Брудні методи львівських виборів
Їх застосовують конкуренти Тараса Чорновола
ЧОРНИЙ ПІАР
Богдан ГУЦЬКИЙ
Потрібно відзначити цілий ряд негативних моментів, які не тільки псують враження від виборів, але і просто псують місто. Передовсім мова про тотальне заклеювання міста плакатами та рекламками кандидатів.
Щоправда, як свідчить практика, після виборів міський голова видає розпорядження, згідно з яким кандидати (і переможець, і переможені) повинні очистити місто від своєї поліграфії. Другий факт – це розписування стін.
Найбільш дошкульно, що переважно розписують фасади відремонтованих і свіжо пофарбованих будинків. Написи на кшталт “Ми – за Рух” чи “Ми – за Чорновола” свідчать про одне: хтось вирішив у такий спосіб “дістати” львів’ян. Можна згадати 1994 рік, коли написи “Хто за порядок – той за Шкіля” “прикрашали” стіни, можна згадати 1999 рік, коли стіни львівських будинків рясніли написами “За Симоненка”. Останні дуже добре перегукуються з нинішніми. Чи не однієї руки витвори? Тут мала би якось прореагувати міська влада. Інакше Львів ризикує перетворитися на місто-графіті. З реакцією на ці “витвори” не забарився виборчий штаб Тараса Чорновола: “Це не можна оцінити інакше, як провокацію. Хтось дуже хоче змінити думку львів’ян про Тараса Чорновола. Ні ми, ні наші прихильники не робили нічого подібного. Спочатку написи “Геть москалів!”, згодом – “Ми за Чорновола!”. Такі брудні методи потрібно припинити. Зрозуміло, що нас хочуть асоціювати з радикальними методами. Не знаю, хто з конкурентів вдається до такого, та одне очевидно – цим вони визнають власну безсилість і безпринципність. Загалом, кампанія вирізняється неабияким брудом. Фактично, жодного аргументованого компромату, зате яка кількість фальшивок! Це ж треба: витрачати стільки грошей на їх виготовлення та поширення. Але ми впевнені у львів’янах, котрі не раз доводили своє вміння повестись у таких ситуаціях”.
На завершення варто зазначити, що в західних підручниках з політології як аксіому формулюють положення, що брудні методи використовують лише проти лідера або проти того, кого найбільше бояться. Думаю, що Україна – не виняток, а радше підтвердження правила. Те, що відбувається зараз у Львові, можна порівняти з тим, що відбувалося під час виборів мера Києва. У нас, звичайно, використано ще не всі “київські” засоби, однак Львів – не Київ, а по-друге, ще є кілька днів, які можуть перетворитися на скандал, і ми захлинемось у тому бруді. Тенденція до цього виразна. Хотілося би помилитися...
Ось так несподівано львівські довибори перетворилися ще і на тест на порядність кандидатів і штабів. За нами ж залишається право обирати, кому довірити честь представляти Львів у парламенті.
|
|
