Відвідайте Болонью
МІСТО КУЛЬТУРИ
Ми продовжуємо обіцяну розповідь про міста, які Рада міністрів культури ЄС визначила на 2000 рік столицями культури. “Поступ” уже розповідав про Гельсінкі, Авіньйон та Краків. Сьогодні за культуру “відповідає” Болонья.
Це місто на півночі Італії належить до найстарших і найвагоміших для економічного і духовного життя країни.
Під час відвідин цього міста турист не один раз почує з уст місцевих жителів обережно сформульоване побажання про те, що чужинцям, які їдуть із Венеції, бажано прямувати просто до Флоренції і залишити Болонью ліворуч від свого шляху. Донедавна більшість відвідувачів так і робила. Позначка “Болонья” на дорожньому показнику була для більшості туристів лише знаком того, що до Флоренції вже недалеко. Але той, хто вирішить, що болонці виявляють до чужинців недостатньо поваги, той помиляється. У такий спосіб тут демонструють самоповагу і впевненість у собі. Але це не заважає. Навпаки, гості почувають себе вільними у тому, що стосується їхніх вражень.
Про самоповагу мешканців Болоньї свідчать і дві величезні башти у центрі середньовічного міста – лише дві зі 100, які колись формували силует середньовічного міста. Від моменту їх будівництва і дотепер ці башти ніколи не мали якоїсь практичної функції і покликані були лише свідчити про могутність патриціанських сімей, які їх вибудували. Меншу із них, башту Гарізенду, можна відвідати, щоправда, для цього доведеться подолати 498 сходинок. Це майже альпіністське сходження не робитиме з власної волі жоден болонець, бо, піднявшись нагору, ви не побачите нічого, крім японських туристів, які фотографують один одного, і тісно розташованих дахів будинків, серед яких важко вирізнити окремі архітектурні пам’ятки.
Зате відразу ж помітно специфіку середньовічного міста, мешканці якого у невпинному прагненні здобувати їжу і мати вигоду від всього використовували кожен шматочок площі, все перебудовували й утилізували. Це перше враження від вигляду згори підтверджується, щойно ви опиняєтеся внизу, перед базилікою Святого Петронія, патрона Болоньї. Ця готична будова виглядає, немов рідкісний середньовічний гермафродит, із мармуровим фасадом у біло-червоних фарбах міста, який був зведений тільки до висоти величних порталів. А над ним піднімається масивна цегляна конструкція даху на міцних стінах. Історія розповідає, що архітектор цієї будівлі помер під час роботи, а закінчити втілення його планів так ніхто і не зміг, тож вона залишилася недобудованою. Але можливо, що у болонців скупість перемогла набожність, і в цьому причина недобудованої церкви, яка почала будуватися у 1390 році на громадські гроші.
Недобудований фасад базиліки Святого Петронія – мимоволі іронічний щодо Palazzo di Re Enzo, перебудову якого мали давно закінчити ще після того, як 5 років тому стало відомо про оголошення Болоньї “містом європейської культури 2000”. Але, очевидно, тут усе потребує часу.
Отже, до визначних місць Болоньї. А їх тут чимало. Самі лише будівлі
університету, одного з найстарших у Європі. Вже тільки задля них варто сюди приїхати. Далі – анатомічний театр, у якому можна поспостерігати за розтином трупа, що відбувається на мармуровому столі. А над кафедрою професора анатомії розташований балдахін, який підтримують дві витесані з дерева оголені анатомічні моделі чоловічої статі, з яких стягнуто шкіру, щоб продемонструвати роботу м’язів.
Той, хто під час відвідин анатомічного театру виявив у себе зацікавлення такими подробицями людського існування, може отримати повне задоволення у славнозвісних анатомічних збірках університетських музеїв. Тут можна детально роздивитися всі внутрішні органи людини, а також ембріони на всіх стадіях розвитку у материнському тілі.
А той, кому забагато патології аж у таких кількостях, може відвідати академію мистецтв Болоньї, яка й сьогодні є найкращим зібранням творів мистецтва в Італії.
Недалеко від академії мистецтв розміщена Національна пінакотека – галерея із зібранням творів церковного живопису, які були вилучені із церков під час окупації Італії французами у кінці XVIII ст. Це зібрання стало одним із аргументів на користь визнання Болоньї “містом мистецтв”.
Підтвердженням цього титулу є й відкрита у 1975 році галерея модерного мистецтва, у якій експонуються твори сучасних італійських художників. Єдине, що дезорієнтує туриста у цій галереї, – це її розташування поза межами історичного центру міста. Директор цього музею перебуває в опозиції до офіційного напрямку мистецтва, фаворизованого місцевою владою. Можливо, через це в музею не знайшлося місця для виставкових залів галереї.
Те, що Болонью було обрано “містом європейської культури 2000”, швидше за все, ніяк не вплине на життя цього міста. Спокійне, незворушне і ситне, як “спагеті по-болонськи” – улюблена страва багатьох європейців. І не лише їх.
Н. С.
|
|
