Пастирське звернення
Всесвітліші і Всечесніші Преподобні Ченці та Черниці, вірні Української Греко-Католицької Церкви!
Ми наближаємося до дуже важливої події в нашій історії, а, саме, до чергових виборів ... Для глибшого усвідомлення ситуації прагнемо привернути увагу до двох найважливіших елементів майбутніх виборів.
Виборці
Другий Ватиканський Собор у Душпастирській Конституції про Церкву в сучасному світі говорить: “... Бог не створив людину самітньою, бо вже спочатку “чоловіком і жінкою сотворив їх” (Бут. 1,27), і їхнє об’єднання стало первовзором спільноти осіб. Бо людина з самих глибин своєї природи є громадським єством і без зв’язку з іншими не може ні жити, ні розвивати своєї снаги” (12). Основною формою реалізації суспільного покликання людини є її активна участь у громадському та політичному житті, яка, зокрема, реалізується у виборі власної влади. Ця активність людини в суспільному житті засвідчує її духовно-громадянську зрілість. На жаль, ми бачимо певну пасивність українського народу в цій ділянці. Причиною цього є наше минуле. Чужинецька влада і тоталітарний режим перетворювали вибори на фарс. Тому в суспільній думці панує певне упередження до виборів і нерозуміння механізму їхньої дії. “Від мого голосу нічого не залежить, там і так усе сфабриковано”, – говоримо ми. Це правда, що в нашому суспільстві досвід демократії є ще невеликим, і тому існує загальний страх перед зловживаннями. Однак у тому, що кінцевий результат залежить усе-таки від нас, переконує надзвичайно активна агітація претендентів під час передвиборчої кампанії...
Тому вибори – це легальний шанс не тільки виявити ставлення до процесів, що відбуваються в державі, але і вплинути на них і сприяти їхньому позитивному скеруванню. Не використати цей шанс – означає змарнувати своє суспільне покликання, байдуже поставитися до долі власної держави. [...] Тому ми, християни, маємо обов’язок узяти участь у виборах. Наша відсутність спричиниться до того, що інші проголосують замість нас.
Ми відповідальні не тільки за відсутність на виборах, але й за непродуманий і незважений вибір. Саме на цю незрілість виборця розрахована нечесна та демагогічна передвиборча агітація, щедро “пересипана” нереальними, а тому безвідповідальними обіцянками. Крім агітації, часто застосовують моральний тиск у формі наказу голосувати за конкретного кандидата або залякування позбавити пільг, місця праці чи зарплатні в разі голосування за іншого. Голоси виборців можуть по-різному “купуватися”: чи то шляхом виплати до дня виборів заборгованої зарплатні, чи іншою “допомогою” від імені конкретного кандидата. Тому по суті демократична процедура виборів, вочевидь, поєднуватиметься з навколовиборчою метушнею сумнівної моральної вартості. Українським виборцям необхідно буде навчитися відрізняти одне від другого і не дозволити “ввести себе у спокусу”.
Кандидати
[...] Свої погляди на ситуацію в Україні та підходи до вирішення насущних проблем народу кандидати висвітлюють у передвиборчих програмах. Аналізуючи все розмаїття пропозицій окремих кандидатів, необхідно послуговуватися декількома фундаментальними критеріями оцінок. Насамперед слід узяти до уваги те, наскільки той чи інший кандидат шанує та підтримує незалежність і самостійність нашої держави. [...] Наступний критерій – наскільки кандидат у своїй програмі підтримує основні права людини: на життя, на свободу, зокрема, релігійну, а також свободу пересування, отримання інформації, створення політичних і професійних об’єднань громадян, які би піклувалися про всебічний розвиток культури нашого народу.
Крім програм, важливо глибоко вивчити особу кандидата, зокрема дізнатися про його минуле: які посади обіймав і що тоді зробив доброго. Його вчинки “промовлять” більше, ніж теперішні слова та декларації. Людина не може змінитися так швидко, як вона про це розповідає. А тому не стане раптом кращою, опинившись на високій посаді. [...]
Звертаючи увагу на особу кандидата, важливо також визначити його духовний образ, з’ясувати, чи він говорить від себе, своїми словами. Тільки така людина, в якій добачаємо праведність, духовну висоту і глибину, прихильне ставлення до демократії, може змінити життя народу на краще. [...]
Розуміємо, що немає ідеальних кандидатів, але потрібно обирати того, який би найбільше наближався до фундаментальних критеріїв, продиктованих християнським сумлінням і здоровим глуздом.
Як було під час попередніх виборів, так є і тепер: дехто з політиків хоче використати Церкву як трибуну для агітації за того чи іншого кандидата у президенти. При цьому чиниться різноманітний тиск на священнослужителів, аби вони поіменно закликали свою паству голосувати за конкретну особу. [...]
Вірні Церкви, зокрема християни-політики, докладуть усіх зусиль до того, щоб обрати гідного кандидата. Але самі священнослужителі не можуть брати безпосередньої участі в політичному житті. Вони, пастирі Церкви, звертаються до кожної людини, незалежно від її ідеологічних чи політичних переконань, із проповіддю спасіння, з євангельським словом.
Церква не шукає для себе політичних впливів чи суспільних привілеїв. Головна її мета – виховувати народ так, аби саме узгодженість із моральними вартостями, а не кон’юнктура чи прагматизм стали основними мотивами дій і поведінки людей, як виборців, так і політиків. А священнослужителі, як і всі громадяни України, зроблять свій вибір, згідно з велінням християнського сумління.
Церква запрошує своїх дітей і всіх християн супроводжувати свій вибір молитвою. Події останнього десятиліття показали нам могутність Божої благодаті. Покладаймося на неї, співпрацюймо з нею й надалі, й у другому тисячолітті нашого християнства.
У молитовному з’єднанні з Вами уділяємо апостольського благословення.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, Амінь.
Єпископи Києво-Галицької
Митрополії української
Греко-Католицької Церкви
|
|
