Українська театральна культура на експорт
ГАСТРОЛІ
Уперше за роки незалежності України на гастролі до Москви поїхала група акторів українського державного драматичного театру ім. М. Заньковецької, які грають у виставах “Ідіот” за романом
Ф. Достоєвського та “Дядя Ваня” за п’єсою А. Чехова.
Ці вистави поставлені режисером Аллою Бабенко, яка кохається у світовій класиці й уособлює експериментаторське крило цього академічного театрального колективу, що прагне до звання національного. Переважно Аллі Бабенко вдаються постановки на камерній сцені. Останні її роботи цікаві тим, що вибудувані на поєднанні засад психологічного театру й літературного.
У двох виставах, які будуть показані в Українському домі в Москві на запрошення нашого славетного земляка – режисера Романа Віктюка, ангажований доволі цікавий чоловічий ансамбль провідних акторів середнього покоління заньківчан: Григорій Шумейко, Тарас Жирко та Вадим Яковенко. Останньому по праву належить створення найкращої чоловічої ролі в постановках сезону 1999/2000 рр. Його дядя Ваня – це не тільки влучний образ чехівського героя, а й пронизлива розповідь про особисту тугу за людиною справжніх почувань і шляхетних прагнень, на долю якої від непорозуміння із провінційним середовищем випало багато болю, що тамувався алкоголем. У цій ролі гру Вадима Яковенка, на думку народного артиста України Олександра Гринька, цілком доречно порівнювати із високою виконавською майстерністю Інокентія Смоктуновського в “Дяді Вані” на сцені і в фільмі.
Прикро тільки, що для актора такого рівня не знаходиться відповідних ролей у постановках художнього керівника театру ім. М. Заньковецької народного артиста Федора Стригуна. Та й взагалі, багатьох театралів не перестає дивувати, як в одному театрі можуть співіснувати такі постановки, як “Селяві”, “Неповторність” й “Тріумфальна жінка”, з одного боку, та “Ідіот” і “Дядя Ваня” – з іншого. Причому з усього видно, що найбільш примітивна кон’юнктурщина має у Львові вдячну і, що найстрашніше, – велику аудиторію, яка забезпечує касовий успіх виставам, що через відсутність у них естетичної вартості формують викривлені уявлення про театральне мистецтво і критерії прекрасного у молодого покоління глядачів.
Режисер Алла Бабенко давно мріяла про подібні гастролі, але зреалізувати задум вдалося лише тепер. Адже не таємниця, що через економічну скруту в театрі такі поїздки в наш час доволі рідкісні. Невтомній у пошуку спонсорів акторці Надійці Шепетюк таки вдалося знайти допомогу: Львівська залізниця надала трупі можливість безкоштовного проїзду територією України.
Із собою актори повезли тільки костюми. Відповідний реквізит для декорацій вдалося напитати в московських театрів, що зацікавлено відгукнулися на широко анонсовану в російських столичних мас-медіа акцію, якій, до речі, додаткової інтриги додало те, що вистави йтимуть українською мовою (зокрема, сценічний варіант “Ідіота” українською належить львів’янці, лауреатові республіканської премії
ім. Котляревського Світлані Веселці, із глибоко професійними театральними рецензіями якої добре знайомі читачі “Поступу”).
Розуміючи унікальність цього випадку, “Поступ” знайшов можливим відрядити до Москви із трупою заньківчан і свого кореспондента, який має висвітлювати хід цієї непересічної акції. Отож серію публікацій журналістки Світлани Рудєвої про вистави і зустрічі в Українському домі читайте в “Поступі” з наступного тижня.
В. С.
|
|
