З Азії в Європу через тортури
ТУРЕЧЧИНА
Адам СИНИЦЬКИЙ
До 2001 року турки повинні скасувати смертну кару. Така обов’язкова умова ЄС, висунута торік на саміті в Гельсинкі до Туреччини, коли її офіційно визнали кандидатом на вступ до Об’єднаної Європи. Крім того, ЄС чекає від Анкари суворішого дотримання прав людини у країні.
Турецька газета Milliyet повідомила в четвер, що при Кабінеті Міністрів створено спеціальний відділ, який займатиметься питаннями прав людини та розроблятиме необхідні законодавчі зміни з метою наближення законів до європейських стандартів. Це стосується насамперед положення про смертну кару, свободу сумління та преси. Необхідні зміни повинні набути чинності до 2004 року.
Віце-прем’єр Туреччини Давлет Бахчелі, який представляє консервативну Партію націоналістичного руху (ПНР), не має нічого проти скасування смертної кари. Водночас він наполягає, щоби такі люди, як Абдула Оджалан, були страчені. Оджалана, лідера забороненої сепаратистської Робочої партії Курдистану (РПК), засудили рівно рік тому за державну зраду та численні вбивства до смертної кари.
Друге істотне порушення прав людини, доволі поширене в Туреччині, – неофіційне застосування поліцією тортур. Тема ця донедавна належала до табуйованих. Тепер ситуація змінилась. У країні вже понад два роки діє спеціальна комісія, яка збирає інформацію про жертви тортур. За цей час було опитано 8500 осіб (із різних регіонів: од Стамбула на заході, до східної Анатолії), котрі зазнали знущань у поліційних дільницях. Працівники комісії вилучили також інструменти тортур і передали їх прокуратурі як речові докази.
Проте роботу комісії часто сприймають досить скептично ортодоксально налаштовані чиновники. Показовий приклад Ерола Чакіра, губернатора Стамбула.
У відповідь на показані йому знаряддя тортур він із неприхованою іронією сказав: “Що з того, що хтось у когось знайшов ці причандалля? Ми не станемо робити з мухи слона”. Тим часом губернатор однієї з анатолійських провінцій узагалі здивував пресу, заявивши, що права людини – це лише “писанина інших людей”, яка не може замінити “внутрішню гармонію”, – очевидячки, маючи на увазі переваги шаріату над європейською юриспруденцією.
|
|
