BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 23 червня 2000 року |

Думки респектабельні, не зовсім, а то й просто дивні

Про виставку "Парсуна"

ЕКСГІБІЦІОНІЗМ

Андрій ДОРОШ

За остаточними підрахунками, у виставці "Парсуна" бере участь 57 живописців (118 творів), 20 скульпторів (31 твір) і 12 графіків (25 творів). У експозиції бракує полотен М.Андрущенка, Д.Довбошинського, М.Кристопчука, С.Савченка, В.Федорука, скульптур Ф.Василенка, Д.Крвавича, І.Микитюка, Б.Романця, графічних аркушів Є.Безніска та І.Крислача, в доробку яких є цікаві портрети.

Вся скульптура спершу дуже мене роззлостила. Пам'ять гречно підсувала аналогії з романом О.Бєляєва "Голова професора Доуеля". Було бажання зробити з усіх творів інсталяцію й заснувати павутинням з волічки. Та професійна етика експозиціонера вимагає не керуватися раптовими емоціями чи особистими симпатіями-антипатіями. Він повинен подати всі твори зі щонайменшими для них втратами, навіть, якщо експозиція при тому не буде достатньо "авангардною". Отож, не піддавшись люті, я зачинився в залі і, незважаючи на наполегливість бажаючих внести свої корективи, постарався "розмазати" всі скульптурні твори по експозиційній площі так, щоб вони були добре освітлені й не особливо заважали один одному.

Скульптори чесно заслужили свою порцію докорів -- хід їхніх думок каналізований руслом обивательського сприйняття, який слід змінювати радикальними методами, насамперед у процесі формування світогляду змолоду. У виступі на відкритті виставки я згадав каталонця П.Гаргальо. Але яскраві приклади, з яких можна почерпнути чимало корисного є й значно ближче -- музей В.Сидура в Москві чи цілий центр м. Хмельницького (4 години потягом!), декорований чудесними "залізяками" М.Мазура. А на "Парсуні" медальний портрет не представлений, полілітної (з різних матеріалів), як і поліхромної скульптури в експозиції не видно (одна робота Т.Муедінової з привнесенням дерев'яних елементів до теракоти, як і вдала, зрештою, спроба Р.Петрука студентськи-шкодливою рукою домалювати олівцем очі на погрудді з бісквіту загальної картини не змінюють).

Серед пластиків середнього покоління вирізняється Я.Мотика з портретом І.Марчука. Це лише один з великого циклу дещо шаржованих гостропсихологічних портретів сучасників, серед яких є чимало таких, які можуть стати пластичним свідоцтвом своєї епохи (портрети В.Патика, Р.Сельського та ін.).Одним із небагатьох, який шукає (і знаходить!) нові ходи в скульптурному жанрі є О.Капустяк. Виходячи з незнаної у нас традиції портрета-маски (не як пластичного документа, а як самоцільного об'єкта), від ідеї барельєфного профільного портрета, який у Капустяка набуває ознак круглої, у трьох повновартісних вимірах, скульптури та ще й із подвійним смисловим пластом ("пейзаж колеги"), автор досягає переконливих результатів. Так, в особі О.Капустяка конденсуються риси нової генерації скульпторів, яка значно ширше ерудована, не бажає мислити штампами і здатна вийти на якісно новий рівень у пластиці, використовуючи прийоми, не культивовані у львівській пластиці -- полілітність, поліхромію, нетрадиційні матеріали тощо.

Найбільшу свободу у виборі маневру виявили живописці. Але й тут відомі прийоми, які могли б унести до львівського портрета елемент незвичності, або забуті, або свідомо відкинуті. Наприклад, подвійний автопортрет на одному полотні (кожен малює себе, як російські художники В.Щухаєв та О.Яковлєв у 1914 р.); подвійний портрет на одному полотні (один малює другого -- як німці К.Гюнтер й О.Дікс у 1920 р.), зрештою, уже всім знаний Сар'янівський потрійний автопортрет "Три покоління" (не зовсім щасливу спробу вчинив І.Микула -- "Три погляди"; в такому портреті потрібен все-таки значний віковий перепад. Тут широке поле для діяльності насамперед М.Андрущенка, який щороку на день народження дарує собі автопортрет). Впадає в око й відсутність серед живописних робіт найтрадиційнішого в малярстві нових часів (починаючи від пізньої готики) т. зв. профільного портрета (хоч мені відомо, що такі портрети малює той же Ю.Кох). Не практикуються наші митці й у групових портретах.

