Чорно-білі світлини таємниць Японії
ВИСТАВКА
Роман ПАНЬКЕВИЧ
В Національному музеї у Львові посольство Японії в Україні відкрило виставку фотографа Кіджуро Яхагі “Таємнича Японія”. Як зазначив на вернісажі Тецуя Хонда, другий секретар посольства Японії: “Приємно, що в місті зростає інтерес до Японії, її народу та до японської культури (понад 100 осіб вивчають у Львові японську мову), тому місцем першої експозиції Львів обрали не випадково”. Організатори виставки сподіваються, що вона сприятиме зміцненню відносин і співробітництва з могутньою азійською державою, до якого тяжіє Україна.
До речі, не можна сказати що львів’яни не знаються на японській культурі. Та й загалом українці мають більше уявлення про Японію, аніж японці про Україну. Наприклад, у фонди Національного музею вперше твори японських графіків 18-19 століття потрапили завдяки митрополиту А.Шептицькому. Цікава колекція східних старожитностей є й у фондах Музею етнографії.
85 чорно-білих світлин демонструють різні куточки Японії, які є “дуже дорогими та рідними для кожного японця”. Фотохудожник Кіджуро Яхагі виступає свого роду сучасним літописцем життя японців. Його популярність серед співвітчизників легко пояснюється його ж словами: “Я переконався, що якщо навіть після багатьох років міріади сцен зливаються в нашій пам’яті в єдину заплутану картину, чомусь ми підсвідомо сприймаємо ту картину “природи”, яку бачимо в будь-який час. Я подумав: це не чужа країна, а, безперечно, Японія, яка постійно змінюється з шаленою швидкістю”.
Мандрівка Японією допомогла митцеві звернути увагу інших на менталітет свого народу. “Коли я бачив кам’яні сади, які ніби згущують реальну природу, я усвідомлював не тільки те, наскільки творчими є японці у сфері створення садів, а й як вони обожнюють природу”. Стикаючись із розмаїтими елементами символічної японської “природи” і бачачи, що вони завжди в русі, фотограф почав вірити, що йому вдасться показати ту японську “природу”, якої він раніше не був здатен помітити, чи, можливо, таку природу, яка раніше не показувала себе.
“Ті сцени “природи”, під враженням яких людина виростає, пам’ятають навіть тепер ті, що виїхали з рідних місць. А коли людина зустрічається з такою сценою, то в глибині її душі збуджується почуття ностальгії. Це можуть бути оточені горами поля, рибальські хатини в невеликій гавані, хати на схилах гір, що вже оголені...”
Завдяки виставці може скластися враження про японців як про глибоко релігійний народ. У них не можуть нівелюватися такі поняття: “святий”, “святість”. Символічний доказ цьому – пояснення зображеного на світлинах: “Священна солом’яна гірлянда храму Ідзумо Тайся”, що висить у храмі в префектурі Сімаче (одному з двох найбільших сінтоїтських храмів у Японії). За легендою вона символізує зміїне спарювання. Як би там не було, у цих грубезних солом’яних канатах відчувається якась внутрішня сила, яка оволодіває увагою відвідувачів храму і разом з піднесеною атмосферою священного храму викликає в людей почуття релігійного благоговіння.”
|
|
