BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX червня 2000 року |

Їжак

МАЙКЛ

Спочатку не було чути нічого, навіть якогось там шурхоту. Тільки кроки. Власні кроки. Але він рухався не те що швидко – вперто, і я – я почув. Потім побачив. Падало місячне світло, і було добре видно його контур. Їжак перетинав стежку в місці, де ще десять років тому не було навіть бактерій. Вакуумна гігієна. Правила безпеки. Технологічна чистота. Скільки всього було напхано на цьому кавалку землі, через який проходив цей маленький живий клубок. Густа трава давала йому порятунок. Поряд пробігали справжні зайці, в небі пролітали справжні кажани. Земля ожила, відродилася. Трава, дерева, квіти, знову зайняли своє місце під сонцем, і сонце віддячило їм за це своїм теплом. А люди? Люди, які працювали на цих руїнах, що колись були заводом, перетворились на рабів обставин. Майже ніхто не знайшов постійної роботи.
Вони і досі шукають, і досі ходять з одного місця на інше. Завжди в тонусі, у формі, з надією і без неї, що завтра буде новий день. Їхні діти вже закінчили школу. Вони так і не знали, що тут був завод і що його вже ніколи не буде в такому вигляді. Його вже неможливо відреставрувати. Та заводи й не реставрують, відновлюють тільки монументи.

Тут, де наклав купу якийсь приблудний пес, була прохідна. Велика така, зі скляними кабінами. За склом – службовці у досить дурнуватій уніформі: ніби й не вояки, і не залізничники. Запізнення на одну хвилину (треба було бути строго на вісім п’ятнадцять) коштувало десять відсотків “прогресу”, тобто премії. Коли підходила година ікс, на прохідній починався рух. Люди буквально пробігали. Виривали останню хвилину з рук охорони. На стежці, протоптаній бичами і засипаній битим шклом та пластиковими горнятами, колись стояв укопаний і вбетонований у землю щит – графік робіт заводу. Залишки цегляної стіни – цех, де працювало дві тисячі чоловік. Чисте небо над головою замість жовтої хмари газу.

Завод працював на оборонну промисловість і тому впав жертвою миру. Більшість роботяг залишилися безробітними. Кращі інженери і наладчики електронної апаратури продовжують із незрозумілим ентузіазмом ліпити на стовпах приватні оголошення “Ремонтую телевізори та іншу радіотехніку”. Майстер цеху, куди ми ходили розводити спирт і знайомитися з красивими жінками, помер від алкоголізму три роки тому – так і не зміг перебороти в собі потяг до “пального”. Хороший був дядько – часто нам наливав, не ганяв без потреби молодих. Най ангели йому там наливають. Головний технолог пив не менше, але все-таки вижив і, більше того, зараз процвітає. У нього свій кіоск на базарі. Він смажить чебуреки і готує свої неповторні чанахи та чехомбілі. Причину свого здоров’я він пояснює просто: “Старий, я перейшов на вино. Спирт сушить”. Головний інженер емігрував у Канаду – в його жінки там виявились досить заможні родичі. Кажуть, він у свої сорок три пішов на курси – і тепер сповнений надій. Сім’ю утримує дружина, вона шиє день і ніч. Дочка дійшла до середини школи. Вільно, на відміну від батьків, володіє англійською.

У їдальні, де ми купували комплексний обід за сорок копійок, тепер росте велика верба. Ми купували шклянку безподобної густої сметани, налисники і три відбивні всього за один дерев’яний. Потім виходили за прохідну, і хто мав здоров’я, ще перся на пиво в забігайлівку через вулицю. Пиво було жахливе, але до нього давали запашні чебуреки, зупу з флячків і досить пристойну солянку. В кого елементарно “горіли труби”, брав пиво і плавлені сирочки. Останній раз ми потрапили туди з керівником відділу збуту. Пиво є пиво – подумали ми і помилились. Смак відповідав назві: гіркий. Депресія. За неприбраними столами і стійками сиділи, стояли, лежали неправдоподібно пригнічені життям і випивкою чоловіки та жінки, доля яких, очевидно, не склалась. Або вони пішли невірною дорогою. Важко було сказати, що вони багато говорили. У повітрі стояв у чомусь оригінальний і неймовірно сильний чад від чебуреків, чанахів, риби, солянки, немитих тіл. Дим від курива валив через двері. Печаль.

