Білий джаз
КОНЦЕРТ
Ойла ШЕЙЛА
Коли Луїса Армстронґа запитали, що таке джаз, він відповів: “Якщо ви таке питаєте, ви ніколи цього не зрозумієте”. В основі цієї музики є щось таке, що можна відчути, але неможливо пояснити. Адже це не просто музика, а й особливе, неповторне середовище тих людей, які його становлять. Специфічна звукова лінія в джазі лише канва, ескіз, на основі якого музикант створює свою картину – синтез абсолютності слуху і почуттів, волі духу й імпульсивності емоцій.
Марек Балата, джазовий вокаліст Польщі номер один – не чорношкірий музикант із закапелків американських гетто, він належить до когорти європейських джазменів. А творчість останніх, як відомо, більш раціональна. Європейцям рідше вдається передати ту відчайдушність, нестримну пристрасть, коли здається, що соліст буквально торсає слухача за плечі, намагаючись будь-якою ціною добитися у нього розуміння і до решти висловити себе самого.
Львову, що озивається на улесливі епітети “євроцентр”, “П’ємонт” тощо, через його “натуру”, можливо, дещо бракує такої нестримності у почуттях.
Пересічному львів’янину тепер не до того, аби прислухатися до блюзу сутінкових брам. Свідомість міста – попсова, маскультурна, незважаючи на всілякі спроби замаскувати цей сором фіґовим листком арт-оригінальності й елітарними мистецькими проектами. Та концерт Марека Балати у львівському клубі “Пікассо” частково спростував цей негативний імідж. Сприйняття джазу залишає надію, що загальна ситуація може бути іншою.
Очевидно, послухати мейнстрім з сучасними елементами фрі-джазу у виконанні Квінтету Марека Балати у клуб прийшли ті, хто наділений талантом сприйняття. А музики, вподобавши стіни затишного “Пікассо” (за їхніми словами, у Кракові, наприклад, подібного нема!) і відчувши блюзовий настрій аудиторії, “добили” її високоякісним джазом. Балата таки “торсав за плечі”! “База” ж, яку становили Анджей Цудзіх (контрабас), Лукаш Жита (ударні), Томаш Гжегурський (тенор-саксофон) та Влодек Павлік (фортепіано), виявилася злагодженою групою, що прекрасно відчуває свого лідера. До того ж, тепер нащадки “новоорлеанської творчості” здебільшого є професійними музикантами. Наприклад, Влодек Павлік – зірка світової джазової піаністики, його дуже поважають за композиторські здібності і за переосмислення в його творах набутку Рахманінова, Скрябіна, Моцарта й Баха.
У день концерту організатори дуже хвилювалися... А музики блукали лабіринтами львівських вуличок. Потім прийшов Балата, виставив звук. Прискіпливий Павлік, якому важко догодити інструментом, приємно здивувався пристойному фортепіано, і...
|
|