Митець, як творча особистість тяжіє до людей, рівнозначних собі по силі обдарування в інших царинах. Маємо нагоду зіставити сучасний доробок львів'ян зі спадщиною одного з найвидатніших митців України 20-го ст. А.Петрицького. В його альбомі "Портрети сучасників" майже 70 зображень: 10 відсотків -- автопортрети та портрети рідних, решта -- 6 живописців, 12 артистів, 3 режисери, 2 співаки, 2 музиканти та 24 (!) письменники. Чи хтось зі львівських живописців спромігся на рівнозначне зусилля? На "Парсуні" виставлено портрети 4 богословів, 8 літераторів (зокрема, І.Калинця тричі), 21 художника (серед них 5 мистецтвознавців), 3 громадських діячі, по І-му музикантові і артистові та понад 10 автопортретів. Люди науки, спорту, військовики лишилися поза увагою. Хоч усе це можна пояснити крилатою фразою: "Обличчя було настільки незначуще, що художник зобразив його по пояс, - починаючи від ніг".

Не погоджуся з тим, що зовсім збідніла на особистості наша земля. Можу назвати десяток прізвищ, украй необхідних у колекціях портретного живопису НМ та ЛГМ (Б.Возницький, Я.Дашкевич, М.Ільницький, Я.Ісаєвич, Л. та М. Крушельницькі, А.Содомора). Чи не варто порушити питання про вироблення бодай на регіональному рівні програми для створення галереї портретів найвизначніших представників нашої науки, культури та спорту? До речі, в зруйнованому громадянською війною ОРСР така програма була задіяна майже відразу. Існує вона в усіх цивілізованих (і не надто) країнах.

Домінуючим акцентом експозиції вибрано твори молодого митця Р.Сурмая. Він відважно пропонує свою концепцію сучасного портрета, оперту на здобутки поп-арту. Цікава й техніка цих робіт -- багатошарова аплікація з контрастним зіставленнями кольорів, сміливе застосування надбань фотографії, ізогелії, комп'ютерної графіки тощо. Сурмай творить образи своїх сучасників з новими моделями мислення й поведінки. Як і до покоління, яке уявляє собі значення та вагомість ідеологічних штампів тільки за переказами, належить і В.Стасенко. Він сміливо стилізує портрет під Ікону (малювати ікону на підставі реалій -- прийом неодноразово застосовуваний у минулому, наприклад, Я.Розеном у вівтарі вірменського собору у Львові), але важливішою знахідкою Стасенка є його "монстри", у рисах яких знаходимо багато такого, що існує в нашій підсвідомості й що ми намагаємося ніколи звідти не випускати. Ці психологічні матриці доведені митцем до вкрай небезпечної у своїй відвертості межі. Обиватель такої правди не вибачає, але, як штрихи до портрета епохи, ці портрети мають непроминальну вартість, яку визнають у кращому випадку через кілька десятиліть. Серія портретів О.Фіголя виявила ще один яскравий талант, який довго ховався в затінку. Експресивний мазок, добре чуття кольору та ґрунтовне проникнення у внутрішній світ персонажів робить його твори суттєвим внеском до галицької портретистики.

