BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX червня 2000 року |

Ідеальний депутат - політик і фахівець

Антоніна Федорівна Колодій. Народилася 14 січня 1943 року в с. Борківка Менського району Чернігівської області в селянській сім’ї. У 1961-63 рр. працювала вчителькою виробничого навчання в середній школі. У 1968 році після закінчення університету отримала диплом про вищу освіту за спеціальністю: історик, викладач історії та суспільствознавства. Кандидатську дисертацію захистила у 1972 році, дослідивши аграрну політику уряду США під час економічної кризи 30-х років. Докторську дисертацію захистила у червні 1992 року – з проблем теорії соціальної справедливості та її практичного застосування в умовах різних суспільних систем. З 1971 року і дотепер працює в Державному університеті “Львівська політехніка”, де пройшла всі щаблі викладацької кар’єри від асистента до професора. Антоніна Колодій є членом жіночої організації “Взаємодія” та партії “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”. Балотується у народні депутати по Галицькому в/о №115 м. Львова. Одружена, має двох синів і доньку. Усі троє отримали вищу освіту. Сини Ярослав та Юрій – економісти, донька Мар’яна – математик.

– Пані Антоніно, зважитися балотуватись до Верховної Ради – рішення непросте, а надто для жінки, і доказом цьому є хоча б той факт, що серед 30 львівських кандидатів ви одна. Як ви чуєтеся в такій ситуації?

– Ситуація і справді не надто комфортна, але я її передбачила. Жінка я відважна, і навіть за своєю професією маю спрямування теж не типово жіноче. Фактично усе своє свідоме життя я займаюся політикою, і люди, котрі мене слухають, часами дивуються, що жінка хоче так глибоко занурюватися у політичний процес, не має щодо нього жодних ілюзій, висловлюється тверезо й інколи навіть занадто різко. Однак цікавитися політикою і зробити крок у політику практичну – це дещо різні речі. Близько 3-х років тому, починаючи співпрацювати з громадською жіночою організацією “Взаємодія”, я й гадки не мала, що можу стати політиком – я лише хотіла допомагати своїми знаннями іншим жінкам, які вирішили більш глибоко реалізовувати себе в суспільстві. Бо загалом я вважаю, що жінки ще не зайняли належного місця на тих рівнях, на яких приймаються суспільно важливі рішення. Жінки у нас відіграють дуже важливу роль в освіті, культурі, медицині. Вони є високоосвічені, відповідальні. І дуже дивно, що у вищих щаблях державної драбини жінок так мало. У парламенті їх лише 8%.

– Отож, як сталося, що ви зважилися кандидувати?

– Відомо, що жінка приймає рішення лише після того, як отримає пропозицію. Я мала дві пропозиції одночасно – від “Взаємодії”, про яку вже розповідала, і від партії “Батьківщина”. При тому до мене звернулася народний депутат Зореслава Ромовська, яка сама успішно працює у парламенті і яка вважає, що з депутатськими обов’язками дам собі раду і я. Вона зуміла мене переконати, що у Верховній Раді зараз потрібні саме такі люди – фахівці, які тямлять у політичному процесі, розуміють потреби сьогодення і вміють принципово відстоювати свою позицію. Отже, зваживши на усі “за” і “проти” і порадившись із сім’єю, яка одностайно схвалила мій вибір, я погодилася.

– Що ж, ваша мета зрозуміла – ви йдете у Верховну Раду не як політик, а як фахівець, здатний докластися до грамотної законотворчості...

– Це не зовсім так. Парламент, усе-таки, – сфера діяльності політиків, хоча, звичайно, в ідеалі кожен такий політик мусить бути й фахівцем якоїсь галузі. Для мене такою галуззю є соціальна політика, яку я вивчала від 1968 року і дотепер на досвіді різних країн. Маю велику налаштованість на те, що саме цю сферу треба серйозно поправляти в нашій країні, бо з бідними людьми процвітаючої країни не збудуєш. І національна ідея не запрацює, якщо у нас буде життя на такому низькому рівні. Більшість наших громадян займаються виключно проблемою виживання і через те не здатні думати ні про культуру, ні про національну ідею. Отож, я обрала собі комітет соціальної політики. Мене також надзвичайно турбують і цікавлять усі питання, що стосуються реформування політичної системи, бо це теж сфера моїх професійних інтересів.

