BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX червня 2000 року |

Події тижня: факти, тенденції, коментарі

Шоу “Клінтон в Україні”

Основною темою минулого тижня була підготовка до вчорашнього візиту Клінтона в Україні. Американці підійшли до цієї події зі справжнім розмахом. Можливо, навіть дещо занадто. Інколи здавалося, що окремі атракційні акції, як от телеміст, відкриття спеціального веб-сайту, а також планований спіч на Михайлівській площі зовсім затьмарять серйозну частину візиту. Але позаяк сам візит відбувався власне вчора, то в нинішньому огляді ми не будемо торкатися принципових моментів, залишивши їх для наступнотижневого огляду.

Нові “старі” обличчя у таборі ворогів “принцеси”

Гамлетівське “бути чи не бути” стосовно перебування Юлії Тимошенко в уряді набуло минулого тижня нового звучання. Оскільки, “принцеса”, або, як назвало її “Зєркало нєдєлі”, “діва” таки не пішла на довибори, то стало зрозуміло, що вона має дуже серйозні наміри щодо живучості уряду, а відтак і своїх політичних перспектив. Зрештою, вона сама підтвердила цю гіпотезу в інтерв’ю радіо “Свобода”, чітко вказавши на своїх теперішніх опонентів (Суркіс, Медведчук, Григоришин) у зв’язку з діями в енергетичній сфері.

Лідер “Батьківщини” також висловила сподівання, що Президент, побачивши успіхи нового уряду в енергетичній галузі, нарешті зрозуміє, що не варто довіряти різним наклепам злих язиків стосовно неї та уряду Ющенка. А сподівання деяких сил на швидку відставку уряду, або хоча б віце-прем’єра з питань ПЕК, Юлія Тимошенко назвала рожевими (нереальними), принагідно додавши, що такого прем’єра, як Ющенко, з його турботою про державу і про загальне благо в Україні ще не було.

Але то є лише позиція самої “принцеси”. Опонуючі ж сили все-таки надії не втрачають. Як стало відомо, ще на початку 2000 року Президент України доручив секретарю РНБО Євгенові Марчуку дослідити вітчизняний енергетичний сектор і підготувати відповідні висновки. Марчук, у силу відомих причин, протягом певного часу не міг виконати доручення гаранта. Але зараз генерал знову у строю і минулого тижня записка таки була видана “на-гора”. У своєму документі Євген Кирилович (який, як стверджують деякі джерела, зараз відновив тісну співпрацю з Суркісом та Медведчуком, категорично і рішуче констатує, що енергогалузь знаходиться в небезпечно-критичній ситуації, а уряд, і зокрема Юлія Тимошенко, не в стані його стабілізувати (ця тема, до речі, була однією з основних у недільному “Епіцентрі” за участю Євгена Марчука). Президент наклав резолюцію, якою доручив Кабміну спільно з РНБО та профільними парламентськими комітетами провести засідання і вирішити, як діяти далі.
Кажуть, що таке засідання вже відбулося, але наразі жодних конкретних рішень не прийнято. Відтак, хоча хмари навколо Юлії Володимирівни стають дедалі густішими, проте це ще не кінець. Бо засідання такого роду, які, очевидно, відбуватимуться й надалі, наразі проходять за участю Кабміну, що є в основному протитимошенківським, антитимошенківською РНБО та різноплановою групою парламентаріїв, де, з одного боку, є і запеклі вороги “діви” (Суркіс, Медведчук та ін.), а з іншого – соратники і партнери – партія “Батькіщина” та комітет з ПЕК, який очолює один із лідерів, партнерської до “Батьківщини”, партії УНР Олекса Гудима.

Єдине, що можна стверджувати напевне, спокійного віце-прем’єрського життя “газовій принцесі” наразі сподіватися годі.

Павло Іванович “іде на дно”

Ще однією темою минулого тижня, яка поступово стає старою як світ, але яка безпосередньо і тісно пов’язана як з першою (візит американського президента в Україну), так і з другою (Юлія тимошенко), була “справа Лазаренка”. Після численних перенесень слухання справи Павла Івановича щодо надання йому політичного притулку або відмови в наданні, американські, а слідом за ними і українські мас-медіа зарясніли повідомленнями про нові деталі у справі українського екс-прем’єра. В четвер стало відомо, що американське федеральне Велике журі висунуло проти Павла Лазаренка звинувачення у відмиванні грошей на суму 114 млн. доларів, які Павло Іванович одержав незаконним шляхом і перевів на закордонні рахунки. Правоохоронні органи Америки стверджують, що мають свідчення, ніби Лазаренко брав хабарі за ведення бізнесу в Україні. Крім того, в них є дані про відкриття прем’єр-міністром рахунків у Швейцарії та Антігуа. В Антігуа, зокрема, перераховані вже відомі 70 млн. доларів. У тому ж таки документі згадується і маєток голівудської зірки Едді Мерфі, що за нього Павло Іванович виклав готівкою 6 мільйонів доларів.

