Ізетбегович пішов у відставку
САРАЄВО
Денис МІНЧУК
Голова боснійського державного президіуму Алія Ізетбегович оголосив про свій відхід від політики. Не допрацювавши кількох місяців (каденція Ізетбеговича мала завершитись у середині жовтня), 75-річний керівник держави заявив, що залишатися біля керма йому не дозволяє вже слабка як на такий поважний вік фізична та духовна енергія.
Алія Ізетбегович був доволі незручною людиною для всіх режимів, через які пройшла післявоєнна Югославія. Як справжній боснієць, а відтак і мусульманин він брав активну участь у різноманітних ісламських рухах. Це не могло подобатися владі Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія, де панував комунізм. Тому вже 1946 року, незадовго після створення СФРЮ, він потрапив до в’язниці – за “панісламістську активність”. У 1983 році він знову опинився за ґратами – за свою “Ісламістську декларацію”, яка вийшла друком іще в 1970 році. Після передчасного звільнення Ізетбегович організував Партію демократичної дії, яка на перших вільних виборах у 1990 році стала провідною партією боснійців. І досі вона не втратила впливу, незважаючи на численні закиди в корупції.
Під час боснійської війни 1992-1996 років до Ізетбеговича прийшла міжнародна слава. Відразу ж після початку війни він знову опинився у в’язниці. Однак в’язні зчинили бунт, і, опинившись у такий спосіб на волі, Ізетбегович розпочав боротьбу проти сербських військ. Керовані ним загони мусульман-боснійців вели відчайдушну боротьбу проти місцевих сербів і хорватів. Значно сильніші мілітарно (до того ж, підтримувані з Белграда та Загреба) боснійські серби і хорвати тиснули на мусульманів із двох боків, намагаючись якомога більше території прибрати до своїх рук. Поділу Боснії завадила тільки Дейтонська мирна угода 1996 року. Та це лише на папері, а фактично поділ відбувся.
Після війни Ізетбегович очолив триголову державну президію Боснії та Герцоговини, до якої, крім нього як представника мусульман входять також по представнику від боснійських сербів і боснійських хорватів. Згодом через нову політичну лінію, яку він почав вести через небажання відбудовувати країну за підказками Заходу він потрапив у немилість із усіх боків. Загалом, це призвело до того, що останнім часом він у внутрішньополітичному житті опинився в цілковитій ізоляції, – все більша частина боснійського наслення прагне зміни поколінь у політиці, а відтак і переходу від патерналізму до плюралізму.
|
|