– Себто ви зрозуміли, що є потрібною для парламенту. Однак для мешканців Галицького округу важливо те, що ви зможете запропонувати їм особисто. Зрештою, обіцянки виборцям – це добра традиція, якої не відцурався ще жоден кандидат...

– В окрузі, так само, як у Львові, існує стільки проблем, що на їх розв’язання вистачило б роботи не одному депутату. Я можу обіцяти виборцям, що буду ставитися до їхніх проблем із найбільшою увагою і докладу всіх моїх сил задля покращення роботи транспорту, водопостачання, припинення руйнування спортивних майданчиків, закриття садочків. Конче необхідно сприяти розвитку бібліотек, спортивних і музичних шкіл – усього того, до чого ми звикли і що ми зараз втратили, через що наші діти опинилися на вулиці. Діти потребують сьогодні розвитку їхніх талантів, і я маю намір спрямувати на це свої зусилля.

– Але ви говорите про речі, які вирішуються владою місцевого рівня...

– Співпраця з львівською владою – справді важливий аспект роботи депутата. Але є й інша причина – у парламенті немає львівського лобі. Наші депутати розбрелися і займаються своїми партійними справами, кожен доводить, що він кращий патріот, хоче сказати, що він найбільше зацікавлений, щоб працювала українська національна ідея. Але об’єднатися і лобіювати інтереси Львова так, як це роблять депутати від інших регіонів, їм не вдалося. І економіка наша не занепадає, і наші інтереси не захищені.

– Потреба створення львівського лобі виникла не вчора. Невже ви сподіваєтеся консолідувати тих людей самою своєю з’явою у парламенті?

– Я не перебільшую своїх можливостей, але думаю, що людина, яка однаково ставиться і до Руху, і до “Батьківщини”, і до будь-якої іншої партії, шляхом так званої “човникової” дипломатії може сприяти їх об’єднанню при вирішенні нагальних проблем. Зараз партії практично розпалися, вони такі дрібні, такі незначні, що сили собою ніякої не представляють. На мій погляд, їм треба було б стати на позиції проблемної політики: є якась проблема – чи це енергетика, чи це сільське господарство, чи це проблема бідності – вони повинні об’єднатися і вирішити її спільно.
Розмовляла Тетяна НАГОРНА

POSTUP - ПОСТУП
№102 (546), 15
червня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Нацбанк під слідством
·За окупацію треба платити
·Арешт Гусинського як предвісник репресій

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·КІЛЬКА СЛІВ
·Омельченко покаже "кузькіну мать"
·"Загадки міста Лева" загубили переможця
·Кримінальна відповідальність за борги

НАША СТОЛИЦЯ
·Кандидати економлять на зарплаті
·Ідеальний депутат - політик і фахівець
·АРХІВАРІУС
·Право вибору
·В пошуках офірного цапа

ПОСТУП З КРАЮ
·Лазаренко відкидає звинувачення
·Литвин зазіхає на славу Табачника
·Нацбанк під слідством
·...І 40 українських мільйонерів
·АН "пролетів"
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Кім з Кімом мусили домовитись
·Кашмірське зізнання екс-прем"єра
·Замах на Папу пробачено
·За окупацію треба платити
·Черговий поступ у справі компенсацій

РЕВЮ В ПОСТУПІ
·РЕВЮ
·ЗЛОЧИН І КАРА

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Хліба вистачить усім
·Де бідному українцеві працювати?
·Iridium знову стає популярним
·СВІТ

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·Юзьо ОБСЕРВАТОР

НОСТАЛЬГІЯ
·Їжак

СПОРТ-ПОСТУП
·Футболісти - про Euro-2000
·Хто сказав, що словенці - лижники?
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Карембе між Стразом і стресом
·ГОРОСКОП