Утім, мешканці сусідніх кварталів, заселених переважно працівниками заводу, мають ефемерну надію, що прийде час – і завод відбудують, і все буде як колись. При повній зайнятості. Вони все продовжують ходити в магазин, де зустрічають собі подібних колишніх роботяг і чують ті самі історії: ніби директор не сидить за ґратами, і ніби він на волі, і ніби він візьме кредит, і ніби (ця історія стає все популярнішою) “нас куплять корейці і ми будемо робити кінескопи”. Людям треба у щось вірити. Ну не можуть вони не вірити. Це краще, ніж уперто день в день шукати роботи і думати про завтра, як про майбутню катастрофу. Це краще, навіть якщо тобі нічого не залишилось, аніж продавати соняшникове насіння, сидячи на перевернутому ящику. Хто ще зберіг у собі кілограми здоров’я і бажання виконувати тупу монотонну роботу, наймається на збір урожаю в Польщі. Вишні, трускавки і навіть бульба. Це, напевно, єдиний реальний дохід їхніх сімей. Звичка планувати щось наперед зникла. Ніхто вже не видає двічі на місяць аванс і зарплату. Молоді вже навіть не розуміють значення цього терміну – аванс. Старші пам’ятають і часто, зібравшись біля магазину, згадують старий рівень цін. Пам’ять стерла поняття кілометрових черг за банальним маслом, майонезом чи синіми бройлерними курми. Вони забули. Старість.

Тепер тут море шурхоту. Вперто і наполегливо їжак перетинає стежку в місці, де ще десять років тому не було навіть бактерій. Вакуумна гігієна. Правила безпеки. Технологічна чистота. Густа трава дає притулок мільйонам живих організмів. Це їх порятунок. Десь поряд водяться справжні зайці, в небі пролітають справжні кажани. Земля ожила, відродилася земля. Трава, дерева, квіти знову зайняли своє місце під сонцем, і сонце віддячило їм за це своїм теплом.

POSTUP - ПОСТУП
№102 (546), 15
червня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Нацбанк під слідством
·За окупацію треба платити
·Арешт Гусинського як предвісник репресій

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·КІЛЬКА СЛІВ
·Омельченко покаже "кузькіну мать"
·"Загадки міста Лева" загубили переможця
·Кримінальна відповідальність за борги

НАША СТОЛИЦЯ
·Кандидати економлять на зарплаті
·Ідеальний депутат - політик і фахівець
·АРХІВАРІУС
·Право вибору
·В пошуках офірного цапа

ПОСТУП З КРАЮ
·Лазаренко відкидає звинувачення
·Литвин зазіхає на славу Табачника
·Нацбанк під слідством
·...І 40 українських мільйонерів
·АН "пролетів"
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Кім з Кімом мусили домовитись
·Кашмірське зізнання екс-прем"єра
·Замах на Папу пробачено
·За окупацію треба платити
·Черговий поступ у справі компенсацій

РЕВЮ В ПОСТУПІ
·РЕВЮ
·ЗЛОЧИН І КАРА

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Хліба вистачить усім
·Де бідному українцеві працювати?
·Iridium знову стає популярним
·СВІТ

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·Юзьо ОБСЕРВАТОР

НОСТАЛЬГІЯ
·Їжак

СПОРТ-ПОСТУП
·Футболісти - про Euro-2000
·Хто сказав, що словенці - лижники?
·СПОРТ-БЛІЦ

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Карембе між Стразом і стресом
·ГОРОСКОП