|
ADVERTISEMENT
Ukraine's Quest for Mature Nation Statehood: Ukraine's Regional Commitments - usukrainianrelations.org
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
Ukraine's Quest for Mature Nation Statehood: Ukraine's Regional Commitments - usukrainianrelations.org |
|||||||
|
| ||||||||
ЗВЕРНЕННЯ
Перебіг передвиборчої боротьби на 115-му в.о. засвідчив, що обмова, наклепи, намагання морально знищити супротивника будь-якою ціною стали сьогодні нормою, повернувши УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО в болото “совкового” режиму, яке новоспечені бонзи намагаються прикрасити відлуннями барвистих феєрверків, дорогих шоу-концертів або виступами заїжджих із усіх кінців гастролерів-політиків. Єдиним, що може покласти край цій спустошливій брехні, цим брудним інсинуаціям, – воля виборців обрати того кандидата, хто зумів зайняти виважену й чесну позицію, ніколи не паплюжачи жодного зі своїх конкурентів чи недругів. Бо лише такий кандидат працюватиме в поті чола, без бравадних вигуків, нездійсненних обіцянок, працюватиме для людей, а не для власного збагачення чи кар’єри. На нашу гадку, найбільш достойно виглядає тут Тарас Чорновіл, який розпочав свою відкриту політичну діяльність ще десять років тому як депутат Львівської обласної ради. Незважаючи на таку гостру боротьбу за “високі крісла”, він поступився посадою, але не поступився почуттям відповідальності: ніколи не використовував свого відомого прізвища з принизливою метою – для кар’єри, не шукав легкого хліба по заграницях та різних дарованих із ласки владних батьків заграничних службах, так само не “робив” великого бізнесу за рахунок знедоленої України. Жив надміру скромно, не ховаючись за спину батька. Ця тверда постанова Тараса Чорновола є результатом його життя та виховання, пам’яттю вдячності його покійним батькові Вячеславові Чорноволу та матері Олені Антонів, разом із якими переносив увесь тягар боротьби, гартуючи із юних літ донині достойну зрілого мужа позицію. Саме від матері взяв ту витримку, доброту і терплячість, що відзначали її, відому у 60-80-і роки у Львові лікарку, соратницю політв’язнів старшого й молодшого поколінь, жінку, яку лиха доля забрала в розквіті сил. Віримо, що пам’ятає материнський заповіт – понад усе любити людей і працювати для них! Знаємо, що підняв прізвище “Чорновіл” не задля власних амбіцій ачи чужих планів, а виважено й свідомо ступив на самостійну дорогу, щоб не була затоптаною ще одна сторінка тяжкої боротьби його батьків та їхніх побратимів і посестер, які відбували поруч довгі роки політичних тюрем і заслань. [...] |
|
|