П.Сипняк ще раз підтвердив себе найбільш обдарованим зі львівських живописців-реалістів середнього покоління. Але, як справжній майстер, П.Сипняк не може, та й не бажає, переступати через деякі свої принципи, тому часто буває у творах нещадним навіть до близьких йому людей. Коректним прийомом у ковзанні шкалою часу є застосований В.Слепченком спосіб зобразити портретованого у театральному або маскарадному вбранні. Виконаний у декоративній манері, портрет заслуженого артиста України О.Громиша в шатах фараона з "Аїди" добре підтверджує цю думку. Чомусь ніхто не скористався можливістю екскурсів у світ казки й міфу. Лише Є.Безніско ризикнув постати перед нащадками в образі кентавра, що умиротворено спить серед спустошеної тари. Виконаний із дотриманням усіх вимог, які ставилися до продукції художньо-виробничого комбінату, портрет роботи Я.Мацелюха зненацька вихопився в перші ряди авангарду, набувши соц-артівських прикмет.

"Чоловічий портрет" А.Гончарук емоційно вкрай навантажений через зіставлення контрастних кольорів і демонстративно нервово фрагментований рисунок. Наслідком поєднання таких прийомів стало створення переконливого в своєму узагальненні образу одного з типів сучасника. Несподіванкою стали роботи І.Онуфрик, незважаючи на деяку "учнівськість". "Селянка з Рогатинщини" є чи не найглибшим за щирістю психологічного проникнення образом вже минаючого галицького села.

На вернісажі я недаремно відгукнувся про О.Дуфанця, як про явище рідкісне: його шаржовані, але доброзичливі портрети львівських митців мають чимало аналогій у світовій графіці, завжди лишаючись свідоцтвами свого часу. Роботи І.Франка вирізняються нетиповістю. І.Франк не побоявся "витягнути" рисований портрет значно більше від натури й сміливо відкадрувати частину обличчя. В єдиному на всю виставку керамічному рельєфі застосуванням яскравих полив Франк досяг належного декоративного ефекту. А О.Нешенко у стилізуванні не криє бажання ідеалізувати натуру. Однак, у неї цей процес проходить органічно, виливаючись у форми, оперті на фольклор, феєрію, казку, а тому й переконливий у своїй декоративності.

Аскетична, навіть, сувора за своєю монохромністю праця С.Костирки "Портрет Н.Паук", засвідчує, що знайдений бойчукістами метод за три чверті віку анітрохи не зужився. Якийсь мінімум шаржу (тут не останню роль відіграє й зовнішність моделі) є тією спецією, що при всій гомеопатичності дозування надає цілості неповторного смаку у всій мистецькій величі, оскільки воно завжди десь у своїх глибинах дещо іронічне.

"Автопортретом" І.Боднар знову показав, як глядачам, так І мистецтвознавцям, що всі ми за зовнішніми ефектами, які створювали спринтери від мистецтва, недобачили стаєра олімпійського масштабу. Не зрікаючись фігуративності, не галопуючи за скороминущою модою, І.Боднар залишається неповторним у насиченому власними метафорами світі, який не втомлюється вдосконалювати.

Г.Троян -- один із найстарших учасників виставки. Тому, запропонований ним для експонування "Автопортрет" є вельми цінним. Але автор начисто позбавлений гріху самолюбування: перед глядачем старий, тертий життям майстер, який бачив його і з фасаду і з обори, таким і звик його сприймати, але не втратив здатності дивуватися. Чи не в цьому полягає таємниця довгої творчої активності?

Ю.Кох належить до найінтелігентніших митців міста, тому побудована ним концепція сучасного портрета, незважаючи на сполучення у ній складників, здавалось би, несумісних -- символіки північноєвропейського ренесансу, ексгібіціоністських химер сюрреалізму і, навіть, меланхолійної вже іронії соц-арту, творить напрочуд гармонійну цілість, яка висуває його роботи в число найсуттєвіших здобутків виставки "Парсуна". Цінуючи веселу містифікацію, Ю.Кох навіть у стилізованих "під давнину" полотнах, на відміну від В.Костирка, легко вкладається у контекст стилістичних пошуків останнього десятиліття.

