ЗАВЖДИ НА КРОК ПОПЕРЕДУ
КУМИРИ
Музику Девіда Бові можна не розуміти й не любити, але не шанувати його самого просто неможливо. Шанувати принаймні за те, що от уже більш як тридцять років ця людина займається музикою й у свої 53 роки, як і раніше, актуальна, тоді як багато хто з його ровесників “списалися”, “перегоріли”, або просто вийшли в тираж. Бові ж, незважаючи на свій похилий (за рок-н-рольними мірками) вік, надзвичайно модний, а його вікова аудиторія широка, як ні в кого – 20-55 років. Концерти Девіда відвідують і студенти художніх коледжів, і процвітаючі бізнесмени. Саме таким повинен бути успішний музикант у зрілому віці.
Його справжнє ім’я – Девід Роберт Джонс, народився він 8 січня 1947 року у звичайній робітничій сім’ї. Музичної освіти не здобув – якось не склалося, проте майже з самого дитинства Девід із великим захопленням слухав музику з батьківських платівок. То був в основному джаз і рок-н-рол.
До вісімнадцяти років він починає вчитися грати на акустичній гітарі. Трохи пізніше, одночасно з Кетом Стівенсом, він підписує контракт із новоствореною фірмою Deram і з групою King Bees записує провалений синґл Liza Jane, а потім альбом Love You Till Tuesday, який мав таку ж нещасливу долю. З манірними хлопцями зі своєї групи Девід загубився в глибинці андерґраунду і ця невдача спонукала його шукати розради в буддизмі. Захоплення на той час цілком типове: тоді розквітла молодіжна контркультура, рок-співаки співали про те, що капіталістичне суспільство нікуди й ні на що не здатне і що його треба переробляти, а оскільки з негайною переробкою нічого не виходило, залишалося викрикувати: “Харє Крішна!”. Не уникнув цього й Девід, але лівацький ухил заніс його в буддизм китайського ґатунку. Проте він уже виступав ув одній програмі разом із більш успішним Tyrannosaurus Rex і готувався до запису дебютного синґла. Як наслідок, у 69-му році вийшов Space Oddity, що відіграв у долі Девіда вирішальну роль, тому що потрапив у десятку національного топа Британії. Сага про астронавта швидко полюбилася публіці, правда, швидше за все тому, що в ті роки планета переживала істерію з приводу освоєння американцями Місяця. До речі, саме з цієї причини синґл був випущений не тільки в Європі, але й у США.
У сімдесяті роки наступила ера глем-року, зі своєю манірністю, гедонізмами, двозначною сексуальністю. Бові в цей час дуже вдало потрапив в русло тим, що видумав собі космічного прибульця Зіґґі Стардаста й оголосив про те, що є геєм (насправді ж Девід Бові – бісексуал), незважаючи на те що одружений. Цей час був для музиканта, мабуть, найбільш удалим – тоді він знаходився в зеніті слави. Незвична музика й ексцентричні тексти сприймалися публікою з великим захопленням; величезну роль грав також імідж – яскрава зачіска, блискучій костюм. Варто окремо згадати і про погляд Бові. Справа в тому, що колись у шкільній бійці йому пошкодили око, після чого він був змушений носити лінзу, через яку очі в нього були різних кольорів, а в погляді музиканта було щось моторошне. До кінця сімдесятих Девід називав себе вже блідим герцоґом, і вже вкотре шокував публіку, заявивши, що захоплюється Гітлером і Ніцше. Що ж стосується музики, то Бові переїхав у Західний Берлін, де експериментував разом із відомим електронщиком Браяном Іно. На жаль, експерименти проводилися не тільки в галузі музики, тому Девіду незабаром довелося переборювати серйозну наркотичну залежність. Плюс до того всього він розлучився зі своєю дружиною Анжелою Барнет, яка забрала в нього сина.
Проте вісімдесяті для Бові пройшли дуже непогано: зйомки в кіно, комерційно успішні платівки (достатньо пригадати такі хіти, як China Girl, Let’s Dance, Absolute Beginners).
До радикальних звукових експериментів Бові повернувся в дев’яностих, записавши в 95-му році, знову-таки з тим же Браяном Іно, індустріальний диск Outside, а через два роки випустив роботу під назвою Earthling, де домінував драм-н-бейс.
Останні платівки Девіда Бові виходять акуратно, приблизно із двохрічною перервою, і останній диск Hours (23-й за його музичну кар’єру) з’явився восени 1999 року. В меланхолійно-депресивному синґлі Thursday’s Child не залишилося і сліду від електронних експериментів. Це значить, що незабаром така музика стане модною. Він завжди йде на крок попереду, адже він – Девід Бові.
К. С.
|
|
