BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 13 червня 2000 року |

Страшна помста Мирослава Скорика - гімн із поросячим хвостиком

НЕСПОДІВАНКА

Марта ГАРТЕН

Кожен, кому вдаcться поспілкуватися з головою Львівської організації Спілки композиторів України Мирославом Скориком у рідному місті, може вважати, що йому пощастило. Адже, лишаючись навдивовижу активним учасником нашого культурного життя (і як це професорові вдавалося – він і сам, либонь, не може пояснити), останнім часом композитор, бувало, надовго покидав Львів. Причиною тому – участь у різних вітчизняних і закордонних музичних фестивалях, поїздки на запрошення, та головне – тривалі творчі відрядження до облюбованого ним Австралійського континенту. Там, серед екзотичного оточення, Мирослав Скорик (очевидно, маючи можливість ходити догори ногами) відчуває найбільше натхнення. Там найліпше працюється йому над написанням нових творів, прем’єрного виконання яких з нетерпінням очікує публіка насамперед на Батьківщині.

І жодного разу Мирослав Скорик не лишив це очікування без належної сатисфакції. Що б не привозив він із цих творчих відряджень – чи то сакральну музику, чи розважальну, а то й навіть твори великих форм, як от останній фортепіанний концерт – усе це не залишалося непоміченим. Кожного разу виконання якоїсь зі Скорикових новинок ставало непересічною – а головне радісною! – подією сучасного музичного процесу.

Щоправда, деякі, без перебільшення, “хіти” маестро попервах неабияк шокували публіку (варто пригадати враження галицької інтелігенції від того ж фортепіанного концерту, певні асоціативні образи якого дехто розцінив як ляпас рідній традиції), але буквально за якийсь куценький відтинок часу ставало зрозумілим, що за цими скандальними творами Мирослава Скорика прозирала інша традиція сучасної культури, традиція останнього з великих стилів, якому багато хто парадоксально відмовляє у питомих стильових ознаках. Ті опуси народного артиста України, який відзначив ними своє повне творчої потенції шістдесятиліття, свідчили про їхнього автора як про постмодерніста. І не було на то жодної ради...

Чи варто й казати, що в деяких академічних колах (до слова, не тільки музичних) ще й досі вживають термін “постмодернізм” як лайку. У даному випадку в нетолеруванні різноманітних
“-ізмів”, певно, маємо продовження суспільної традиції, сформованої тоталітарною ідеологією. Отож, наелектризована атмосфера скандальності супроводжувала доскіпливе вслухання у навіть такі далекі від суєтного сприйняття твори Скорика, як “Заупокійна”. Чого боялися (чи прагнули) в них почути? Усім зрозумілої компіляційної кон’юнктури – чи вирозуміло незбагненної інтелектуальності? Хоча можна припустити, що й очищення. Того катарсичного стану, під час якого нема місця таким думкам, як, на чиє замовлення і головне – за яку винагороду береться сучасний композитор за псалми...

Але Скорик не був би Скориком, коли б із вправністю еквілібриста не вмів балансувати поміж високим і низьким, академічним і естрадним, сакральним і профанним, серйозним і жартівливим. Переважно саме це й називають широкою палітрою виражальних засобів. Не бажаючи себе зумисне обмежувати ані жанровими, ані стильовими рамками, маестро компонує те, що не долає високих порогів сприйняття і має всі шанси на широку популярність. Із любові імпровізувати приживилася у творчості Скорика така прищепа, як несподіванка – драматургічна засада побудови не тільки багатої на переміну ритмів мелодії, а й тем, які окреслюють панорамні плани. Скорикове мистецтво монтувати за колажним принципом п’єси увінчується легким “мазком” генія – завжди очікуваний, але кожного разу знову несподіваний заключний акцент. Іноді саме він і спричиняє найефектніше враження.

