Перший і останній свій матч на "Вемблі" ми програли
ФУТБОЛ
Роман ДОРОШ
Товариський матч. Англія – Україна – 2:0 (1:0).
Лондон. Стадіон “Вемблі”. 45000 глядачів. Суддя – Любош Міхел (Словаччина).
Англія: Мартин – Кемпбел, Ф.Невіл (Бармбі), Адамс, Джерард (Батті) – Скоулз, Бекхем, Саутгейт, Макманаман – Ширер, Фаулер (Гескі).
Україна: Кернозенко (Левицький) – Лужний, Ващук, Головко, Дмитрулін – Тимощук, Попов (Воробей), Гусін, Кандауров (Мороз) – Шевченко, Ребров.
Голи: 1:0 Фаулер, 44', 2:0 Адамс, 68'.
На жаль, ми не дочекалися історичної перемоги на “Вемблі”. Чому історичної?
По-перше, це був би перший виграш українців в Англії, по-друге, позавчорашній матч був останньою товариською зустріччю на цьому легендарному стадіоні, на який чекає реконструкція. А правильніше сказати, що на цьому місті буде збудовано зовсім інший, найсучасніший в Англії стадіон. Але маємо те, що маємо. Звісно не треба “накидатися” на гравців нашої збірної, адже наша команда, на відміну від хлопців Кевіна Кігана, не готується до Чемпіонату Європи. Й у більшості українських гравців уже давно минув пік форми. Тож звітний матч наші тренери розглядали як один із етапів підготовки національної команди до відбіркових матчів першості світу 2002 року.
І загалом, репетиція пройшла досить непогано. Особливо хочеться відзначити пристойну гру Шевченка, Кандаурова, Ващука та Лужного. А от Ребров, Гусін і Попов зіграли значно гірше, ніж вони вміють. Утім, у певні періоди гри на футбольному полі наша команда повністю домінувала. На жаль, це було тільки епізодично. А от провали в захситі було видно неозброєним оком. Особливо тут “відзначався” Дмитрулін. Спершу він прийняв м’яч на груди так, що той відлетів на кілька метрів, і Бекхем мало не відкрив рахунок, а згодом Дмитрулін іще кілька разів “провалювався” на своєму фланзі.
А перший м’яч українська команда пропустила після кутового. Господарі зробили все у притаманому їм стилі. Після подачі Бекхема наші захисники спершу забули Ширера, а згодом – і Фаулера, який достоту розстріляв Кернозенка. Важко в цьому епізоді звинувачувати нашого голкіпера, адже перший удар Ширера він відбив. І до цього епізоду обидві команди могли відкрити рахунок. Гарні нагоди втратили у нас Кандауров і Шевченко, а після удару Скоулза вже наші ворота врятувала стійка.
Другий тайм був радше боротьбою за ініціативу. Спершу наші хлопці намагалися зрівняти рахунок, але марно. Лише Шевченко втратив три нагоди відзначитися на “Вемблі”. Та не судилося: в усіх цих моментах бездоганно зіграв голкіпер англійців Мартин. А згодом спрацювало правило “не забиваєш ти – забивають тобі”, й Адамс, знову після подачі кутовго Бекхемом, подвоює рахунок. Цього разу не дуже впевнено зіграв наш голкіпер. А за 10 хвилин до закінчення матчу все той же Шевчекно просто зобов’язаний був забити, але не використав гарної передачі Воробея. Отож, заслужена перемога команди Кевіна Кігана. Втім, як не крути, а бодай на один гол престижу ми таки заслуговували. Та нічого не поробиш. Зате ми тепер знаємо, що, крім гравців київського “Динамо”, у нас є футболісти, здатні посилити гру команди. Це і Кандауров, і Мороз, і Воробей.
Загалом же, обидві команди були задоволені грою. Англійці тим, що їм вдалося провести останню серйозну перевірку перед ЄВРО-2000, а ми – що знову побачили, як виглядає наша команда на тлі однієї з найсильніших збірних Європи.
А потім була неприємна історія з вильотом української команди з Лондона. Наша делегація була змушена добиратися до столиці України рейсовим літаком, оскільки досі під арештом два літаки “Українських авіаліній”, якими прибули до Лондона наші футболісти й уболівальники. Головна причина арешту – вимоги організації “Євроконтроль”, за даними якої українська сторона недоплатила ЄС 1 мільйон фунтів стерлінгів за повітряний переліт.
Ще гірше, ніж національна, провела свій матч наша молодіжна збірна, яка в Литві поступилася господарям із рахунком 0:3.
31 травня відбулося ще кілька товариських матчів на рівні національних збірних. Зокрема, команда Росії зіграла вдома внічию з командою Словаччини – 1:1.
|
|
