Лувр холодно приймає примітив
СУПЕРЕЧКИ
Катерина СЛІПЧЕНКО
Не варто сумніватися в тому, що часи змінилися, якщо у залах Лувра, цього втілення консерватизму, президент Франції Жак Ширак урочисто відкрив виставку примітивного мистецтва з Нового світу. Для багатьох шанувальників музею ця, на перший погляд, звичайна подія стала чимось на зразок землетрусу.
Проте подія відбулася – в Луврі відкрився новий павільйон, де на тисячі квадратних метрів розмістилися твори мистецтва Африки, Океанії та доколумбової Америки. І відтепер танзанійська маконда стала сусідкою Венери Мілоської. Хоча консерваторам не варто було би здіймати аж таку бучу. Адже видатні європейські художники, починаючи з Пікассо, вивчали та наслідували ці форми, а знамениті письменники, як-от Мальро, давно вже помістили ці твори у свій уявний музей. Давно відомо, що західна публіка штурмувала виставки та аукціони примітивного мистецтва у Нью-Йорку, Лондоні та Парижі, і ці твори часом продаються за шалені гроші. Крім того, великі музеї світу, такі, як Метрополітен, уже десятиріччями мають відкриті десятки залів таких творів.
Чому такі суперечки викликала спадщина первісних народів у Луврі? Чому для Парижа це стало справжнім несподіваним відкриттям, тим більше, що ці твори є частиною колоніального спадку Франції?
Ще у 20-ті роки художній критик Фелікс Фенеон вимагав експонувати первісне мистецтво у залах Лувра. Наприкінці 70-х років знаменитий торговець “примітивом” Шарль Раттон пропонував заповісти свою величезну колекцію паризькому музею. Музей відмовився – і колекція розпорошилася по різних власниках. В 80-х роках Жак Кершаш, колишній торговець творами мистецтва, колекціонер, чудовий знавець мистецтва, повернувся до цієї теми у засобах масової інформації. Його кампанія у пресі викликала лише одну реакцію – всі знизали плечима. Проте доля йому посміхнулася, і саме він відбирав експонати для нового павільйону Лувра.
Аргументи, які висував Лувр, досить дивні. Спочатку музей не приймав колекцію будь-якої неєвропейської цивілізації: так, шедеври азіатського мистецтва в результаті осіли в музеї Guimet. Крім того, держава викладає кругленьку суму на будівництво спеціального музею на набережній Бранлі, де мають розміститися твори первісних цивілізацій. Чому такий великий музей має позбутися цих шедеврів? Він аргументує це полемікою, розвинутою етнологами щодо того, що ці твори є продуктом матеріальної культури, і тому вона не може сприйматися без контексту, як будь-який твір мистецтва, продукт духовної культури. Тобто, далі за логікою, це не твори мистецтва, а лише носії вірувань та звичаїв, і тому вони мають зберігатися в Музеї натуральної історії.
“Антипримітивісти” роздмухали великий вогонь, і в одній із телепрограм прозвучало, що скульптури Ам’єнського собору завжди будуть гарнішими, ніж негритянська пластика. А як же тоді бути з такими творами, як “Чорний квадрат” Малевича, пластика Мура чи кераміка Пікассо? Принаймні Лувр здався – і відкрив двері для шанувальників “примітивних” культур, з яких так багато взяло мистецтво освіченого ХХ століття. Поки триває виставка, декому доведеться скласти зброю. Чи надовго?
|
|