Не став винятком із цього правила й твір, який в афіші суботнього концерту у великому залі ВДМІ ім. М. Лисенка був анонсований як прем’єрне виконання в Україні, що давало підставу здогадуватися про те, що світова прем’єра вже відбулася деінде. Напевно, на якомусь фестивалі, на замовлення якого, власне, й було написане це чудове музичне полотно (та про це ведуча вечора не обмовилася). До речі, асоціативне порівняння Скорикового “Дніпра” із живописом не випадкове. Музичними засобами композитор відтворив величні картини природи подніпровських краєвидів у різні пори доби. Образ величної ріки, яка воістину уособлює національний образ світу автохтонних українців, постав із повісті “Страшна помста” нашого великого земляка Миколи Гоголя. Із того знаного усім зі школи чарівного уривка “Чудовий Дніпро за тихої погоди, коли...”, що його виспівала Анна Ковалко. Композитору вдалося розкрити поезію найвищої естетичної проби, тамовану не тільки у цій прозі, а й загалом у ладі української мови.
Сопрано Анни Ковалко (перед “Дніпром” вона виконала нещодавно написаний Скориком “Псалом № 50” та його давніші твори – три пісні на слова Т.Шевченка і три обробки весільних пісень), на відміну від того рідкісного птаха, якому не здолати й половини Дніпра завширшки, могло долетіти навіть за середину перехлюпу повноводних фортепіанних хвиль, які збурював сам Маестро. Голос і акомпанемент піднімалися від донних прохолод до ряхтливо-блискучої поверхні, здіймалися над кручами і дібровами, линули до високості поєднання золота і голубіні (завдяки символічній конотації цей момент і справді звучав як найурочистіший гімн!), а потім до містичних глибин кришталевого зводу нічного неба, огорненого пишною ризою Бога, з якої нечутно струшуються чисті алмази зірок. Та раптом, по хвилі блаженного екстазу і паузи затишшя, перехоплювало подих від рвучких повівів вітру, що віщували сильну бурю на Дніпрі. Але “величний Дніпро і в негоду...”. Мальовничо грізна його міць, як і незламна сила національної душі... Та коли після слів останнього порівняння “побивається, як стара козацька мати, виряджаючи сина...”, що бальзамом вилися дорешти на розчулені вуха патетичних українців, раптом звучать кілька додаткових акордів, котрі обрамляють твір, у публіки може настати легке сторопіння. Оговтавшись по якійсь хвилі, вона буде здатна на найбурхливіше висловлення своїх емоцій оплесками і дружними вигуками “браво” (бо твір направду не може бути сприйнятий інакше ніж прихильно!), але остання фраза довго ще мулятиме якоюсь чужорідністю і своїм майже скандальним ефектом...
О, цей маленький завиток надміру барокового в українській ментальності! О, цей поросячий хвостик чудної переміни у дусі “Вечорів поблизу Диканьки” чи та кіска Моцарта, яка наснилася персонажу Гессевого “Степового вовка”. Сміх ексцентричного небожителя. Сміх крізь сльози Гоголя-Яновського. Усміх самого маестро Скорика – цього Гершвіна української музики. Браво, маестро! Цим завершенням ви показали, що ваш “Дніпро” тою ж мірою серйозний, якою й іронічний. Натуралізм його зображень визбавлений народницького пафосу, а душевне хвилювання – зовнішнього святенництва. Постмодерн, хай йому грець. Він не дає забронзовіти, опошлити канонізацією. Ефект грозового розряду, після якого легко, аж до запамороки, дихається озоном чистої культури.
А у другому відділі коцерту була змога простежити генезу такого несподіваного стилістичного прийому. Мирослав Скорик виконував власні джазові п’єси, імпровізував та акомпанував на фортепіано Анні Ковалко, яка співала твори американських композиторів XX ст. І оскільки мистецтво музичного супроводу вимагає суто специфічних критеріїв оцінки, то в даному випадку коректніше було б говорити про двох солістів: визнаного маестро і юної вокалістки, яка безперечно успішно робить самостійні кроки у професійному зростанні.
Анна Ковалко тримається на сцені з вишуканою грацією. Ії рухи не сковані, але й не вульгарно метушкі. Вона по-шляхетному стримана, по-жіночому приваблива у переміні убрань. Уміє створити особливу атмосферу камерного спілкування, якому притаманна безпосередність. Її романси і регтайми хочеться слухати ще і ще, бо Анна вміє подивувати нюансами голосових модуляцій. Тому й не дивно, що зал бурхливими оплесками просто не випускав їх зі сцени й вимагав виконання на “біс”. І у відповідь вдячній аудиторії Мирослав Скорик та Анна Ковалко виконали літній “пшебуй” всіх часів і народів – Summer time...

