BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 23 червня 2000 року |

Перемога без головної нагороди

Мій співрозмовник – Андрій Садовий – на своєму прикладі показав, що перемогти на виборах можна і не ставши народним депутатом. Своїм вчинком (нагадаю, – він зняв свою кандидатуру на користь кандидата від блоку партій НРУ-ПРП-КУН) Садовий показав, що навіть у наші часи, є люди, які вміють дотримуватись слова в політиці. Про це і деякі враження “за гарячими слідами” – наша розмова.

– Пане Андрію, як сталося, що Ви серйозна людина, а піддалися загальному настрою і почали було виборчу кампанію, на несерйозних, з багатьох причин, виборах?

– Коли було оголошено про те, що 25 червня у Львові відбудуться вибори, подумав: принаймні, початок літа в нашому місті спокійним не буде. Вибори – це завжди активізація суспільного життя. Це час, коли можна придивитися до політиків (чи тих, хто вважає себе такими) уважніше і з різних боків. Як виявилось, перше враження було слушним – події останніх тижнів демонструють, що “революційний” дух львів’ян остаточно не вивітрився.

Особисто я теж піддався загальній активізації – був кандидатом у депутати у 115 виборчому окрузі. Щиро кажучи, знаходжу у справі свого кандидування багато позитивних моментів. По-перше, незважаючи на те, що й до участі у цих виборах постійно спілкувався з львів’янами (як голова комісії економічної політики міської Ради), більш масові зустрічі дозволили глибше відчути інтереси львів’ян, саме місто.

Другий важливий момент – зсередини побачив механізми політичної співпраці. Адже зараз практично всі говорять про єднання, політичні блоки. Але насправді, політичні домовленості надзвичайно непроста справа. Бо багатьом, а може й усім суб’єктам таких домовленостей, доводиться так чи інакше стримувати свої амбіції, або узгоджувати свої дії. А це і є найважче.

Тішуся своїм особистим внеском у справу єднання національно-демократичних сил. Сподіваюсь, що моя відмова від кандидування сприятиме тому, що у майбутньому люди із спільного політичного середовище (на мою думку, у Львові таке існує, принаймні, серед право-центристських сил) зможуть узгоджувати свої позиції та дотримуватись укладених політичних домовленостей.

– Отже, Ви вже не кандидат...

– Тепер уже, після відмови від балотування, я маю таку можливість – подивитись на подію під двома кутами зору. З одного боку, як безпосередній учасник виборчих перегонів, а з іншого, як активний спостерігач. Звичайно, моя співпраця з певними політичними середовищами все-таки впливатиме на те, що я міг би і хотів сказати, але спробую докласти максимум зусиль, щоб бути об’єктивним.

Насамперед, про речі, котрі до виборів мають опосередкований стосунок. Очевидно, це справа випадку, що саме під час цієї виборчої кампанії у Львові загострилося мовне питання, але саме це загострення не є, мабуть, випадковим.
А те, що воно збіглося з активізацією громадського життя, викликаною виборами, таки сприяло “розкручуванню” справи. Не буду аналізувати хто і як поводить себе в цій ситуації, але сподіваюся, що громадяни Львова зможуть повніше і гостріше оцінити дії влади, політичних партій і окремих політиків.

І ще зазначу: не лише ідеологічні питання перебували в центрі уваги львів’ян. Загострюються побутові питання. Очевидно, й тут відіграє роль специфічна передвиборча атмосфера. Львів’яни, захищаючи свої права, почали виходити на вулицю. Сьогодні вони боряться за нормальне електропостачання, інші побутові умови, а завтра... Адже, наприкінці 80-их теж починалося не з політичних гасел. Тому, як активний спостерігач, я б з особливою уважністю віднісся до нинішніх тенденцій, поки вони тенденції, а не доконаний факт.

– Але побутові проблеми не виникають раптово?

– Так. Більшість цих побутових питань мають ефект накопичення. Вони існують давно, але поступово загострюються. Скажімо, питання вуличної торгівлі, яка починалася з окремих винятків-дозволів торгувати на вулицях, а нині переросла в стихійне лихо. Зараз пройтись центральними вулицями міста стає все важче та важче. Хтось рапортує про те, що боротьба з цим явищем успішно триває, але серйозно за вирішення проблеми візьмуться лишень тоді, коли трапляться масові харчові отруєння від зіпсованих продуктів, куплених на вулиці, чи автокатастрофи, що стануться внаслідок захаращення тротуарів ятками. Навіть з історії відомо, яку біду мають міста через недотримання базових гігієнічних норм.

Але це – лише фон для тих, хто бере участь у виборах. Вони намагаються використати ті чи інші обставини для своєї популяризації. Сподіваюсь, що після виборів і переможець, і переможені не відмовляться від своїх добрих намірів, які у кожного, безперечно є. Але ж від намірів до їхньої реалізації... Зрештою, залишилося вже менше, ніж два роки, далі – нові вибори. І ті ж виборці будуть спостерігати.

– Відзначте, будь-ласка, три найважливіші, на вашу думку, моменти, що характеризують цю виборчу кампанію.

