BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 24 червня 2000 року |

Відвертість віри та трагедія о. Гавриїла Костельника

Олег ПЕТРУК

Життєпис
15 червня минуло 114 років від уродин у Руському Керестурі Ґабора Костельника, дитини Федора та Анни з дому Макай, бачванських русинів, вихідців з-перед кількох століть із Карпатської України.

З шістьох дітей у сім’ї – а це брати Михайло, Янко, сестри Марія, Юлія та Гелена – лише Ґабор здобув високу освіту. Навчався в школі у Руському Керестурі (1894-1898 рр.), в гімназії – у Вінківцях та Заґребі, де й склав матуру в 1906 р. Цього ж року у Заґребі починає вищі теологічні студії. Він – помітний та обдарований студент. З початком другого навчального курсу (осінь 1907 р.) Митрополит Шептицький за активної участі югославського єпископа Діонізія Няраді переводить Гавриїла Костельника у Львів до Духовної Семінарії. По закінченні її 1911 року Митрополит Андрей направляє випускника на студії до Фрайбурґу (Швейцарія), де за два роки 27-річний Костельник захищає докторат з філософії “Про основні принципи розумового пізнання” (латинською мовою).

Після повернення до Львова він у 1913 р. одружується з Елеонорою Зарицькою, донькою відомого директора Перемишльської гімназії. 20 квітня цього ж року диякон Гавриїл Костельник підписує “Ісповідання католицької віри від Апостольського Престолу Римського Восточним предписане”. Відтак для вірних Галичини висвячується новий душпастир. Запальний та працьовитий...

Через 32 роки в умовах більшовицької дійсності він буде безпосередньо причетний до “возз’єднання” УГКЦ з РПЦ, породивши цим одну з найбільших своїх загадок.

Як душпастир він не лише відстоював теоретично необхідність відновлення східної обрядовості, а й сам впроваджував її давні елементи. Старші люди завжди згадують високого рівня проповіді, на які ходила інтеліґенція та освічена молодь. Г. Костельник був членом-засновником Українського богословського товариства, викладав у Духовній Семінарії (1920-1930 рр.) та Богословській Академії (1926-1931 рр.) логіку, історію грецької філософії, метафізику, ноетику, психологію, християнську соціологію та філософію, виконував обов’язки катихита учнів I, II реальної школи, філії Української державної гімназії, XI державної гімназії, а від 1941 р. – I й II Української гімназії у Львові; школярам викладав догматику, історію церкви, апологетику. Був довголітнім редактором та видавцем “Ниви”, активно друкувався також у “Меті”, “Дзвонах”, “Ділі”, “Богословії” та інших часописах. Проф. Ю. Тамаш у монографії “Гавриїл Костельник медзи доктрину и природу” (Нови Сад, 1986, – 322 с.) наводить список з 261 його друкованого твору (це біля 4800 сторінок). Цей же ж автор подає список з 59 рукописів священика (приблизно 5800 аркушів). I це ще не повна бібліографія.

Зазначимо, що бачванські русини та українці цінують Г. Костельника як творця першої граматики бачванської мови та за його прозові, поетичні та історичні твори цією мовою; доводилося бачити вітальну листівку з Руского Керестура, на якій він зображений поряд із Т. Шевченком; чи не щороку у цьому містечку проводяться конференції та відзначення в рамках фестивалю “Костельникова осінь”, а в жовтні 1995 р. перед школою поставлено погруддя священика.

