Опозиція з правами і без прав
ПАРЛАМЕНТ
Мирослава ДОВГАЛЬ
Учора Верховна Рада України розглянула в першому читанні два законопроекти про парламентську опозицію.
Перший з них, “Про політичну опозицію у Верховній Раді України”, який внесли депутати В’ячеслав Коваль (фракція Народного Руху – Удовенко), лідер фракції НДП Олександр Карпов і перший віце-спікер Віктор Медведчук, називає політичною опозицією парламентські фракції, групи, а також позафракційних народних депутатів, які не згодні з політичним курсом Президента і Кабінету Міністрів і не представлені в складі уряду. Зокрема, фракція або група може вважатися опозиційною, якщо представники партій чи блоків, які сформували ці фракції або групи, відсутні у складі Кабінету Міністрів і на постах керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади. Права політичної опозиції гарантуються і захищаються Конституцією і законами України. При цьому забороняється неправомірне втручання будь-яких органів, посадових осіб підприємств, установ та організацій у діяльність суб’єктів політичної опозиції. Якщо загальна кількість опозиціонерів перевищує половину депутатів, вони можуть створити опозиційний Кабінет Міністрів, а голова опозиційного уряду має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України.
Інший законопроект – “Про парламентську опозицію”, який вніс депутат Володимир Філенко (фракція “Реформи-Конгрес”), передбачає, що опозиційні формування у Верховній Раді можуть виникати лише після підписання Угоди про створення парламентської більшості і Політичного договору про співпрацю між парламентською більшістю, президентом і урядом. Однією з важливих організаційних гарантій є забезпечення представникам опозиційних формувань постів голів п’яти парламентських комітетів – бюджетного, правоохоронного, з питань свободи слова та інформації, з питань Регламенту, а також з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Законопроект також передбачає можливість створення єдиного опозиційного блоку, до якого можуть увійти всі політичні сили в парламенті, які заявили про опозиційність політичному курсу уряду. У разі створення опозиційного блоку передбачено обрання з числа керівників парламентських опозиційних груп і фракцій спільного лідера, який представлятиме опозицію в парламенті і перед народом.
Депутати не мали єдиної думки з приводу необхідності цього закону. Наприклад, постійний представник Президента у Верховній Раді Роман Безсмертний (фракція НДП) вважає недоцільним прийняття окремого закону про політичну опозицію в Україні. Це питання, переконаний депутат, необхідно врегулювати в законах України “Про політичні партії в Україні” і “Про Регламент Верховної Ради України”. При цьому право на отримання статусу політичної опозиції у Верховній Раді повинні мати члени депутатських фракцій і груп чисельністю не менш як 150 осіб. Представник фракції “Лівий центр”, секретар Соцпартії України Станіслав Ніколаєнко висловив думку про необхідність законодавчо закріпити права опозиції на державному рівні і зазначив, що вважає недоцільним прийняття закону про парламентську опозицію. Опозиція, за словами депутата, повинна існувати в державі, щоб підтримувати демократичні процеси, а “дроблення” законодавчої гілки влади зсередини призведе до її ослаблення.
Лідер Прогресивної соцпартії Наталія Вітренко в інтерв’ю журналістам заявила, що ці закони було розроблено для того, щоб “не лякати Європу процесами, що відбуваються в Україні”. “Узурпаторам влади у Верховній Раді,– сказала Н. Вітренко,– хочеться зробити вигляд, що нічого страшного не відбувається і нібито є демократичні процеси”.
Такі песимістичні думки знову нагадали про парламентську кризу на початку нинішнього року. Тоді теж існував регламент, але кожен трактував закон по-своєму. Чи тепер буде інакше?
|
|