Повертаючись до передісторії минулотижневих розвінчувань, нагадаємо, що на прохання Сполучених Штатів власті Швейцарії заморозили в вересні 1999 року близько 20 банківських рахунків, які можуть мати відношення до фінансових операцій Павла Лазаренка. Україна й далі вимагає його видачі для завершення слідчих дій і судового процесу. Таку точку зору Леоніда Кучми оприлюднив прес-секретар Президента України Олександр Мартиненко.

А щоб процес цілковитого краху екс-прем’єра вже ніколи не набрав зворотнього характеру Генеральна прокуратура України порушила проти Павла Лазаренка ще одну судову справу – за звинуваченням в організації навмисного вбивства народного депутата Євгена Щербаня. Заступник генерального прокурора Микола Обіход на прес-конференції в п’ятницю повідомив, що лише випадок завадив убивству ще двох держслужбовців високого рангу. За словами Обіхода, люди з оточення Лазаренка перераховували значні валютні суми на рахунок лідера кілерів, а в ході планування і підготовки убивств відбувалися зустрічі за кордоном, в тому числі і з Павлом Лазаренком.

Повідомляючи про звинувачення на адресу Лазаренка, висунуті Сполученими Штатами, західні засоби масової інформації зауважують, що, як вважають у самій Україні, ще до того, коли Лазаренко почав одержувати багатомільйонні прибутки від реалізації державних програм в якості прем’єра, він, перебуваючи на посаді віце-прем’єра, одержував теж аж ніяк не мізерні прибутки від операцій із природнім газом. А це офіційні мас-медіа та телепередачі (зокрема, “7 днів) дуже легко пов’язують із особою колишньої соратниці та керівника Єдиних енергетичних систем України Юлії Тимошенко.

В очікуванні втрачених коштів

Український парламент вирішив трохи потішити ілюзіями збідований український нарід і прийняв у минулий четвер Постанову “Про боргові зобов’язання держави перед громадянами України”, якою відновлені грошові заощадження, розміщені в період до 2 січня 1992 року в закладах Ощадного банку. Кабінету Міністрів доручено поставити перед Росією питання розподілу між державами зобов’язань колишнього Ощадбанку СРСР, тобто питання повернення Україні 84,3 млрд. радянських карбованців, які на 1 січня 1992 року були акумульовані в Ощадбанку СРСР і є власністю громадян України. Кабінет Міністрів у свою чергу схвалив Постанову про виплату у 2000 році грошових заощаджень. Щоправда, не всі отримають сподівані кошти. Та навіть ті, кому пощастить, отримають їх не в повному обсязі.

А сама історія з намаганнями держави зробити хоча б якісь кроки щодо повернення втрачених коштів почалася ще в 1996 році. Тоді було прийнято закон “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”. Згодом виходили постанови, які передбачали, що на повернення вкладів буде виділено сотні мільйонів гривень. Проте всі ці документи мали декларативний характер. Із держскарбниці до Ощадбанку потрапляла дещиця із передбаченого бюджетом. Пояснення просте – грошей нема. Фактично, Україна змушена самотужки повертати своїм громадянам радянські борги. Всі активи Ощадбанку СРСР опинилися в розпорядженні Росії, яка вважає себе правонаступницею Союзу. Українська частка цих активів за радянським курсом валют – 150 мільярдів доларів.

Сьогодні ж, після певних перерахунків сума боргу перед клієнтами Ощадбанку – сягає 132 мільярдів. А це приблизно 5 річних бюджетів України. Верховна Рада, починаючи з 1997 року, закладала в бюджет біля 200-300 млн. грн. на погашення заборгованості Ощадбанку. Якщо гроші повертатимуться такими темпами, то для повного погашення заборгованості знадобиться, за найгрубішими підрахунками, 440 років. Стільки не проживе ніхто зі вкладників, ані їх внуки, ані правнуки, ані праправнуки і т.д. Але навіть ті 200-300 запланованих мільйонів у процесі матеріалізації перетворюються щонайбільше в 10 мільйонів, які, врешті, надходять протягом року до Ощадбанку (саме так було, скажімо, минулого року).