В.Кауфман чи не єдиний серед експонентів, який не лякається постати перед глядачем "не у краватці" (подібний до нього і графік П.Гранкін, який зобразив себе у вигляді вішальника, але для цього потрібна гранкінська незакомплексованість). Теперішні художники панічно бояться поставати у нетривіальних ситуаціях. Характерну для сучасного малярства тенденцію показують два портрети Н.Пухінди. Ознайомлена з вимогами європейського мистецького ринку, художниця однією з перших серед львів'ян зорієнтувалася, що посполитий замовник має досить-таки багато формальних "викрутасів". Він бажає бачити себе в цьому світі у всій матеріальній "намацальності". Але чи завжди "клієнт має рацію"?

Ідея виставки портрета як своєрідного підсумку, із яким ми стали на поріг третього тисячоліття, снувалася в моїх думках досить довго -- років зо три. Але для того, щоб вона з царини добрих намірів "перекочувала" у світ реалій, абсолютно необхідними були кипуча енергія А.Друль і спокійна діловитість Ю.Коха, завдяки яким і постала виставка "Парсуна". Чверть століття тому один із чільних львівських мистецтвознавців Г.Островський, дивлячись на роботи молодого тоді живописця Б. засумнівався, чи потрібен нам "Новаківський для бідних". І нині треба собі з'ясувати, чи потребуємо ми (ще бідніші й нужденніші, ніж тоді) аналогічних версій Нольде, Боччоні, Бюффе, Уайєса й ін.). Цікаво, чи самі автори, які вибрали лінію прямого наслідування чиєїсь манери, мислять себе в контексті національного живопису з перспективи часу? Адже те, що нині як критика, так й глядачі ввічливо промовчують, наступне покоління, позбавлене сентименту від особистих контактів (я був свідком у НМ розбатовування двома студентами ЛАМ робіт Р.Сельського й не міг не визнати за ними рації) назве речі своїми Іменами... За латинською приказкою -- "Якщо сумніваєшся -- утримайся", яка має прямий стосунок до професійної етики, митець не повинен "підставляти" свого клієнта, якщо він зумисне не має такого наміру. Коли художник не переконаний у слушності того, що може вимагати наївний замовник, то він повинен відрадити його від нерозважного кроку. Функція художника за останні 150 років дуже змінилася: від звичайного фіксувальника зовнішності митець покликаний до іншої місії. То ж чи варто нарікати на дзеркало?

POSTUP - ПОСТУП
№106 (550),
23 червня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Досить бути провінцією!
·Треба зробити вибір
·Півріччя Віктора Ющенка

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·АРХІВАРІУС
·Львівські вибори - демократія у неприхованій красі
·Львів"яни про вибори

НАША СТОЛИЦЯ
·Нацмени плакалися комісару
·Кандидатів меншає катастрофічно
·Випускникам - "гарвардські" дипломи
·Китайські розвідники у Львові
·Добре обличчя Львова
·Подаруємо діятм радість
·КІЛЬКА СЛІВ
·ЗВЕРНЕННЯ

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·В електроенергетиці буде жорстка дисципліна
·Півріччя Віктора Ющенка
·ЕКОНОМІКА

ПОСТУП У СВІТ
·Як не Піночет, то хоч Берлусконі
·Погрози Стрільців Ольстера
·Авіакатастрофа в Китаї
·Представництво СДС у Багдаді
·Відставки врятували коаліцію
·Спадковий парламентаризм
·СВІТООГЛЯД

ЕЛЕКТОРАЛЬНИЙ ПОСТУП
·Пастирське звернення
·Перемога без головної нагороди
·Тарас Чорновіл: "Разом ми переможемо"
·Зиновій Кулик: "Понад усе в мене - Україна"

НАФТА У ПОСТУПІ
·Де починається нафта, там закінчуються національні інтереси?

СПОРТ-ПОСТУП
·СПОРТ-БЛІЦ
·Іспанія та Югославія стали останніми учасниками чвертьфіналу

АРТ-ПОСТУП
·Думки респектабельні, не зовсім, а то й просто дивні
·Сюрреалізм міфів

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·З усіх усюд
·ГОРОСКОП