Творчість

Отець доктор Гавриїл Костельник був талановитою та ініціативною людиною. Людиною, яка чинила вагомо та відповідально. Арґументи його позиції не завжди були очевидні іншим, ба більше, ще з 1920-х років було так, що вони заперечувалися у той чи інший спосіб, що змушувало о. Костельника відстоювати їх. Слід зазначити, що арґументацію його, як правило, важко було спростувати настільки ж авторитетно, бо таке спростування вимагало відповідних ґрунтовних знань та володіння предметом. Він зумів сказати своє нове, свіже, чітке слово у широкому спектрі актуальних питань. Так, ми мусимо погодитися з думкою о. д-ра Івана Гриньоха, що о. Г. Костельник – “людина, яка не зуміла сконцентруватися на одному полі людських знань”, бо це факт. Але ми не можемо прийняти це як закид о. Костельнику, оскільки, по-перше, він піднімав свій голос там, де чомусь мовчали інші, хоч могли і повинні були говорити; по-друге, робив це як серйозний дослідник, ніколи не поверхово; по-третє, у його духовній спадщині окреслені два основні напрямки, в яких він залишив серйозні наукові результати.

Можна сказати, що творчість о. Костельника має певний тематичний шлях, із зміною кола питань, над якими він працював. Так, заявивши про себе як про поета ще в юності, він у певний час, фактично, переключається на наукову діяльність (хоч часом повертається до художньої творчості). У його праці як науковця також є певні часові рамки студій над конкретною проблематикою. І це не через непостійність дослідника, а через нагальну потребу досліджень у новій галузі. На підтвердження цієї думки наведемо такий факт. 1932 року Сильвестр Саламон, відвідавши д-ра Г. Костельника, взяв у нього інтерв’ю, яке видрукував у “Руских новинох” 1932 року. На запитання С. Саламона: “Над чим тераз робице?”, о. Гавриїл відповів: “Послал сом за календар єден малюнок, нарис “Дїдо тутор” и єдну писню. А иншак сом так завжати з филозофию и теолоґію, же за литературу нєт часу. А и ведзи ше ми, же гевти вельо важнейши питання як кнїжовні. Знам, ви то не сцеце розумиц, алє воно так” .

Перша збірка віршів Ґабора Костельника (на рідному бачвансько-сримському руському діалекті) “З мойого валала” (“З мого села”) виходить 1904 року у Жовкві, коли юнакові виповнилося вісімнадцять. Цього ж року у “Літературно-науковому віснику” з’являється про нього об’ємна критична стаття Володимира Гнатюка “Поетичний талант між бачванськими русинами”. Дещо згодом Костельник пише вірші хорватською мовою та укладає також кілька драматичних творів (“До Вифлеєму “, 1925; “Єфтайова дзивка”, 1924), оповідань та новел. Одночасно виходять збірки поезій українською мовою: “Встань, Україно! Пісні неволі й визволення”, 1918; “Помершій донечці”, 1921; “Пісня Богові”, 1922; та цикл оповідань “Великі люди: З біблійного музею”, 1925. У 1917-1919 роках окремими виданнями виходять його роботи з суспільно-ідеологічної проблематики. Згодом – на філософські, богословські та релігійно-церковні теми. З 1934 року – також і ґрунтовні дослідження містичних явищ. Після собору 1946 р. – подальша робота над “римською” тематикою.

Варто ще раз підкреслити, що всі твори о. Г. Костельника, від рецензій та полемічних статей до глибоких наукових досліджень, засвідчують яскраву особистість автора, містять чіткі арґументовані висновки, часто несподівані повороти думки. О. Омелян Ґорчинський, один із рецензентів докторської роботи Гавриїла Костельника “Основні принципи розумового пізнання”, відзначав “ясність та легкість викладу, лаконічність висловлювання, чіткість змісту, часом оригінальні думки і критичний зміст, до того ж ґрунтовне знання латинської мови та яскравий письменницький талант”. Священик Григорій Мирович у відгуку на видану о. Костельником “Християнську апологетику” зазначає: “Убога наша богословська література збагатилася... небуденним твором з відділу апологетики, твором нашого талановитого й вченого богослова ... о. д-ра Гавриїла Костельника... Він дійсно творець навіть там, де йде слідами тисячолітньої традиції”.

