецькі консультації на найвищому рівні. Буде наш глава держави з німецьким Бундесканцлером Ґергардом Шрьодером мізкувати над тим, як Україну залучити до європейських процесів. Фішер поспішив запевнити, що Берлін готовий стати “адвокатом” України в Європі. І при цьому додав, що Україна вже посідає важливе місце в забезпеченні стабільності на континенті. “Для ФРН Україна є надійним другом, з яким її пов’язують добрі й стабільні відносини”, – заявив шеф німецької дипломатії на підсумковій прес-конференції. Але зразу ж зауважив, що для підтримання дружби Україна повинна активно продовжувати реформи і зміцнювати свою економіку.
|
|
