Христос народився в Лондоні?
ВИСТАВКА
Катерина СЛІПЧЕНКО
У Національній галереї в Лондоні відкрилась велика виставка “Побачити Спасіння”, яка об’єднує 77 творів, що походять головним чином з англійських колекцій і демонструють портрет християнства в англійських мистецьких зібраннях.
У вересні 1939 року колекції Національної галереї евакуюють до Уельса, де переховують у колишній шахті, порожня ж Національна галерея функціонує як концертний зал доти, доки бомбардування не зруйнували будівлю. Втім, на початку 1942 р. “Таймс” висловлює жаль, що колекцію неможливо побачити.
Директор Національної галереї, історик мистецтв Кеннет Кларк винаходить систему “картина місяця”: раз на місяць один шедевр вдень діставатимуть із шахти, а на ніч ховатимуть назад. Але з чого почати? Кларк порадився з аматорами мистецтва, сподіваючись, що вони забажають побачити в першу чергу голландські пейзажі та жанровий живопис. Він помилився – вони забажали ранню роботу Тіціана Noli me tangere (“Не торкайся мене”), і тисячі відвідувачів прийшли, щоб побачити її. До 1944 року “картини місяця” були одним із небагатьох задоволень лондонців: понад 35 000 осіб милувалися “Венерою” Веласкеса, “Венерою і Марсом” Ботічеллі. Але честь бути першою залишилася у Noli me tangere.
Якщо ця історія і не пояснює всього, то принаймні багато може розповісти про історію смаків та англійської пристрасті до релігійного мистецтва. “Побачити Спасіння” – м’яка форма назви, яка напрошується при відвідуванні виставки: “Христос – англієць”.
У першому залі відвідувача вітає велика робота художника к. ХІХ – поч. ХХ століття Вільяма Ханта The Light of The World. Постать Христа, одягнена у біле та пурпур, тримає в піднятій правій руці лампу, яка освітлює все нереальним червонуватим світлом. На задньому плані зірки освітлюють небесне склепіння зелено-блакитними відблисками. Колористика та багаті візерунки дозволяють безпомильно віднести цю роботу до творів зрілих прерафаелітів. Ця картина є найвідомішим англійським полотном художника, який з 1905 по 1907 мандрував Канадою, Австралією, Новою Зеландією, Південною Африкою.
Далі на виставці представлені три картини, які свого часу викликали суперечливе ставлення на туманному острові: “Воскресіння” Стенлі Спенсера, написане між 1924 та 1926 роками, сучасне бачення дива; “Христос у славі” для собору Ковентрі Грейєма Сазерленда та “Христос на хресті” Сальватора Далі, купівля якої у 1952 році художнім музеєм Глазго викликала скандал.
Щоразу йдеться про те, щоб показати, як створювалось канонічне зображення Христа і як воно змінювалось у країні, населеній англіканцями та католиками, яким епізодам надавалась перевага і які відкидалися. Той самий аналіз дав би різні результати в різних країнах. Але саме англійцям прийшла в голову логічна думка дослідити цей англійський смак по своїх найповажніших музейних колекціях, адже закупи для них робили шановані мистецтвознавці та реставратори. Що купувалося упродовж двох століть існування Національної галереї з мистецтва різних країн? Які зображення Христа були найбільш привабливими? Від яких відмовлялись?
На це останнє питання легко відповісти: виставка має дуже малу кількість Розп’ять і повністю ігнорує експресію страждань на хресті, яку так полюбляла французька готика, італійське бароко, іспанське та німецьке мистецтво. Вона також не багата на чудеса та Воскресіння, у такий мовчазний спосіб стверджуючи, що все потойбічне має розглядатися з недовірою. Жодного примноження хлібів, жодного перетворення води на вино, жодної італійської божественної мелодрами.
Навпаки, підкреслюється людська природа. Три типи зображення панують безумовно: Немовля, Святий Лик, Людина, що страждає. Кожному типу присвячено серії живописних, скульптурних та графічних робіт, які подають розробку цих улюблених англійцями сюжетів у часі та просторі. Оскільки колекція Національної галереї володіє справжніми скарбами, то можна помилуватись шедеврами, що розроблять тему Різдва та поклоніння пастухів (Белліні, Мантенья, Пітер Брейгель Старший), побачити вражаючи лики роботи анонімного майстра з Кельну (на світлині 1420), Дюрера, Сурбарана, Петруса Крістуса.
Відвідувачу потрібно запастися часом – експозиція потребує повільної ходи, адже кожен твір сам по собі є перлиною європейського живопису і вартує окремого ретельного огляду. Не менш цікавим є і порівняння різних творів на один сюжет.
Вся виставка підкреслює англійську, або ж сучасну концепцію християнства, яка базується не стільки на первородному гріху, надії на вічне життя чи теологічних догмах, скільки на ідеї страждання та співчуття. Зображення людини, яка страждає, яка зазнає наруги, займають другу половину виставки, що за кількістю шедеврів нічим не поступається першій: Босх, Боутс, дивовижне зображення оголеного Христа в нідерландській скульптурі початку 16 століття, Донателло, Веласкес – і знову Белліні, Петрус Крістус та Дюрер...
Хистос народився у Вифлеємі, але його відображення живуть у мистецтві, яке презентує лондонська Національна галерея як розповідь про велику жорстокість, про велике милосердя та велике страждання.
|
|