Попри те, що о. Костельник сказав нове слово у кожній проблемі, за яку брався, він залишив важливі для нас, найбільш завершені та ґрунтовно розроблені наукові результати у двох ділянках знань. По-перше, це робота над богословською та релігійно-церковною проблематикою, пов’язаною з історією нашої релігійної традиції, з властивими їй особливостями порівняно із західною, роллю й значенням об’єднання східних церков з римським престолом та студії з історії папства і його впливів у Східній Європі. Через це, зокрема, у роки перед другою світовою війною його називали ідеологом східного напрямку у греко-католицькій церкві. По-друге, це філософські твори про світ та людину у ньому, можливість пізнання його зовнішньої, природної частини та дослідження проявів надприродного. Костельник свідчив, що “це й було для мене ідеалом у моїх фільософічних та теольоґічних працях, що я звів у гармонію “природу” та “надприроду”.

Отець Гавриїл Костельник писав свого часу: “Твоя віра дає спеціальну вартість цілому світові й тобі – і твоїм дітям, і твоїм сусідам, і цілим народам: вартість, норми для життя, права і обов’язки, надії і мрії для щастя. Тому між людьми йде вічна боротьба – релігійна боротьба”. Костельник постійно був у вирі цієї боротьби, ствердивши своїм життям відвертість своєї віри.

Собор

Пишучи про д-ра Г. Костельника, необхідно згадати про Львівський собор 1946 року, на якому була ліквідована Українська греко-католицька церква. На чолі “Ініціативної групи по возз’єднанню УГКЦ з РПЦ” стояв саме він, о. Костельник.

За переконаннями він був “восточник” і міг ґрунтовно аргументувати свою позицію. Він був науковцем, який заглиблювався у своїх студіях до пошуку коренів проблем. Він був авторитетом серед вірних та духовенства УГКЦ священиком. Оця зміна у поведінці помітної у Львові особи – від послідовного антикомуніста до людини, яка активно сприяла реалізації більшовицької ідеї – є тією постійно напруженою струною, яка звучить тоді і там, де заходить мова про
о. Костельника: зрада! Але чи все так однозначно?
Так, тут у діях о. Костельника постає проблема національної зради. В Євангелії ми маємо два типи зради. Зрада Юди: корисні мотиви, дія, спрямована на руйнування. Однозначно не проводяться паралелі із рішенням о. Гавриїла очолювати “Ініціативну групу”. Другий тип – зрада апостола Петра. Він тричі відрікався ув’язненого Ісуса Христа. Паралелі вже ясніші: ув’язнена церква та особа, яка внаслідок відступу залишилася на свободі.

Але й тут аналогії неправомірні. В основі Петрового вчинку – неусвідомлені спонтанні мотиви поведінки, серед яких страх відігравав вирішальну роль. Рішення ж о. Костельника визрівало місяцями – отже, постало усвідомлено. Факти, відомі на сьогодні, дозволяють зробити висновок, що слово “зрада” (у її зовнішньому аспекті: зрада когось чи чогось зовні суб’єкта) незастосовне до оцінки дій цього священика. Ми можемо – і повинні – аналізувати лише його внутрішні мікрозради (зрада у її внутрішньому аспекті: переступ чи заперечення суб’єктом своїх переконань чи орієнтирів) чи компроміси, на які він йшов, щоб мати можливість до дій.

Отже, ставимо питання так: не дошукуватися причини зради, а шукати мотивів вчинку о. Г. Костельника. На нашу думку, ймовірні мотиви можна згрупувати так: 1) чинники психологічного тиску: страх за себе, за сім’ю, за синів, які були у дивізії “Галичина” – фактори особистого характеру, активізовані через страх; 2) намагання максимально зберегти у церкві те, що, вочевидь, буде нищитися: дух, мови, культури, обряд, – забезпечити цій легальній церкві можливість самовідтворення та самоврядування: згадаємо вимоги про Духовну семінарію в Галичині, щодо “своїх” журналів, “своїх” єпископів; 3) спроба паралельно ввести до церкви реформаторські елементи. Адже не лише бажання догодити Москві у її боротьбі з Ватиканом викликало студії у о. Костельника у 1945-1948 рр.: “Розвиток папства у перші 5 віків”, “Примат латинської церкви і уніатської церкви”, “Римська церква і єдність Христової церкви” тощо. Мав він також деякі роботи на цю тему ще з 1920-х років; 4) Галицька церква об’єднувалася з церквою Великої України. Що ж поробиш, у 1940-х роках нас “позбирав” ворог. Біда в тому, що він залишився сильнішим і зумів більш, ніж ми, скористатися з об’єднання наших земель і церков.

