АРХІВАРІУС
1900
Дрібні вісті
У Львові відбулося цивільне вінчання межи Лукією Шумскою, дочкою пок. Теоф. Шумского, літерата-публіциста, а Кар. Келєром, почтовим комісаром; шлюб відбувся в львівському магістраті. Новоженці суть католики, але церковного шлюбу не могли дістати, бо першого шлюбу п-ни Шумскої з засудженим на 10 літ славним обманцем Гендіґером церковні власті ще не уважили, а зі сторони судових властій австрійських таке уневажненє вже послідувало.
Дня 22 червня н. ст. відбуде ся в Глинках (почт. стац. зел. і тел. Отенія) вінчанє п. Мопеста Лукашевича, окінченого богослова, з п-ою Наталією Хромовською, дочкою місцевого пароха.
1940
Артіль по видобуванню торфу
Великі поклади торфу високої якості є на території Сокальського району. В селі Переспа вони займають понад 100 га. Товщина покладів 4-5 метрів. Багато торфу є в селах Перв’ятичі, Шарпанці.
Недавно 30 селян села Переспи об’єдналися в промислову артіль по видобутку торфу. Артіль вже почала працювати.
1990
Сумний релікт минулого
Бізнесмени радять будь-яку поважну справу розпочинати з цифр. Скористаємося з поради. Переді мною підручник з української літератури для одинадцятикласників, виданий у Києві 1988 року тиражем аж у 400 тисяч примірників, 303 сторінки, ціна 65 копійок. Книжка як книжка, але... Не знайдете ви у тому підручнику й згадки про знущання над Сосюрою та поневіряння Остапа Вишні. Ні слова про репресованих Миколу Куліша, Григорія Косинку, Дмитра Фальківського, Миколу Хвильового та багатьох інших. Зате є ось таке: “Партія постійно турбується про розквіт літератури, мистецтва, культури”. І знищила лише на Україні 500 письменників.
А Максим Рильський? За підручником, вибачайте, він взагалі якийсь літературний збоченець, бо, з’ясовується, посмів якось “відгородитися від революційної дійсності, заглибитися у світ природи, кохання”. І це тоді, коли “нема і не може бути інших інтересів держави” (цитую з постанови ЦК ВКП(б) від 14 серпня 1946 року “Про журнали “Звезда” і “Ленинград”).
А ще ми дізнаємося, що “Комуністична партія стала натхненником і вихователем письменників на всіх етапах розвитку радянської багатонаціональної літератури”.
І подібних “перлів” у тому виданні чимало. Як на мене, то я б на цій книжці зробила позначку: “Учням брати в руки категорично забороняється”. А від своїх однокласників додам: цей ідеологічний мотлох ми викинули з хати, як тільки завершились іспити, бо соромно, аби подібна “праця” займала місце на книжковій полиці.
|
|