Summer time...Червневе літепло із запаморочливо солодким запахом липи впливало до задушливого концертного залу, у якому, незважаючи на нещадну сонячну зливу, що від неї не прихищали навіть фіранки, яскраво світилися всі бра – може, випрацювали вділений ліміт електроенергії, щоб і наступного року був він не меншим, а може, просто в такий своєрідний спосіб створювали святковий настрій. І все було б святом (повний аншлаг у залі також свідчив про нього), коли б не анекдотично претензійний конферанс. Скидалося, що ведуча, ламаючи язика на англійській вимові і завиваючи сумнівного гатунку поезію, вправляється не в лекторській майстерності, а в її пародіюванні. У кожному разі, студенти не могли натішитися тим конферансом і плескали крізь сміх і сльози незгірш, аніж вокалістці і піаністу. А мо’, і в цьому був якийсь шарм постмодерну?

POSTUP - ПОСТУП
№101 (545),
13 червня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Українсько-польські проблеми - одним махом
·Енергетична криза. Що нового?
·Розшифровано генетичний код?
·Десятиріччя нової української націонал-демократії
·Українізація по-українськи
·Росіянин - чеченський камікадзе

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·КІЛЬКА СЛІВ
·Демаркацію кордону
·Вибухова лихоманка
·Енергетична криза. Що нового?
·Українсько-польські проблеми - одним махом
·На Личакові все спокійно
·Матерія безкінечна...

НАША СТОЛИЦЯ
·Пасажиром дорожче, ніж вантажем
·Сумна хроніка вихідних
·Ігор Осташ: Чи матиме слово народний депутат Чорновіл?
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·Українізація по-українськи
·Десятиріччя нової української націонал-демократії
·Міненерго позбавило струму військово-повітряні сили
·Уряд має регламент
·Ядерні порахунки

ПОСТУП У СВІТ
·Рушійна сила Європи
·Чому зволікає Пхеньян?
·Республіка спадкового президентства
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Найфтопродукти подорожчають
·ОПЕК уже не в стані контролювати ціни
·NTT позбавлять державних пут
·СВІТ

ФУТБОЛЬНИЙ ПОСТУП
·А судді хто?
·Чемпіонат Європи у європейській пресі

СПОРТ-ПОСТУП
·Збірна України їде на Чемпіонат світу!
·П"єрс і Куертен - найкращі на "Ролан Гаррос"
·Останній Кубок Стенлі ХХ століття
·СПОРТ-БЛІЦ
·Каспарова викликав на матч... Стінг
·Андрій Волокітін виконав норму гросмейстера!

ПОДІЇ ТИЖНЯ
·РЕВЮ
·РЕЙТИНГ ВПЛИВОВОСТІ

ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ПОСТУП
·Темрява вулиць породжує злочинців

ОСВІТА У ПОСТУПІ
·Історія вуличного ліхтаря
·ЛІМ готує нове покоління лідерів

АРТ-ПОСТУП
·Батик-шоу від Оленки Куб"як: Для гарної тканини і модельєри зайві
·Страшна помста Мирослава Скорика - гімн із поросячим хвостиком

ІНТЕРВ"Ю У ПОСТУПІ
·Той, хто завжди в епіцентрі

ПРОДОВЖЕННЯ ПОСТУПУ
·Анатомія злочину Ментена

КНАЙПИ У ПОСТУПІ
·Львівські шинки

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·МУЗИЧНІ НОВИНИ
·ГОРОСКОП