Нацбанк під слідством
ДИСКРЕДИТАЦІЯ
Юрій ВОВКІВ
Закінчення. Початок – стор. 1
У “справі банкірів” згадується два епізоди, а саму справу відкрито, “враховуючи той факт, що в матеріалах тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України міститься достатньо даних про зловживання службовим становищем посадовими особами Національного банку України”. Слідство, за словами прокурора, триватиме “згідно з законом – щонайменше 2 місяці”. Коментар прем’єра був коротким: “Мене дивує тільки те, чому так пізно розпочали. Я так думаю, що місяці два-три тому справа була б гучнішою і внесла б більше деструктивності. Це виключно політична дія, яка має на меті зробити черговий подарунок для України в той час, коли ми стоїмо на межі підписання угоди з МВФ, Світовим банком і Європейським союзом. Україні, на думку цих сил, потрібна криза, тому що криза – це форма утримання політичної влади. Це чудовий інструмент”.
Ретельні журналісти, на основі аналізу різноманітних висловлювань посадовців та публікацій в українській і світовій пресі вирахували: одним із головних підозрюваних, очевидно, є директор департаменту валютних операцій НБУ Володимир Бондар, а згадуються, зокрема, надання 15 млн. доларів харківському КБ “Реал-банк” через швейцарський банк Credit Suisse First Boston (які досі не повернені), а також кредит у 175 млн. німецьких марок, наданих через той самий швейцарський банк Комбанку “Україна”.
Про особу Бондаря згадав особисто Віктор Ющенко, коментуючи в березні газеті “Факти” публікації в західній пресі щодо зловживань НБУ: “Такі операції (щодо розміщення валютних резервів – В.Ю.) департамент, яким керував Бондар, Нацбанк проводить щоденно в оперативному режимі”. Прем’єр також зазначив, що ані він, ані його тодішній заступник Стельмах не візували жодну з цих операцій.
Стосовно ж самих операцій, то всі працівники НБУ, починаючи з тодішнього глави і закінчуючи офірним Бондарем, заявляли про їх легальність і навіть потрібність. А от депутатській слідчій комісії Суслова не сподобалося те, що в окремих випадках, розміщуючи валютні кошти з резервів на іноземних депозитах, Нацбанк укладав фідуціарні угоди (стосовно управління депозитами). За цими угодами іноземний банк зобов’язувався надати кредит або розмістити ці кошти в українському банку, вказаному НБУ. Саме так і сталося з харківським “Реал-банком”, який, щоправда, кредиту не повернув. Комісія встановила і використання кошти валютних резервів для компенсації втрат Українського фонду “Взаємопорозуміння і примирення” (компенсації остарбайтерам) шляхом надання Комбанку “Україна” кредиту на 175 млн. марок за фідуціарним контрактом. “Ці гроші просто щезли, але були компенсовані за рахунок операцій із резервами НБУ. По цій справі прокуратура вже давно повинна була відкрити слідство”, – зазначив Суслов.
Наразі ж Суслов заперечує свою причетність до відкриття справи, хоча й наполягає на тому, що правоохоронцям є чим цікавитися в роботі НБУ.
В усій цій справі насторожує кілька моментів. По-перше, висновки комісії Суслова були оприлюднені на закритих засіданнях парламенту понад рік тому, і тоді жодним чином не вплинули на кадровий склад НБУ. Широкому загалові вони стали доступні після пам’ятних публікацій у “Файненшнл Таймс”. По-друге, “загострення” довкола Нацбанку випливають саме напередодні чергового зближення уряду з МВФ стосовно продовження кредитування України. По-третє, як слушно зауважив нардеп Олександр Ємець, справу провадить не Генеральна прокуратура, а прокурор Києва (щоправда, за її поданням). А міський чи районний прокурор навряд чи наважився б на таку справу без відповідного замовлення.
|
|
