Спадковий парламентаризм
ЯПОНІЯ
Денис МІНЧУК
Наступної неділі в Японії мають відбутися вибори до нижньої палати парламенту. Найреальніші шанси на перемогу має урядова коаліція, яка здається більш згуртованою, аніж опозиція. Однак прогнози річ невдячна, тим паче, що наявність у обох таборах харизматичних особистостей і відсутність суттєвої відмінності між ліберальними демократами на чолі з прем’єр-міністром країни Йошіро Морі та Демократичною партією на чолі з Юкіо Хатоямою обіцяє певну інтригу.
Важко робити якісь більш-менш точні прогнози, оскільки в Японії (як і в Україні) у мажоритарних округах більше важить особа кандидата, аніж його партійна приналежність. А для “мажоритарників” відведено аж 300 місць у парламенті, коли для “пропорційників” – 180 (минулої зими кількість місць у парламенті було скорочено з 500 до 480). Тим не менше, генеральний секретар Ліберально-демократичної партії Хірому Нонака заявив, що мінімальною метою для урядової коаліції є здобути більшість – десь 254 мандати, а для його партії – 229 мандатів. Слід сказати, що в нинішньому парламенті ЛДП має 271 місце, тоді як опозиціонери-демократи майже втричі менше – 95.
Для Японії доволі характерна наявність депутатів у другому і навіть четвертому поколінні. Нині в японському парламенті депутатів, котрі отримали свій мандат “у спадок” є близько 30%. І, як передбачають, навряд чи їх цього разу стане менше. До речі, дочка колишнього прем’єр-міністра Кейдзо Обучі, який помер не так давно, балотується в тому ж виборчому округу, що й її батько, підтверджуючи тим самим правило спадковості, яким полюбляють користатися японські ліберальні демократи (зрештою, як і українці). Не набагато гірше в цьому плані виглядає й опозиція. Лідер Демократичної партії Хатояма також є членом парламенту в четвертому коліні, причому серед його предків був один прем’єр-міністр. Очевидно, останнє стало причиною його нинішніх претензій.
Але шанси опозиції прийти до влади в Японії мізерні. Єдина небезпека для урядової коаліції, внаслідок якої вона позбулася би владного керма, криється в тому, що за останніх чотири роки, попри всілякі обіцянки та стимулюючі пакети, їй так і не вдалося надати значних темпів зростання японській економіці.
|
|
