Чия голова полетить за Тулубом?
ТЕНДЕНЦІЇ
Юрій ВОВКІВ
Відставка якоїсь ключової фігури у паливно-енергетичному комплексі назрівала мало не з самого початку роботи Ющенкового Кабінету. Більшість аналітиків досі достеменно не можуть второпати, для чого було створювати вертикаль “Тимошенко-Тулуб”, які уособлють настільки антагоністичні сили.
Адже за Юлією Володимирівною вже давно і небезпідставно закріпилося прізвисько “газової принцеси” – вона заслужила його в давніших боях на енергоринку за сприяння великого друга керованих нею “Єдиних енергосистем” Павла Лазаренка. Знаючи її хватку та інтереси, багато хто був переконаний, що з важелями віце-прем’єра вона багато чого зможе зробити для власного добробуту. Натомість ім’я Сергія Тулуба пов’язують із енергетичними інтересами Суркіса-Медведчука, які стоять на діаметрально протилежних позиціях стосовно нашої “королеви газової труби”. Тож, із початком їхньої спільної роботи в енергосекторі в цьому крилі уряду почали творитися дивні речі: після призначення наради в міністра палива та енергетики на 9.00 раптом організовувалася нарада у віце-прем’єрші на 9.15. Пропозиції і робота міністерства палива й енергетики наштовхувалася на несприйняття Юлії Володимирівни. Натомість її вказівки і розпорядження частенько просто-таки ігнорувалися Тулубом і його апаратом. Зрозуміло, що мав місце конфлікт інтересів – кожен “гнув” свою політику. Однак це безпосередньо відбивалося й на галузі.
Апогеєм стало запровадження жорстких умов проходження коштів при розрахунках з енергопідприємствами, а також перерахунок газових боргів з Росією, який “успішно” (при цьому дехто натякає на старі добрі контакти з російськими газовими босами) провела Тимошенко. При цьому постраждав занадто “засвічений” тодішній голова НАК “Нафтогаз України” Ігор Бакай, якого забрали просто з-під гострих кігтів. Однак, якщо питання газових боргів вирішилося здебільшого завдяки впливовим російським друзям, то електроенергетика виявилася занадто чітко розділеною. І тут коса контролю за кожною гривнею найшла на камінь приватизованих обленерго. Полетіли іскри у формі масових відключень струму. Наразі утворилася патова ситуація: прем’єр не може, а Президент не хоче зрозуміти, куди діваються 80 і більше відсотків оплачених споживачами за електроенергію коштів, а олігархи не можуть (або не бажають) пояснити, куди ці гроші йдуть. Населення й інші споживачі залишаються заручниками ситуації.
Тимошенко і Тулуба вже зіштовхували лобами – після першого “розбору польотів” у ПЕК Президентом на засіданні Кабміну їм доручили напрацювати спільний проект реформування енергоринку. З цього творчого гібрида вийшла мильна бульбашка, натомість Тулуб пожалівся Президентові на “несумісність характерів” із віце-прем’єром та її непрофесіоналізм (що було зроблено в обхід безпосереднього керівника – прем’єра). Апеляція до Кучми ні до чого не призвела. А велика подруга прем’єра втрималася і після другого “розбору польотів” главою держави. Натомість у цих боях уряд уже загубив міністра економіки Сергія Тигипка, який вирішив спробувати кращої долі в парламенті. Кажуть, він теж не поділяв стратегічно-концептуальних підходів “леді Ю.”. Воістину – фатальна жінка!
Тепер Тимошенко обіцяє обговорити з прем’єром кандидатів на вакантну посаду, аби “вдруге не помилитися”. Лідер дружнього партії “Батьківщина” Руху Юрій Костенко вважає, що наступник Тулуба мусить знайти спільну мову з віце-прем’єром – чи не натякає він на свою скромну персону? Натомість політологи з новою силою пророкують “початок кінця урядової кризи”, прогнозуючи відхід ще кількох людей – принаймні в енергетичному блоці і починають із самої Тимошенко. Сам же Тулуб, мабуть, не міг зробити такий крок без погодження з прихильними до нього олігархами. А це означає, що гра триватиме.
|
|