А іншого чіткого, комплексного бачення того, як встигнути повернути людям гроші, до того часу, поки вони спочинуть у Бозі, наразі нема. Ось і висуваються найрізноманітніші варіанти іншого, неготівкового, або негрошового повернення боргів. Один із варіантів – зараховувати борги держави перед вкладниками в рахунок сплати за комунальні послуги, медичне обслуговування, навчання і поховання.

Але загалом ідея повернення боргів не більше, ніж ідея-fix. Тому тим, хто може заробляти, слід просто заспокоїтися і накопичувати нові капітали. А тим, хто вже не в силі робити нові накопичення – теж заспокоїтися і відходити в потойбіччя, не обтяжуючи себе тлінними земними статками.

Чорнобиль таки закриють

Минулого тижня також активно обговорювалася проблема закриття Чорнобильської електростанції. Власне минулого тижня, у четвер, на своєму засіданні Кабмін нібито прийняв рішення про конкретну дату закриття ЧАЕС. Однак оприлюднити цю дату урядовці пообіцяли пізніше. А на початку тижня питання закриття Чорнобильської обговорювалося під час візиту в Україну делегації Бундестаґу Німеччини. Іван Плющ попросив керівника німецької делегації переконати міністра закордонних справ ФРН Фішера і канцлера Шредера, що Україні слід надати кошти на закриття електростанції. Іван Плющ вважає, що на початку липня в Берліні, де відбудеться ІІ-а конференція країн-донорів Чорнобильського фонду “Укриття”, Німеччина підтримає ухвалу країн “Великої сімки” про фінансування добудови двох енергоблоків Рівненської і Хмельницької атомних електростанцій.

Коментар Суспільно-гуманітарного консорціуму “Генеза”

POSTUP - ПОСТУП
№ 97 (541), 6
червня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Несподіванка у Ватікані
·Мадяри вимагають реваншу
·Львів як політична столиця
·Клінтон закликає до боротьби

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·КІЛЬКА СЛІВ
·Від Львова до Гданська
·Дев'ятини від дня смерті Білозіра
·Християнство очима дітей
·Львівські депутати знайдуть правду й у Києві

НАША СТОЛИЦЯ
·Вчимося, поки тепло
·Сумна хроніка вихідних
·Потрібен депутат Чорновіл
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·Політичні ігри з газовим краном
·США претендує на майно Лазаренка
·Мером Запоріжжя став Поляк
·Оголошено війну піратам

ПОСТУП У СВІТ
·Від ракет Росію захистять США
·Журналістика - свята місія
·Процесу проти НАТО не буде
·Коль "нажебрав" 8 мільйонів
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Тотального відключення не буде
·Реабілітація a la France
·Безробіття як наслідок депресії
·СВІТ

СПОРТ-ПОСТУП
·Вітриченко відмовилася продовжувати змагання
·"Динамо" - чемпіон, а "Шахтар" за крок від срібла
·Медведєв "пролетів", як фанера
·СПОРТ-БЛІЦ

АРТ-ПОСТУП
·Школа вищої камерної майстерності
·Школа вищої камерної майстерності

ОГЛЯД У ПОСТУПІ
·Події тижня: факти, тенденції, коментарі
·Рейтинг згадуваності

ОСОБИСТІСТЬ У ПОСТУПІ
·Олександра Деркач - епоха української камерної музики

ВЕРСІЇ ПОСТУПУ
·Не було невідомих нападників-втікачів Білозора,
·Відгуки закордонної преси на смерть Білозіра

ІНТЕРВ'Ю У ПОСТУПІ
·Провокаційне інтерв'ю з Зіновієм Куликом

ДИСКУРС ПОСТУПУ
·Соціальна нерівність як проблема СТАНОВЛЕННЯ ПОСТЕКОНОМІЧНОГО СУСПІЛЬСТВА
·Соціальна нерівність як проблема СТАНОВЛЕННЯ ПОСТЕКОНОМІЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

ПОСТУП З ПРОДОВЖЕННЯМ
·Шістдесяті роки

ПОСТ-SCRIPTUM
·КАЛЕНДАР
·Кримінальні байки
·ГОРОСКОП