Помер Ернст Яндль
ЛІТЕРАТУРА
“Багато хто думає, що “плаворуч” і “ліворуч” неможливо сплутати, – що за непорозуміння”, – такою лірикою Ернст Яндль у 60-х шокував не одного видавця. І от нещодавно і незадовго до свого 75-го дня народження цей поет помер.
У світлі того, як почувала себе Німеччина після Другої світової війни, писати вірші вважалося, якщо не чимось неможливим, то принаймні непристойним. Австрійський лірик Ернст Яндль був одним із небагатьох, які, незважаючи на це, все ж врятували німецьку лірику другої половини 20-го ст. від повного занепаду. Яндль повернув ліриці, а заодно і мові, якою він писав, іронію і жартівливість, яка стала вкрай немодною серед культурного снобізму 50-х рр. Після першої, ще дуже традиційної, збірки “Інші очі”, видрукуваної у 1956 році, його наступна книга вийшла у 1966 під назвою “Голосно і ціхо” (Laut und Luise). Багато хто, у тому числі й відомі видавці, засуджували його схильність до мовних жартів і перестановки букв у словах. Багато хто відмовлявся його друкувати. Зате у 70-х рр. мовні експерименти Яндля належали вже майже до літературної класики. Нагороди посипалися на поета як із мішка. У 1943 році Яндль служив у армії, у 1946, після 10 місяців ув’язнення у таборі для військовополонених, його звільнили. Після закінчення університету (фах – німецька й англійська філологія), у 1949, він став гімназійним вчителем у своєму рідному Відні. Народився Яндль 1 серпня 1925 року. Сьогодні його вважають одним із засновників напрямку “конкретної поезії” у німецькій літературі, під його впливом розвивалося багато сучасних німецьких поетів.
Яндль визначав 4 різновиди власних віршів: “Вірш, написаний майже повсякденною, буденною мовою; вірш для читання вголос; голосний вірш без слів, зате з голосними звуками; тихий візуальний вірш”. Під впливом Яндля стало модним читати вірші вголос, записувати їх на платівки і створювати поетичні радіокомпозиції. Крім поезії, він проявив себе і як талановитий драматург, написавши радіоп’єсу “З чужини”, де всі речення побудовані в умовному способі. Найвідомішими є “ідилії” Яндля, написані у 1989 і “петер і корова” (1996), іронія, яка часто межує із сарказмом та чорним гумором. До свого 70-річчя він написав вірш, який відразу ж став дуже популярним і був опублікований в одній із найбільших німецьких газет Frankfurter Allgemeinen Zeitung: “я лежу біля тебе. твої руки мене тримають. твої руки тримають більше, ніж є мене. твої руки тримають те, чим я є, коли я лежу біля тебе і твої руки тримають мене”.
Н.С.
|
|