– Я думаю, їх було більше, але якщо три, то три:

1) Порівняно невелике втручання влади у хід виборчої кампанії.
Виглядає так, що для влади (загальнодержавної, обласної) ці вибори не були аж надто важливими. Можновладці дали можливість виборчій кампанії розвиватися у менш-більш природньому руслі. Очевидно, вони спостерігали – хто на що здатний. Такі загалом сприятливі умови дали змогу політичним партіям продемонструвати свої можливості. Ті, кому треба, спостерігали, аналізували, робили висновки на майбутнє. Бо, судячи з того, що відбувається у Києві, наступна виборча кампанія – 2002 року (а може й раніше) буде надзвичайно жорстокою. Відносна “чистота” цих виборів продемонструвала, що навіть без надто масивних технологій можна привернути увагу до виборів. Переконаний, що явка виборців 25 червня буде достатньо великою, як на червневу спеку.

2) Визначення потенційних гравців на наступні вибори.
Говорити вже зараз, хто буде провідним гравцем на майбутніх виборах (і парламентських, і місцевих), наразі складно. Але деякі припущення вже можна зробити. Активна участь у теперішніх виборах “універсальної” команди “Демсоюзу” промовисто говорить, що наступні вибори у Львові не обійдуться без “олігархічних” партій. Фактично, до останнього часу Галичина, Львів залишалися своєрідним електоральним заповідником. Бо виборці перебували під впливом партій локального походження. Тобто тих, котрі джерело свого натхнення знаходять саме в Галичині. Звичайно, і Рух, і ПРП, і КУН залишатимуться серйозними гравцями на наступних виборах, але якщо на минулих виборах з ними конкурували порівняно дрібні ліві чи крайні праві сили, то вже скоро конкуренти будуть набагато серйознішими. Фінансова база, досвід здобутий у різного роду політичних баталіях, мас-медіальні впливи стануть серйозним інструментом у руках олігархічних партій. Єдиною зброєю “галицьких” партій може стати лише порозуміння та єдність, і не тільки між собою, а й з людьми, які їх підтримують.

3) Нові часи потребуватимуть нової тактики.
Усе більшого значення у політиці набувають політичні союзи, блоки. Час окремих політперсон поволі минає. Звичайно, завжди знаходитимуться ті, хто вважатиме, що самотужки зможе зіграти в політичну гру. Але таких сміливих людей ставатиме все менше.

На цих виборах у ролі “самостійного” кандидата виступив Василь Куйбіда, і спроба ця за будь-яких умов була і поважною, і важливою. Виявивши бажання піти на вибори, Василь Куйбіда наштовхнувся на рухівський бар’єр. Ситуація виявилась складною для обох сторін – сам прецедент міг зашкодити усім причетним. Куйбіда не зміг стати кандидатом Руху, не став кандидатом взагалі, хоча, швидше за все він виграв би вибори і без Руху. Відрадно, що рушійною силою в цій ситуації стали не емоції, а аргументи політичної мудрості.

– Це були спостереження, а який висновок виніс кандидат Андрій Садовий з цієї кампанії?

– Висновок мій такий. Вибори у 115 виборчому окрузі, попри їх важливість, і символічність (про що писалося у пресі) не дають відповіді на актуальні питання дня. Навпаки, вони ставлять нові питання. Зокрема, окреслюється наступна проблема: “Які політики потрібні нашому суспільству?”. Очевидно, роздуми на цю тему вже найближчим часом стануть предметом уваги і преси, і громадян.

Мені ж здається (принаймні, я так сформулював відповідь на це питання для себе), що нова доба дійсно потребує нових політиків, громадських лідерів. Очевидно, це мають бути люди діла, за якими конкретні справи, конкретна робота, які вміють бачити перспективу навіть у таких речах, як буденні дрібниці. Люди, котрі здатні заради виконання своїх обіцянок перед виборцями на реальну роботу, а не на промоційні заходи. Саме такі люди зможуть об’єднати навколо себе різні політичні партії. І лише за такими людьми – майбутнє.
Розмовляв Андрій БІЛОУС

POSTUP - ПОСТУП
№106 (550),
23 червня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Досить бути провінцією!
·Треба зробити вибір
·Півріччя Віктора Ющенка

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·АРХІВАРІУС
·Львівські вибори - демократія у неприхованій красі
·Львів"яни про вибори

НАША СТОЛИЦЯ
·Нацмени плакалися комісару
·Кандидатів меншає катастрофічно
·Випускникам - "гарвардські" дипломи
·Китайські розвідники у Львові
·Добре обличчя Львова
·Подаруємо діятм радість
·КІЛЬКА СЛІВ
·ЗВЕРНЕННЯ

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·В електроенергетиці буде жорстка дисципліна
·Півріччя Віктора Ющенка
·ЕКОНОМІКА

ПОСТУП У СВІТ
·Як не Піночет, то хоч Берлусконі
·Погрози Стрільців Ольстера
·Авіакатастрофа в Китаї
·Представництво СДС у Багдаді
·Відставки врятували коаліцію
·Спадковий парламентаризм
·СВІТООГЛЯД

ЕЛЕКТОРАЛЬНИЙ ПОСТУП
·Пастирське звернення
·Перемога без головної нагороди
·Тарас Чорновіл: "Разом ми переможемо"
·Зиновій Кулик: "Понад усе в мене - Україна"

НАФТА У ПОСТУПІ
·Де починається нафта, там закінчуються національні інтереси?

СПОРТ-ПОСТУП
·СПОРТ-БЛІЦ
·Іспанія та Югославія стали останніми учасниками чвертьфіналу

АРТ-ПОСТУП
·Думки респектабельні, не зовсім, а то й просто дивні
·Сюрреалізм міфів

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·З усіх усюд
·ГОРОСКОП