Володимир Кучинський про розумного Арлекіна
ОСВІТА
– Влодку, Львовом ходять чутки, що цього року ти набираєш акторський курс. Чи це так?
– Курс уже відкрився в університеті, ним керує Богдан Миколайович Козак, і вже відомо, що цього року його набираю я – я вже навіть був на першій консультації. Це дуже цікавий етап для театру, бо нас завжди цікавило все, що стосується методології. Нарешті ми можемо застосувати на практиці багаж, напрацьований роками. У нас є певний досвід у цій справі, адже вже давно при театрі існує студія. Проте студія існувала завжди рік-два, потім хтось ішов у театр, хтось взагалі відходив, набиралися нові люди. А курс, розрахований на п’ять років, – це зовсім інакший процес, який можна планувати, створювати систему.
– Курс набирається на базі студії, чи це будуть зовсім нові люди?
– Я би хотів, щоб кращі зі студії і навіть деякі молоді актори пройшли цей курс. Тим більше, що я планую його тісно пов’язати з театром, щоб студенти працювали серед акторів. Я вважаю це дуже важливим. Тим більше, що я задоволений атмосферою в нас в театрі, і це добре впливає на людей. А з другого боку – університетська освіта, систематичне навчання, інтелектуальний розвиток дають багато. Мені дуже подобається постулат Леся Курбаса про розумного Арлекіна. Нічого не можу з собою зробити – люблю розумних акторів.
Крім усього, навчання в університеті має організовувати людину, бо наша розгільдяйська необов’язковість теперішнього часу, коли необов’язково платити зарплату, виконувати обіцянки тощо, тобто всі симптоми затяжного періоду, дуже впливають на всіх людей. А в культурі, як ніде, без самоорганізації нічого не вийде. Тому мені подобається, що з’являється систематичне навчання, яке організовує.
Але в театрі студія буде все одно існувати, бо це дуже добрий момент, адже до студії люди приходять з любові. Мені би хотілося, щоб і в університет люди так само приходили, але театр – публічне мистецтво, і бути в центрі уваги – дуже приємно. Тож абітурієнти не завжди собі уявляють, що цей шлях потребує багато праці, багато зусиль. До речі, студія скоро матиме вистави за творами Ліни Костенко.
– Там будуть викладати актори театру Курбаса чи сталий викладацький склад?
– Загальноосвітні предмети будуть читати ті, хто працює на кафедрі, як і деякі акторські дисципліни. Проте я думаю, що все, що можливо, будуть викладати мої актори, тим більше, що вони люди нерозбещені і все роблять з любов’ю. Та й досвід у них великий у проведенні тренінгів. Ми проводили тренінги у Вільній театральній академії, яку організував київський центр Леся Курбаса, викладали у США в кількох університетах. Так до цього часу траплялося, що за кордоном нас часто запрошували проводити навчання, а в Україні все якось ніяк не виходило.
У нашому театрі завжди існувало пізнання та навчання, а тепер, якщо це запускати в освіту, в систематичний навчальний процес, то ця методологія може дати добрі плоди, бо існують великі проблеми у нашому театральному вихованні.
– Йтиметься суто про освіту, чи також про виховання – смаку, етики тощо, тобто про речі, яким переважно не приділяється особливої уваги в освітніх закладах?
– У нас зараз існує якась така псевдоєропейськість, a la американськість, постсовєтскість. І всі ці
a la відгонять нахапаністю та поверховістю, бо погана освіта бере все поверхово. А коли людина хапає все поверхово, то все, що б вона не робила, виходить погано. Бо все, навіть професійний успіх, є наслідком певного процесу духовного пізнання. Недаремно я давно виношував плани поставити Платона, бо ті питання якраз там і ставляться – не просто виховання “хорошеньких”. “Хороші” можуть виникати тільки тоді, коли пізнають суть себе, знайдуть духовне джерело. А ми все це розглядаємо як такий собі товар: “Куплю, нахапаюся, і буду мати”. А ні чорта ти не будеш мати! Той, хто нахапається “по верхах”, все одно швидко це все розгублює і нічого не знаходить, поки не знайде свого джерела.
Дивно, що це в нас взагалі не культивується, хоч нічого нового у цьому немає, це старі як світ істини, їм понад дві тисячі років! Нічого не змінилося з того часу. Очевидно, що ці речі для мене страшенно важливі. У театрі я не знаю, чи я вчу акторів, але знаю, що я працюю з людьми. Я не знаю, чи вони дуже талановиті, чи ні. Потім, коли ми виїздимо на фестиваль, то виявляється, що вони є дуже талановитими. Але це – наслідок. Вони займаються власним самопізнанням, і звичайно, що весь зміст навчання полягає саме в цьому.
Це настільки банально і запозичено зараз звучить, що я навіть побоявся би це говорити на велику аудиторію. Але ж іншого шляху немає!
Мене дуже вразив один античний міф, який виявився історичним фактом: одному грецькому володареві страшенно щастило у всьому, і його друг, правитель Карфагена, сказав йому: “Ти маєш пожертвувати чимось дуже дорогим для себе”. Щасливець вийшов у море і викинув свій улюблений коштовний перстень та дуже-дуже сумував за ним. А якось, коли у його палац принесли рибу і кухарі розрізали її, то в риб’ячому животі знайшовся цей перстень. Тоді правитель Карфагена розірвав з ним усі зв’язки, і військові, і політичні, і торговельні, хоч вони були великими друзями, і написав йому: “Після такої удачі ти мусиш дуже добре замислитися, бо над тобою нависло щось страшне”. А за якийсь час правителя вбили.
Я це розповідаю до того, як ці люди чули долю, як розуміли, що з ідеальним треба бути дуже обережним і дуже чутливим, що дар людині дається не просто так. Цей дар або спокутували батьки або друзі, або спокутуватимуть діти.
Тобто нічого не дається просто так. А ми існуємо в якійсь дурній системі цінностей, коли здається, що вхопив Фортуну за хвіст і будеш завжди тримати.
І всі за цим біжать, хоча весь сенс у тому, щоб пізнати, щоб зрозуміти щось про себе. А театр – досконалий інструмент для такого пізнання. Тому я й надаю таке значення освіті. Я не знаю, чи зможу це передати, але зі своїми акторами, студійцями та студентами я обов’язково буду про це говорити.
– Як відбувається цей набір?
– В університеті щопонеділка о 12-й годині проходять консультації. Хто не може прийти о 12-й, то о 6-й прослуховування проходить безпосередньо в театрі. Всю інформацію можна отримати в театрі або в університеті, в приймальній комісії. Будуть два творчі тури й один загальносвітній. Потрібно підготувати вірш, уривок прози, байку, монолог, пісні, танці – словом, підготуватися так, щоб себе різнобічно показати. Консультації будуть до 8 липня, а з 9 липня починаються іспити. Звичайно, студентів я залучатиму у вистави, і думаю, що це буде корисно як театру, так і університету, бо не можна відривати навчання від практики. Також на свому курсі я хочу прочитати факультатив режисури, незалежно від того, чи хтось буде займатися режисурою, бо мені дійсно залежить на тому, щоб Арлекін був розумним.
Розмовляла Катерина СЛІПЧЕНКО
|
|