Гавриїл Костельник, вочевидь, розглядав “возз’єднання” з Московським патріархатом як політичну акцію, а не як елемент боротьби за православ’я. Він усюди підкреслював думку про те, що територіально об’єднаний український народ повинен об’єднатися також і у дусі. Але думав він і про забезпечення територіально-правної автономії Галицької церкви, яка ще не була так зросійщена та секуляризована, як церква Великої України. Про потребу подібної національно-культурної автономії писав він свого часу й своїм співвітчизникам-русинам у Бачку (тепер Югославія).

О. Костельник чудово усвідомлював, з ким мав справу. Більшовики вели з ним тонку гру, бо потребували авторитетної особи. I він пішов на цю гру, хоч політиком не був. Напевно, у цьому й є його помилка та особиста трагедія: нерівність сил, та ще й за умови слабкої, майже відсутньої, внутрішньої підтримки в середовищі УГКЦ. Відомі факти свідчать про те, що мотиви участі о. Костельника в Iніціативній групі та ліквідаційному соборі не були особистого характеру. Не такою він був людиною. Він взявся не за своє. Хоча йому, активно орієнтованому на Схід та патріотично налаштованому, напевно, й найбільш пасувало за це узятися.

У своїх дослідженнях о. Костельник завжди намагався дійти до джерел природи тверджень, вчинків, сенсу та значень подій або й сам давав свіжі, часто несподівані висновки чи системи поглядів. То ж чи можна відмовити йому в тому, що він міг з не менш ґрунтовних позицій підійти й до вирішення проблеми своєї участі у тому потоці трагічних подій, який перекотився через Галичину в середині XX століття? Видається, що призначення його тоді було, як і героя однієї з повістей Валерія Шевчука, “не відбудувати на рідній землі Храм, а перепинити Драконові дорогу, хай і піти заради цього йому у жертву”.

POSTUP - ПОСТУП
№107 (551),
24 червня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·ЄБРР коиргує стратегію співпраці з Україною
·"Ітера" поглиблює експансію
·Всесвітні пральні для грошей
·Німеччина - адвокат України

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·КІЛЬКА СЛІВ
·Транспорт подорожчає через пільговиків
·Нема зерна - нема хліба
·Українському П"ємонту - французьке обленерго

НАША СТОЛИЦЯ
·Як дійти до землевласника?
·ЗВЕРНЕННЯ
·"Чи знаєш ти, що зараз переживає твоя дитина?"
·Пам"ятаймо про Чорнобиль
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·ЄБРР коиргує стратегію співпраці з Україною
·Марчук узявся за "Енергоатом"
·"Ітера" поглиблює експансію
·ЕКОНОМІКА

ПОСТУП У СВІТ
·Грема таки стратили
·Усі - на боротьбу з криміналом!
·СНД проти американських ракет
·Протиракетна система без Клінтона
·Всесвітні пральні для грошей
·Знову війна з протестантами
·СВІТООГЛЯД

ПОСТУП В ІСТОРІЮ
·Відвертість віри та трагедія о. Гавриїла Костельника

СПОРТ-ПОСТУП
·"Ворскла" зіграє в Кубку УЄФА з македонським клубом "Работнічки"
·10-й чемпіонат України "Карпати" починають у Кривому Розі
·Перше коло 10-го чемпіонату України з футболу. Вища ліга
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·ЗАВЖДИ НА КРОК ПОПЕРЕДУ
·ГОРОСКОП